Справа № 128/2697/24

Провадження № 22-ц/801/2567/2024

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Панасюк О. С.

УХВАЛА

25 листопада 2024 рокуСправа № 128/2697/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Бондаренко О. І. від 15 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дію, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

19 листопада 2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшла ця апеляційна скарга, яка за формою та змістом не відповідає загальним вимогам цивільного процесуального закону.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вбачає в діях ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами.

У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема виражає явну неповагу до судді суду першої інстанції, під головуванням якої ухвалено оскаржуване судове рішення, до суддів апеляційного судута відображає зневажливе ставлення до судової гілки влади загалом.

Обґрунтування апеляційної скарги з використанням таких висловлювань: «…не маючи чим зайнятися, займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів які виділяються на судові інстанції, своєю безглуздою ухвалою здійснюючи навантаження на вищі судові інстанції ухвалив ухвалу якою повернув мою позовну заяву»; «…безглузде рішення...»; «…працівник Вінницького районного суду…»; «… Велика палата у незаконний спосіб…»; «…суд першої інстанції неповинен чекати коли там десь та колись Велика палата прийме рішення про задоволення вимог деяких осіб Касаційного цивільного суду, а приймати до уваги ту судову практику яка діяла до того як Велика палата задовольнила чиїсь проплачені вимоги…»; «…вважаю що судове рішення (але не українське) повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права (але не в Україні, бути законним і обґрунтованим)…», виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.

У прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 заявив клопотання «про відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду», застосовуючи такі висловлювання: «Увага до кандидатів юридичних неуків та працівників апеляційного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 …»; «Полиши зневагу та наругу до людини, не вкушати собі надію, що ви є царі та боги у правосудді і що ви залишитесь без карними».

До апеляційної скарги заявником долучено аркуш паперу з текстом під назвою «Кримінальна статистика Вищого антикорупційного суду».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

У частинах третій - четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Апеляційний суд звертає увагу, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша - друга статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже вжитті ОСОБА_1 висловлювання у апеляційній скарзі, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до суддів першої та апеляційної інстанцій і досудової гілки влади загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямовані на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28 лютого 2024 року у справі № 128/4411/23, якою повернув касаційну скаргу особи, та зазначив, що подібні висловлювання є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому, враховуючи, що такі дії, поєднані з невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні касаційних скарг, є свідомими та системними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду та суворо заборонив розглядати його апеляційну скаргу з підстав необізнаності суддів у веденні таких справ та їх небажання врахувати позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах, які він зазначав.

Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України з підстав, вказаних у статті 36, 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.

Статтею 36 ЦПК України установлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року («Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02) ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому ЄСПЛ вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним все ж є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Нормами ЦПК України передбачено можливість задоволення відводу у разі існування передбачених законом підстав, що є доведеними та обґрунтованими, натомість зі змісту заявленого ОСОБА_1 відводу вбачається, що його висловлювання ґрунтуються на припущеннях та нічим не доведені, тому не можуть бути підставою для відводу, відтак заявлення ним завідомо безпідставного відводу у силу пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України є дією, що суперечить завданню цивільного судочинства та визнається зловживанням процесуальними правами.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.

Отже у цій справі позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Частиною першою статті 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з частинами першою - другою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року, яка містить заяву про відвід суддям, на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн 00 к.

З метою запобігання в подальшому зловживанню ОСОБА_1 процесуальними правами, до нього необхідно застосувати заходи процесуального примусу - стягнути в дохід державного бюджету штраф в розмірі двох прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 6056 грн 00 к.

Керуючись статтями 44, 143, 148, 259, 260 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Визнати, що звернення ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року та заявлений ним відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду єдіями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року повернути заявнику.

Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 к. та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук