Заводський районний суд м. Запоріжжя

                                                                Справа № 332/4659/24

                                                        Провадження №: 2/332/2275/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р.                                                                         м. Запоріжжя

Заводський         районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (надалі – ТОВ «ФК «Кеш ту гоу»/позивач) звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання фінансового кредиту від 22.02.2021 № 193948 (надалі - договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 10 200,00 гривень, з яких заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 грн та заборгованість за процентами у розмірі 8 200,00 грн.

Між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» 17.02.2022 укладений договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 22.02.2021 № 193948.

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту від 22.02.2021 № 193948 у розмірі 10 200,00 гривень, що складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 грн та заборгованість за процентами у розмірі 8 200,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасила.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 200,00 грн, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 10 500,00 грн.

Ухвалою судді від 21 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Представник позивача ТОВ`ФК «Кеш ту гоу» у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідачка в судові засідання 19.09.2024, 17.10.2024, 26.11.2024 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації відповідача.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідачка не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала, у зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 22.05.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 193948, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «AV8498» (а.с. 16-20).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. договору ТОВ «Займер» надало клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредити та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 21 день, тобто до 11.06.2021. Строк дії договору 21 день. Але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання Сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно з п. 1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.6. договору). Реквізити рахунку клієнта ОСОБА_1 зазначені у розділі «реквізити та підписи Сторін» договору від 22.05.2021 № 193948. Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua (п. 1.7. договору).

Також сторонами підписаний додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 193948, що визначає графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Свої зобов`язання за договором ТОВ «Займер» перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі, перерахувавши кошти у розмірі 2 000,00 грн на рахунок позичальника, зазначений у договорі від 22.05.2021 № 193948, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2024 № 3192/05 (а.с. 25).

Між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» 17.02.2022 укладений договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.42-49).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 01-17/02/2022 ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.05.2021 № 193948 на загальну суму 10 200,00 грн (а.с. 14).

Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 193948 встановлено, що станом на 21.05.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 200,00 грн, який складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000,00 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 200,00 грн (а.с.15).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд констатує, що підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом кредитного договору від 22.05.2021 № 193948, яким визначені порядок та умови надання кредиту, свідчить про те, що відповідачка погодилася та підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), яка акцептована нею 22.05.2021 одноразовим ідентифікатором «AV8498». Кредитний договір № 193948 містить персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти. Також в даному кредитному договору визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору. Також до кредитного договору від 22.05.2021 № 193948 доданий графік платежів, який містить розмір суми кредиту, фіксовану проценту ставку за день, суму нарахованих процентів за користування кредитом, відповідальність за порушення умов договору, який також підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «AV8498».

Ураховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Займер», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором про надання фінансового кредиту за договорами відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Тому в силу вказаних вимог матеріального закону суд доходить висновку, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку, наданий їй кредит в строк, передбачений кредитним договором, не повернула. За змістом договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідачки щодо сплати відповідної суми заборгованості за кредитним договором. Після відступлення права вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Займер», ані на рахунки позивача.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи ст. 13 ЦПК України, суд доходить переконання, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 500,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду наданий договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» (а.с. 33-36), акт про отримання правової допомоги від 16.09.2024 (а.с. 66), рахунок на оплату від 16.09.2024 № 16.09.2024-81 (а.с. 70), платіжну інструкцію від 16.09.2024 № 3 2108 (а.с. 69).

З акта про отримання правової допомоги від 16.09.2024 вбачається, що адвокат Пархомчук С.В. виконав такі роботи (надав послуги):

-зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору від 22.05.2021 № 193948 протягом 1 години вартістю 2 000,00 грн,

-складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналізу судової практики протягом 2,5 години вартістю 5 000,00 грн;

-інші заяви, клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи протягом 1,5 годин вартістю 3 000,00 грн;

-канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції на суму 500,00 грн.

Всього адвокатом виконано робіт на загальну суму 10 500,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі N 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), проведення судових засідань без участі представника позивача, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 22.05.2021 № 193948 станом на 21.05.2024 у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 8 200 (вісім тисяч двісті) гривень 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 .

Суддя                                                        У. В. Блажко