Справа № 132/3428/24

3/132/1940/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2024 року                                                           м. Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Карнаух Н.П., за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця (в/ч НОМЕР_1 ), водій-екскаваторник, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 24.10.2024 надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 переданий на розгляд судді Карнауху Н.П.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 152362 від 17.10.2024 ОСОБА_1 17.10.2024 о 00:58 год. по вул. Возз`єднання, 15, в м. Калинівці Хмільницького району керував ТЗ audi А4, д.н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager. Результат 1,47 проміле, чим порушив п.2.9а ПДР – керування ТЗ особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Свідки не залучалися. Технічний засіб відеозапису: 476588, 476114. До протоколу додаються: рапорт поліцейського, акт огляду на стан сп`яніння, чек драгера, смс-заявка.

ОСОБА_1 , який з`явився у призначене на 20.11.2024 судове засідання, свою вину у вчиненому не визнав, надав суду письмові пояснення, у яких просив справу щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з таких підстав.

17.10.2024 приблизно о 01:00 ночі по вул. Костянтина Васюка він перебував у транспортному засобі AUDI А4, ДНЗ НОМЕР_3 , тому що посварився з дівчиною. Щоб не продовжувати сварку він вирішив відійти у своє авто, яке було припарковано біля його будинку по вул. Костянтина Васюка, де планував трохи посидівши, піти додому спати. Знаючи про те, що діє комендантська година та відповідно діє заборона перебування в нічний час на вулиці, він нікуди не виїжджав, просто сидів у своєму авто, слухав музику. На вулиці було прохолодно, тому він завів свій автомобіль, щоб трохи погрітися. В цей час до нього під`їхали працівники патрульної поліції та запитали, чому він під час комендантської години не вдома, а на вулиці. ОСОБА_1 розгубився, розуміючи, що вже пізня година, відповів, що щойно під`їхав та планує йти додому, хоча насправді він нікуди не їздив, його автомобіль не рухався. Працівники поліції запитали його водійське посвідчення, яке він пред`явив, а також запитали, чи не вживав він алкоголь, наркотичні засоби, та просили відкрити багажник, що він і зробив, попередньо відповівши, що є військовослужбовцем.

Коли ОСОБА_1 відкрив багажник, поліцейський сказав, що відчув від нього запах алкоголю. Напередодні він дійсно вживав алкоголь, проте після сварки з дівчиною, перебуваючи в емоційно збудженому стані, навіть про це не подумав, та відповів, що алкоголь не вживав. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відразу погодився і його пройшов, але згадавши, що дійсно вживав алкоголь, почав пояснювати поліцейським, що не керував автомобілем.

На відео з нагрудної бодікамери, долученому поліцейськими до матеріалів справи, не зафіксовано, що він, ОСОБА_1 , керував автомобілем, не зафіксовано рух автомобіля. Будь-які докази керування ним транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_1 в судовому засіданні надав усні пояснення, якими підтвердив вказані письмові пояснення, зокрема, зазначив, що у вказані у протоколі дань і час дійсно знаходився в своєму автомобілі, прийшовши до нього після сварки з дівчиною. Просто сидів до автомобіля на місце водія, двигун авто був запущений оскільки було холодно і працювала пічка, щоб зігрітися. Напередодні він дійсно вживав алкоголь. Автомобіль в той час нікуди не рухався, тому автомобілем він не керував. Ці обставини ОСОБА_1 намагався повідомити працівникам поліції, однак, вони його не слухали.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази у справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з таких підстав.

Згідно із підпунктом а) п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п.п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП і полягають у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то відповідно до положень ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, серед іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, тобто, чи керувала дана особа зазначеним в протоколі транспортним засобом на момент його виявлення працівниками поліції.

Згідно із роз`ясненнями, наведеними у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також у справах про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Порушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У відповідності до п.п. 2, 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, відповідно до встановленої законом процедури, ініціювання проведення огляду особи на стан сп`яніння допускається у разі зупинки транспортного засобу і встановлення фактичного його керування водієм, саме працівниками патрульної поліції, із фіксацією відповідних дій за допомогою спеціальних технічних засобів відеозапису.

Разом з тим, направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів адміністративного протоколу, до нього долучено відеозаписи з бодікамер працівників поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст.ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху України.

Згідно із п.п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

З наданих відеозаписів встановлено, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , про що свідчить розмова останнього з працівником поліції, під час якої ОСОБА_1 повідомив поліцейського, що не керував транспортним засобом. Сам запис не є безперервним, на ньому не зафіксовано події адміністративного правопорушення – факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Вказаний відеозапис містить лише послідовність дій працівників поліції щодо огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння і складання протоколу стосовно нього.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч.1 ст.247, ст.ст.130, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н. П. Карнаух