Справа № 211/5414/24

Провадження № 2/211/2475/24

       Р І Ш Е Н Н Я

       іменем України

       29 листопада 2024 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                               Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання           Бодрухіної Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі без проведення фіксування судового засідання цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького державного педагогічного університету про визнання незаконним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2024 представник позивача – ОСОБА_2 в інтересах та від імені ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Криворізького державного педагогічного університету про визнання незаконним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії. Також було заявлено клопотання про витребування оспорюваного наказу від відповідача.

23.09.2024 представником позивача після отримання додаткових документів від відповідача була подана уточнена позовна заява.

Представник позивача просив суд поновити позивачеві строк для звернення до суду з позовними вимогами до Криворізького державного педагогічного університету та визнати незаконним і скасувати наказ № 250 від 19.07.2022 «Про зупинення нарахування середнього заробітку» в частині зупинення ОСОБА_1 з 19.07.2022 нарахування середнього заробітку під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зобов`язати відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за період  з 19.07.2022 по 31.07.2024.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він перебуває у трудових відносинах з Криворізьким державним педагогічним університетом на посаді асистента кафедри ботаніки та екології. З 23.03.2022 ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації. До липня 2022 року позивачу, як працівнику, прийнятому на військову службу за призовом під час мобілізації, відповідачем на підставі ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) виплачувався середній заробіток. З 19.07.2022  позивачеві було припинено виплату середнього заробітку, збережено за ним місце роботи і посаду на весь період увільнення від роботи. 15.07.2023 позивач звернувся до Криворізького державного педагогічного університету з заявою про виплату середньої заробітної плати з 19.07.2022, на яку отримав відмову. У зв`язку з продовженням проходження військової служби позивач був позбавлений можливості самостійно здійснювати захист своїх прав, тому звернувся за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги. Документи необхідні для подачі до суду позовної заяви були зібрані позивачем лише у липні 2024 року, враховуючи те, що він постійно перебував на виконанні бойового завдання. 01.08.2024, перебуваючи у відпустці, позивач надав адвокату всі необхідні документи для подачі позову до суду. Представником позиваа зазначено, що строк для звернення до суду за захистом трудових прав був пропущений з поважних та об`єктивних причин, тому позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання ухвали суду від 09.09.2024 Криворізьким державним педагогічним університетом 13.09.2024 надано суду копію наказу від 19.07.2022 № 250 «Про зупинення нарахування середнього заробітку».

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Так 13.09.2024 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в особі в.о. ректора Остроушко О.А. просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності та у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. Представник відповідача у відзиві зазначає, що припинення нарахування середнього заробітку позивачу відбулося у зв`язку з унесенням змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, з якої з 19.07.2022 виключено положення про зобов`язання роботодавця зберігати та виплачувати робітнику, який призваний на військову службу за мобілізацією, середнього заробітку. Тому дії відповідача були правомірні та обумовлені змінами чинного законодавства. Крім того, в обґрунтування пропуску позивачем строку на звернення до суду зазначає, що статтею 234 Кодексу законів про працю України, на яку посилається представник позивача, визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Як вбачається зі змісту заяви від 15.07.2023, позивач дізнався про припинення йому виплати середньої заробітної плати ще у липні 2022 року, а до відповідача подав заяву про виплату середньої заробітної плати лише 15.07.2023. Разом з тим, позивач звернувся до Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за захистом своїх законних прав та інтересів 29.09.2023, про що зазначає у позовній заяві.

31.10.2024 представником позивача були надані додаткові пояснення до позовної заяви, у яких, підтримуючи заявлені вимоги, уточнює, що обов`язок відповідача про продовження нарахування та виплати середнього заробітку передбачається ст. 57 Закону України «Про освіту», який є спеціальним у порівнянні з нормами КЗпП України.

13.11.2024 представником відповідача також надані додаткові пояснення у справі, у яких зазначається, що ст. 57 Закону України «Про освіту» також з 24.12.2023 року зазнала змін та не передбачає збереження середнього заробітку за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Крім того зазначає, що представником позивача здійснено не вірний розрахунок середнього заробітку, оскільки позивача було звільнено з посад, які він обіймав на умовах внутрішнього суміщення за строковими договорами. Ще раз звертає увагу на пропуск строків позовної давності.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, надали клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, звертають увагу, що у додаткових поясненнях відповідачем не оспорується право позивача на відновлення йому виплати середнього заробітку та вважають, що розрахунок суми заборгованості відповідач повинен зробити сам.

Представник відповідача у раніше поданих заявах по суті спору проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов та додаткових поясненях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Криворізьким державним педагогічним університетом, обіймає посаду асистента кафедри ботаніки та екології з 01.07.2020 по теперішній час (а.с.4, 8).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є, зокрема, асистент.

Позивач ОСОБА_1 увільнений від роботи з 23.03.2022 до дня фактичного виходу на роботу, на час мобілізації і призову до військової частини згідно з Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку (відповідно до витягу з наказу Криворізького державного педагогічного університету від 04.04.2022 № 63-к «Про особовий склад») (а.с. 62).

З 23.03.2022 ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , а з 01.12.2023 – у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 19.09.2022 (а.с. 9).

До 18.07.2022 включно позивачу, як працівнику, прийнятому на військову службу за призовом під час мобілізації, відповідачем на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України виплачувався середній заробіток (а.с. 16).

Відповідно до наказу Криворізького державного педагогічного університету від 19.07.2022 № 250 «Про зупинення нарахування середнього заробітку», у зв`язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, з 19.07.2022 позивачеві було припинено виплату середнього заробітку, збережено за ним місце роботи і посаду на весь період увільнення від роботи (а.с. 71).

15.07.2023 позивач звернувся до Криворізького державного педагогічного університету з заявою про виплату середньої заробітної плати з 19.07.2022, на яку отримав відмову (а.с. 14, 15).

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 вказаного закону встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу саме у зв`язку з мобілізацією.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX внесено зміни та у частині третій статті 119: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», прийнятий Верховною Радою України 01.07.2022, набрав чинності 19.07.2022, отже з 19.07.2022 частина 3 статті 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, з 19.07.2022 з ч. 3 ст. 119 КЗпП України дійсно було виключено норму, яка зобов`язувала роботодавця зберігати та виплачувати середній заробіток працівнику, який направлений для проходження базової військової служби, призваний на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятий на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Разом із цим, ч. 2 ст. 57 «Про освіту» (у редакції, що діяла до 24.12.2023) було передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Таким чином, в ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників. Спеціальна норма (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (ч. 3 ст. 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali).

У подальшому, 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», яким у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено, у зв`язку з чим з 24.12.2023 за мобілізованими педагогічними та науково-педагогічними працівниками зберігається лише місця роботи й посади відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Збереження середнього заробітку з 24.12.2023 не передбачено.

Враховуючи, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» набрав чинності 24.12.2023, тому за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, до яких належить і посада позивача, на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації попередній середній заробіток повинен був зберігатися до 23.12.2023 включно.

Підстав для збереження середнього заробітку починаючи з 24.12.2023 чинне законодавство не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №158/2181/23 (провадження № 61-16956св23).

При цьому, для того щоб вирішити питання щодо можливості задоволення позовних вимог, суд повинен надати оцінку доводам відповідача відносно пропуску позивачем строків звернення до суду.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Нормами ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Крім того, суд не залишає без уваги той факт, що порушення відповідачем права позивача на отримання середнього заробітку відбулося у період дії карантину, а відповідно до пункту 1 Глави XIX «Прикінцевих положень» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України було установлено карантин.

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду з позовом протягом трьох місяців після завершення карантину, починаючи з 01 липня 2023 року.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що між сторонами виник спір, пов`язаним з недотриманням законодавства про державні гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, а саме про гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам про оплату праці на збереження середнього заробітку під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів про те, що позивач отримав копію наказу про припинення виплати середнього заробітку від 19 липня 2022 року №250. Крім того, довідки про доходи, які містять суми, нараховані та виплачені позивачу, видані лише у 2024 році (а.с. 16,17).

При цьому суд не залишає поза увагою, що направлення позивачем 15.07.2023 листа до відповідача може свідчити про те, що ОСОБА_1 був  обізнаний про припинення йому виплат, чим було порушено його права, тому мав би звернутися до суд протягом 3 місяців після отриманні відповіді відповідача від 26.07.2023 №07-331/3, якою було підтверджено, що середньомісячний заробіток за ним не зберігається (а.с 15).

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року (справа № 158/2439/22), у статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Суд бере до уваги те, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» був мобілізований у першу хвилю і перебуває на військовій службі до цього часу (а.с. 9, 13).

З військового квитка серія НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 19.09.2022, вбачається, що з 23.03.2022 по 30.11.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді «сапера», а з 01.12.2023 по теперішній час - у військовій частині НОМЕР_2 на посаді «розвідник, снайпер». Таким чином, посади, які обіймав позивач у період, відведений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, свідчать про те, що він міг приймати участь у безпосередніх бойових діях (а.с. 10).

До Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за захистом своїх законних прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся 29.09.2023, що підтверджується копією талону про прийняття заяви про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 29.09.2023 № 238 (а.с. 18).

Крім того, у період з 31.01.2024 по 06.02.2024 позивач проходив курси навчання, про що також наявний запис у військовому квитку (а.с. 12).

Відпустка позивачу була надана лише з 17.07.2024 по 02.08.2024, про свідчить відпускний квиток від 16.07.2024 №605 (а.с. 19).

Зазначені обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин через існування об`єктивних обставин, що обмежували ОСОБА_1 у можливості реалізувати своє право на подання позову у встановлені законодавством строки.

 Тому суд вбачає підстави для поновлення строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

 Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 2 червня 2022 року у справі N 757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі N 380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі N 380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі N 380/12913/21, від 4 серпня 2022 року у справі N 420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі N 400/3957/21, від 21 вересня 2022 у справі N 360/4969/21 та від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.

Враховуючи, що суд вважає за можливе поновити  ОСОБА_1  строки на звернення з позовною заявою до суду, беручи до уваги, що позивач мав право на збереження та виплату середнього заробітку у період з 19.07.2022 по 23.12.2023, як науково-педагогічний працівник призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

 Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки задоволенню підлягають дві вимоги немайнового характеру, а позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн (1211,20*2 = 2422,40).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119, 233, 234 КЗпП України, ст. 57 Закону України «Про освіту», ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізького державного педагогічного університету про визнання незаконним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, як такий, що пропущений з поважних причин.

Скасувати наказ Криворізького державного педагогічного університету від 19.07.2022 № 250 «Про зупинення нарахування середнього заробітку» в частині зупинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 з 19.07.2022.

Зобов`язати Криворізький державний педагогічний університет (ЄДРПОУ 40787802, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, просп. Університетський, 54) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток як науково-педагогічному працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 19.07.2022 по 23.12.2023 включно.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Криворізького державного педагогічног університету (ЄДРПОУ 40787802, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, просп. Університетський, 54) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста сорок чотири) гривні 40 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29.11.2024.

Суддя                                                                Є.К.Костенко