ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4341/24 Номер провадження 11-кп/814/2093/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Божковська виправна колонія (№16)»  про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останні рази –

28 листопада 2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.15 ч.3 ст.289, ч.3 ст.68, ст.102, ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115, ч.3 ст.68, ст.102, ст.ст.70, 71 КК України на 12 років позбавленя волі;

11 липня 2023 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.71 КК України на 1 рік 9 місяців позбавлення волі.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що засуджений протягом усього строку відбування покарання своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2024 року та ухвалити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції упереджено й неповно розглянув провадження, не врахував його думку, позицію виправної колонії, те, що він відбув значний строк покарання, в ході чого своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, так як: із перших днів прибуття в установу виконання покарань працевлаштований, виконує роботи на безоплатній основі, змінив своє ставлення щодо порядку відбування покарання, має 4 заохочення, за час перебування в ДУ «Божковська виправна колонія (№16)»  стягнень не має, а раніше застосовані до нього 50 стягнень наразі погашені в установленому законом порядку та він вважається особою, до якої стягнення не застосовувались.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та представника установи виконання покарань про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження та особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

       Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано.

За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

На підставі ч.ч.1 та 2 ст.107 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці й навчання довів своє виправлення.

У п.п.1, 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 28 листопада 2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.15 ч.3 ст.289, ч.3 ст.68, ст.102, ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115, ч.3 ст.68, ст.102, ст.ст.70, 71 КК України на 12 років позбавленя волі.

11 липня 2023 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72, ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2014 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 1 року 9 місяців позбавлення волі.

Як убачається з матеріалів особової справи та судового провадження, засуджений у місцях позбавлення волі знаходиться з 09 квітня 2014 року, під час відбування покарання 5 разів заохочувався, отримував 50 стягнень, які наразі погашені, характеризувався переважно негативно й лише в ДУ «Божковська виправна колонія (№16)», у яку він прибув 26 вересня 2023 року, зарекомендував себе позитивно, працевлаштований, має повну середню освіту, бере участь у виховних заходах, що проводяться в установі, визнає винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, призначене йому покарання вважає справедливим.

Так, процес отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватися лише з 31 січня 2024 року, в той час як до вказаного часу він систематично притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі за злісне порушення умов відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосовані до ОСОБА_8 50 стягнень, хоча й погашені наразі, проте свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України заборон шляхом ігнорування попередньо накладених стягнень і те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення злочинів, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі.

Більше того, ОСОБА_8 в ході відбування покарання не тільки притягувався до дисциплінарної відповідальності, а й під час перебування в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» учинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, незаконно придбавши та зберігавши наркотичний засіб.

Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин убачається, що поведінка ОСОБА_8 не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була переважно негативною, пов`язаною, в тому числі з учиненням нового кримінального правопорушення, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення останнім необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Колегія суддів зауважує, що в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання, а не конкретно обраного часу.

За таких обставин, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, оскільки останній не довів своє виправлення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8  залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                                 ОСОБА_4