Справа № 132/3650/24

Провадження №1-кп/132/552/24

Вирок

Іменем України

29 листопада 2024 року                                                                м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівці Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020220000392 від 02.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровськ Ленінградської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та угоду про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 20.09.2024 в денну пору доби прийшла до будинку своєї матері, що по АДРЕСА_2 . Зайшовши у вказаний будинок, ОСОБА_4 виявила у веранді свою матір ОСОБА_6 , яка спала на ліжку. Пройшовши далі в будинок, у наступній кімнаті ОСОБА_4 побачила невідомого їй чоловіка, який також спав на ліжку та яким в подальшому виявився ОСОБА_7 . Крім того у вказаній кімнаті, біля розетки ОСОБА_4 виявила мобільний телефон білого кольору. Вказаний телефон ОСОБА_7 поставив на зарядку, коли розпивав алкогольні напої спільно з ОСОБА_6 , після чого ліг відпочивати. Будучи обізнаною, що у її матері інший мобільний телефон, у ОСОБА_4 виник умисел на викрадення чужого майна.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 , будучи обізнаною у тому, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан та відповідно Указу Президента України від 23 липня 2024 року № 58/2023, затвердженого Законом України від 07 серпня 2024 року № 3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку мобільного телефону – марки «Xiaomi» моделі «РОСО М5s» у корпусі білого кольору, який належить ОСОБА_7 , вартість якого, відповідно висновку судової товарознавчої експертизи від 06.11.2024 № 3151/24-21 складала 4224,00 грн.

В подальшому ОСОБА_4 покинула місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинила матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 4224 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану.

Між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024020220000392, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_4 , у присутності захисника підозрюваної – адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468-470, 472 КПК України, 15.11.2024 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_4 під час досудового розслідування беззастережно і в повному обсязі визнала свою винуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, і зобов`язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри у судовому провадженні; в період досудового розслідування та судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024020220000392 від 02.11.2024 співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваною у зазначеному кримінальному провадженні, шляхом надання показань, аналогічних тим, які ОСОБА_4 надані в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024020220000392 від 02.11.2024 у ході допиту, як підозрюваної 12.11.2024.

Також сторонами угоди визначено, що враховуючи повне визнання підозрюваною ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тяжкість вчиненого підозрюваною кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а також наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, істотні для даного кримінального провадження обставини, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 , надання правдивих показань під час досудового розслідування, які сприяли встановленню істини по справі, враховуючи, що матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі, сторони погоджуються на призначення підозрюваній ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Також, сторони дійшли згоди про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладення на неї відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визначення тривалості іспитового строку та покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, є прерогативою суду, сторони усвідомлюють наслідки застосування ст. ст. 75, 76 КК України та дають згоду на їх застосування.

В угоді також зазначено, що ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є:

а) для прокурора і підозрюваного – обмеження права на оскарження вироку.

Підставами оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, ОСОБА_4 роз`яснено і є зрозумілими.

б) для підозрюваного – відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Обвинуваченій роз`яснено та є зрозумілим її право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а також її право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків та подати докази, що свідчать на її користь.

ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Розглядаючи відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України можливість затвердження цієї угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, та надала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні висловив згоду щодо затвердження угоди і призначення обвинувачені узгодженого покарання, вказавши, що завдану шкоду йому буде відшкодовано поверненням його телефону, який зберігається в органі слідства. Претензій матеріального та морального характеру він не має, цивільний позов подавати не буде.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження у судовому засіданні переконався, що укладення ними угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує узгоджену сторонами міру покарання.

Зазначена норма кореспондує з ч. 5 ст. 65 КК України, відповідно до якої у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами.

Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

В угоді про визнання винуватості сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання у межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Окрім того, сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України.

Згідно із обвинувальним актом обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України – є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

На переконання суду, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні вказаного покарання сторонами враховано і дотримано положення ч. 1 ст. 65 КК України, згідно із якими суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд погоджуючись, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винної, враховує наведені в обвинувальному акті та угоді відомості щодо особи обвинуваченої, а також обставини скоєного, зокрема, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, повне визнання своєї вини, щире каяття.

Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до частини четвертої цієї статті така тривалість може становити від одного до трьох років.

Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на обвинувачену, суд враховує наведені в обвинувальному акті та угоді відомості щодо особи обвинуваченої, характер та тяжкість обвинувачення, а саме той факт, що ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин проти власності щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю два роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинила дії, які полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за яким належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд керується вимогами ст. 100 КПК України.

Згідно із долученим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024020220000392 та додаткового наданими в судовому засіданні матеріалами у цьому кримінальному провадженні слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області 04.11.2024 винесено постанову про визнання речовим доказом мобільного телефону марки «РОСО», моделі М5s, у корпусі білого кольору, із 6 GB оперативної пам`яті та 128 GB вбудованої пам`яті, із зарядним пристроєм до нього, який постановлено зберігати у кімнаті речових доказів вказаного відділення поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно із долученим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024020220000392 та додатково наданими прокурором в судовому засіданні матеріалами у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 05.11.2024 накладено арешт на мобільний телефон марки «РОСО», моделі М5.

Оскільки вироком суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження, одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту цього майна.

Згідно із обвинувальним актом завдану кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , майнова шкода відшкодована.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Частиною 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно із обвинувальним актом загальний розмір витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні складає 1893,2 грн. (висновок № 3151/24-21 від 06.11.2024).

Отже, ці судові витрати за проведення експертиз, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 475, 468, 469, 472, 474-476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020220000392 від 02.11.2024, укладену 15.11.2024 між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.ч. 2, 4 ст. 75, ч.ч. 1, 3 ст. 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165  Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути із засудженої ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 1893,2 грн.

Речовий доказ у кримінальному провадженні №12024020220000392 від 02.11.2024, а саме: мобільний телефон марки «РОСО», моделі М5s, у корпусі білого кольору, із 6 GB оперативної пам`яті та 128 GB вбудованої пам`яті, із зарядним пристроєм до нього, – повернути власнику – ОСОБА_7 , скасувавши арешт цього майна.

Копію вироку у день проголошення його резолютивної частини вручити присутнім у судовому засіданні учасникам судового провадження, а також не пізніше наступного дня надіслати учасника судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Калинівський районний суд Вінницької області.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно із статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор чи потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Роз`яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Суддя: