ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/761/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/385/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч.3 ст.190 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі — ОСОБА_5

з участю:

прокурора — ОСОБА_6

засудженої - ОСОБА_7

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника ДУ «Збаразька виправна колонія (№ 63)

ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2024 року, -

Встановила:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення засудженої ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання, у зв`язку з хворобою, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Франківського районного суду м.Львів від 11.04.2023 року.        

       В апеляційній скарзі захисник просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання захисника про звільнення засудженої ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання, у зв`язку з хворобою, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказані вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції при вирішенні питання про звільнення від подальшого відбування покарання не було враховано практики ЄСПЛ, щодо необхідності врахувати стан здоров`я ув`язненої, адекватність медичної допомоги та лікування в місцях позбавлення волі.

Зазначає, що засуджена є інвалідом ІІІ групи по зору пожиттєво, а її хвороба прогресує, вона нічого не бачить, тому не здатна до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду, а в установі виконання покарання їй не надається належне лікування.

Таким чином вважає, що висновок суду про те, що захворювання засудженої не входить до переліку захворювань, які є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання є помилковим.

Заслухавши суддю-доповідача, захисників та засуджену, що просять задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, що вважає ухвалу законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

       У відповідності до п.6 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст.539 КПК України, має право вирішувати зокрема питання про звільнення від покарання за хворобою.

       Частина 2 ст.84 КК України передбачає можливість звільнення від покарання або від подальшого його відбування за таких умов: 1) особа захворіла на іншу тяжку хворобу, крім психічної; 2) це сталося після вчинення злочину або постановлення вироку; 3) врахування судом тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання, особи засудженого та інших обставин справи.

       Зі змісту вказаної правової норм слідує, що факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання.

       Міністерство Юстиції України разом з Міністерством охорони здоров`я України спільним наказом № 1348/5/572 від 15.08.2014 року затвердили перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

       До переліку захворювань входять такі хвороби: туберкульоз, ВІЛ/СНІД, лепра, новоутворення (пухлини), хвороби ендокринної системи (наприклад, діабет у своїх «крайніх» формах), психічні розлади, хвороби нервової системи та органів чуття, хвороби органів кровообігу, хвороби органів дихання, хвороби органів травлення (Цирози печінки різної етіології у стадії декомпенсації. Печінкова недостатність ІІІ, ІV стадій. Порушення всмоктування в кишечнику в стадії кахексії за наявності білкової недостатності), хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії, хвороби кістково-м`язової системи та сполучної тканини, хвороби обміну, анатомічні дефекти внаслідок захворювання чи травми в період останнього строку відбування покарання (висока ампутація верхніх або нижніх кінцівок, ін.), променева хвороба.

       Відповідно до розділу VI «Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України 15.08.2014 № 1348/5/572 медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 12 до цього Порядку.

       Відповідно до роз`яснень, наданих у ППВСУ № 8 від 28.09.1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

       З наведеного можна зробити висновок, що для звільнення від покарання або від подальшого його відбування є необхідним наявність двох критеріїв: медичного та юридичного.

       Медичний критерій передбачає наявність в особи тяжкої хвороби, що перешкоджає відбуванню покарання. Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (надалі – Порядок) передбачено, що медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в установі відбування покарань (надалі – УВП), а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку хвороб (далі – Перелік хвороб), які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання

       Згідно медичного висновку лікарсько-консультативної комісії лікувального закладу при Державній установі «Стрижівська колонія (№81) від 15 липня 2024 року, засуджена ОСОБА_7 хворіє і їй встановлено клінічний діагноз: висока ускладнена міопія, стан після радіальної кератотомії на обох очах. Артифакія, деструкція скловидного тіла обох очей. Міопічна дегенерація сітківки обох очей. Первинна 1В глаукома лівого ока. Синдром сухого ока. Розбіжна неакомодаційна косина правого ока. Інвалід ІІІ групи по зору. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Оклюзія стегно-підколінних сегментів. Ішемія І-ІІ ст. Хронічна артеріальна недостатність І-ІІ ступеня.

       Разом з тим, жодних відомостей відносно того, що наявна у засудженої ОСОБА_7 хвороба перешкоджає відбуванню нею покарання і що подальше утримання її в місцях позбавлення волі загрожує її життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків у висновку лікарсько-консультативної комісії лікувального закладу при Державній установі «Стрижівська колонія (№81) від 15 липня 2024 на засуджену ОСОБА_7 відсутні.

       Крім того, згідно ППВСУ № 8 від 28.09.1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

       Так, судом першої інстанції відповідно до вимог Закону було враховано характер і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженої ОСОБА_7 , початок троку відбування покарання — 09.10.2023 року, кінець строку відбування покарання якої — 09.10.2028 року, тобто ОСОБА_7 на час звернення до суду з даним клопотання відбула 5 місяців та 14 днів призначеного їй покарання.

       Доводи захисника з приводу неналажного лікування засудженої ОСОБА_7 , у зв`язку з чим її слід звільнити від відбування подальшого покарання, є необґрунтованими, оскільки лікар Державної установи «Збаразька виправна колонія (№ 63)» як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді пояснив, що стан здоров`я засудженої під час відбування покарання не погіршився, і ними виконуються рекомендації надані лікарями ДУ«Стрижівська колонія (№81) щодо лікування засудженої. Також зазначив, що установою забезпечується доставка засудженої для періодичного огляду та лікування до вузькопрофільного спеціаліста - офтальмолога у спеціалізоване відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , де за наслідками її огляду та обстеження призначається лікування, яке здійснюється під його наглядом у закладі відбування покарання, а у разі неможливості проведення відповідних маніпуляцій з очима — доставляється у спеціалізовану лікарню для його проведення, про що до матеріалів провадження долучено відповідні відомості.

       Отже, в даному випадку не встановлено ненадання належної медичної допомоги засудженій ОСОБА_7 зі сторони УВП.

       Колегія суддів приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції на підставі належно досліджених матеріалів справи, обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання за хворобою засудженої ОСОБА_7 .

       Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 154 КВК України, подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилається висновок спеціальної лікарської комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

       Порядок підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за хворобою врегульований спільним наказом МЮУ і МОЗУ від 15.08.2014 № 1348/5/572 (далі Наказ), відповідно до п. 6 розділу VІ якого з урахуванням результатів медичного огляду засудженого лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 13 до цього Порядку.

       Тобто, висновок складається у випадку наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань.

       Слід зазначити, що пунктом 11 розділу VІ Наказу визначено, що на підставі висновку комісії начальник УВП, за якою значиться засуджений, протягом доби після отримання висновку комісії готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.

       Таким чином, відповідно до вимог ч. 5 ст. 154 КВК України безпосереднім суб`єктом звернення з даних питань до суду є Державна установа «Збаразька виправна колонія (№ 63)» та за умови наявності висновку про це лікарсько-консультативної комісії.

       Як зазначила представник виправної колонії ОСОБА_11 , не встановлено даних які б свідчили про неможливість подальшого відбування покарання ОСОБА_7 та досягнення мети покарання, котрій забезпечується належна та адекватна медична допомога, у тому числі у профільних медичних закладах і УВП з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання у зв`язку із хворобою до суду не зверталася через відсутність на те підстав, та заперечує проти задоволення клопотання сторони захисту про звільнення останньої від відбування покарання з цих підстав.

       Таким чином, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що жодних істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено, в зв`язку з чим апеляційна скарга захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 до задоволення не підлягає.

       На підставі наведенного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

       Апеляційну скаргу  захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2024 року — без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді