Справа № 175/6162/23

Провадження № 1-в/191/686/24

У Х В А Л А

іменем України

25 листопада 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області клопотання начальника державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94) про приведення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307, ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України відносно засудженого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, який мешкає: АДРЕСА_1 , засудженого останній раз вирокомДніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307, ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307, ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України відносно засудженого ОСОБА_4 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року.

Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ПК України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Отже, 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, визначених ст.51 КУпАП дорівнюють розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.01.2022 року визнано ОСОБА_4 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, а саме крадіжку 11.10.2021 року майна, на загальну суму 1891 грн. 85 та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до знов призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Краматорського міського суду від 22.03.2017 року та остаточно призначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Вирок чинний 08.02.22022 року.

Станом на 01.10.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн., отже, ОСОБА_4 вчинено крадіжку на суму 1891 грн. 85 коп., що становить менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час її вчинення (менше 2270 грн.), тому у зв`язку з усуненням караності такого діяння, засуджений підлягає звільненню від покарання призначеного за ч. 3 ст. 185, 71 КК України.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.03.2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у вигляді арешту строком 2 місяці. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім виром Краматорського міського суду від 06.01.2022 року, перевівши суворий вид покарання у вигляді арешту у більш суворий - 2 (два) місяців позбавлення, із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, остаточно призначивши покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком 3 роки сім місяців. Вирок чинний з 20.04.2023 року.

Таким чином, у зв`язку із декриміналізацією вчинених ОСОБА_4 діянь, відповідно до положень ЗУ №3886-ІХ від 18.07.2024 року, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 06.01.2022 року за ч. 3 ст.185, 71 КК України.

Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.03.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22.06.2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме 04.05.2023 року ОСОБА_4 заволодів шахрайським шляхом майном на загальну суму в розмір 1 100 грн. та якому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. Згідно ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання. Вирок набрав чинності 25.07.2023 року.

Станом на 04.05.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2648 грн., отже, ОСОБА_4 заволодів чужим майном за суму 1100 грн. 00 коп., що становить менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час її вчинення (менше 2648 грн.), тому у зв`язку з усуненням караності такого діяння, засуджений підлягає звільненню від покарання призначеного за ч. 2 ст. 190, 71 КК України.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05.09.2023 року з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за крадіжку майна 08.07.2023 року на загальну суму 3725 грн., що становить більше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час її вчинення (2648) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць. Вирок набрав чинності 04.12.2023 року.

Оскільки, ОСОБА_4 засуджений вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22.06.2023 року підлягає звільненню від покарання призначеного за ч. 2 ст. 190, 71 КК України, вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05.09.2023 року з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023 року, за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання основних покарань у вигляді додавання 6 місяців позбавлення волі за вироком Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023 року, призначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати його затримання, а саме з 07.08.2023 року. Вирок набрав чинності 26.01.2024 року.

Таким чином, у зв`язку із декриміналізацією вчиненого ОСОБА_4 діяння, відповідно до положень ЗУ №3886-ІХ від 18.07.2024 року, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення засудженого від призначених покарань за вироками Краматорського міського суду Донецької області від 06.01.2022 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України та Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22.06.2023 року за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, ОСОБА_4 слід вважати засудженим вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання основних покарань у вигляді додавання 6 місяців позбавлення волі за вироком Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023 року, призначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати його затримання, а саме з 07.08.2023 року.

На підставі викладеного, керуючись Законом України № 3886-IX від 18.07.2024, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307, ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року, задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначених покарань за вироками Краматорського міського суду Донецької області від 06.01.2022 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України та Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22.06.2023 року за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 року за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.ч. 1-4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання основних покарань у вигляді додавання 6 місяців позбавлення волі за вироком Дніпровського апеляційного суду від 04.12.2023 року, призначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати його затримання, а саме з 07.08.2023 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1