ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3216/24 Справа № 182/4829/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

27 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                         ОСОБА_4 ,

       за участю

прокурора                                 ОСОБА_5 ,

захисника                                 ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                        ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024046340000274 за ч. 1 ст. 162 КК України відносно ОСОБА_7 , за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2024 року

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні нікого не має, раніше судимий:

- 20.06.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 15.07.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357 КК України до 2 років обмеження волі;

- 30.07.2024 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 3 місяці. позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України з урахуванням ст. 72 КК України, та остаточно призначено ОСОБА_7 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 місяці.

Відповідно до вироку суду, 2 серпня 2024 року приблизно о 14:00 год. обвинувачений ОСОБА_7 знаходився біля домоволодіння АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на проникнення до території вказаного домоволодіння, яке належить ОСОБА_9 , в якому зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_10 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 приблизно о 14:02 год. цього ж дня, перебуваючи в тому самому місці, в порушення ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), ст. 12 Загальної декларації прав людини та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця ОСОБА_9 , а також осіб які мають право проживати за вказаною адресою на законних підставах, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, незаконно, скориставшись незачиненою на замок хвірткою, відкрив її та проник до території домоволодіння АДРЕСА_2 , територія якого суцільно огороджена парканом та в подальшому через незачинені двері проник до приміщення літньої кухні, де був виявлений потерпілим ОСОБА_10 .

Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному проникненню до іншого володіння особи,  ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 , правильність кваліфікації його дій, вважає, що вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі; відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироками Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року та 30.07.2024 року, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 5 місяців позбавлення волі; в іншій частині вирок залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 не застосував положення статті 71 КК України, а саме не приєднав невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Покарання за сукупністю злочинів, у порядку ст. 71 КК України, призначається у випадку, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, при цьому суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, згідно до вимог п. 25 Пленум Верховного Суду України від 24.10.2003 року за № 7 зазначено, що за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, а також вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 року його визнано винним за ч. 1 ст. 309 до покарання у виді 3 років обмеження волі та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 року та остаточно призначено  ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Колегія суддів зазначає, що у даному провадженні, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_7 вчинено 02.08.2024 року, тобто як в період відбуття покарання у виді позбавлення волі за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 року, так і за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 15.07.2024 року.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є слушною та обґрунтованою, яка підлягає задоволенню, а вирок суду І інстанції скасуванню в частині призначеного покарання, з постановленням нового вироку в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2024 рокувідносно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироками Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 року та 30.07.2024 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді: