Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          29 листопада 2024 року                                                  Справа №200/8166/24  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023 із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – березень 2018 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Із тексту позовної заяви встановлено, що відповідачем зазначено Військову частину НОМЕР_1 .

Як передбачено нормою п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту, яка повинна узгоджуватися із нормами ст. 5 КАС України.

Попри те, що у вступній частині позовної заяви відповідачем вказано Військову частину НОМЕР_1 , у прохальній частині позову позовні вимоги звернено як до Військової частини НОМЕР_1 та і до Військової частини НОМЕР_2 , щодо якої позивачем не вказано ідентифікуючої інформації передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Відтак, зазначений позивачем у вступній частині позову відповідач не узгоджується із прохальною частиною позовної заяви, що вказує на невідповідність позовної заяви нормі п. 2, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, така була сформована у підсистемі "Електронний суд".

Відповідно до позовної заяви позивач як відповідача визначив - Військова частина НОМЕР_1 , водночас згідно з квитанції № 2113850 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, що долучена до позовної заяви вбачається, що позовну заяву надіслано до Військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином позивачу необхідно надати докази надіслання до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та інших.

Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

Водночас відповідно до п. 1 Розділу "Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами), на всій території України запроваджено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 30.06.2023 відмінено карантин.

Таким чином строк звернення до суду з вимогами про нарахування індексації за період з 01.08.2019 по 30.06.2023 (включно) позивачем не пропущено, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Разом з тим, з 01.07.2023 до вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2023 по 26.08.2023 - застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивач звернувся із цим позовом до суду через систему "Електронний суд" 25.11.2024, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року).

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду за період з 01.07.2023 по 26.08.2023 позивач зазначив, що 17.09.2018 з Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено контракт на 5 років, а тому він не мав можливості здійснювати захист свого порушеного права шляхом звернення до суду.

Розглядаючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 17.09.2018 по 26.08.2023.

Відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Порядок № 260) виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Згідно п. 8 Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.

Отже, про виплату грошового забезпечення в неналежному розмірі за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 позивачу мало бути відомо не пізніше останнього календарного дня наступного місяця після проведення виплати за попередній місяць, а за період з 01.08.2023 по 26.08.2023 - за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки чинним законодавством встановлений обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення, то суд вважає, що реальна та об`єктивна можливість виявити належну зацікавленість до стану свого права на індексацію грошового забезпечення виникла у позивача ще в період з 01.07.2023 по 26.08.2023 та починаючи вже з цього періоду позивач, у разі необхідності, міг вчинити активні дії щодо отримання від відповідача інформації стосовно нарахування та виплати суми індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що у цій позовній заяві вимога щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2023 по 26.08.2023 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому на спірні правовідносини щодо періоду з 01.07.2023 по 26.08.2023 розповсюджуються приписи частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки частиною другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) врегульовано питання щодо строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові саме при звільненні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.10.2024 по справі № 500/7802/23, від 31.10.2024 по справі № 500/7140/23.

Твердження позивача про те, що до вказаних правовідносин застосовується ч. 2 ст. 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів є необгрунтованим та помилковим.

При цьому, твердження позивача про те, що 17.09.2018 з Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено контракт на 5 років, а тому він не мав можливості здійснювати захист свого порушеного права шляхом звернення до суду є необгрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів того, яким чином проходження військової служби за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 було перешкодою для звернення до суду із цим позовом.

Крім того, суд зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2023 № 240 майора ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , який проходить військову службу за контрактом виключено зі списків особового складу частини 26.08.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.08.2023 № 295 у зв`язку із призначенням на посаду старшого офіцера групи спеціального зв`язку та кібербезпеки відділу зв`язку та інформаційних систем штабу військової частини НОМЕР_3 та направлено для подальшого проходження військової служби до м. Дніпро.

Отже, з 27.08.2023 позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера групи спеціального зв`язку та кібербезпеки відділу зв`язку та інформаційних систем штабу військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ).

Суд зазначає, що позивач не був мобілізований, а проходив військову службу за контрактом в місті Дніпро, а тому мав реальну змогу звернутися до суду вчасно.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав в частині позовних вимог за період з 01.07.2023 по 26.08.2023 у встановлений кодексом строк.

Отже, триваюча пасивна поведінка позивача та його недисциплінованість як учасника суспільних відносин свідчить про недотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.

Оскарження особою будь-якої бездіяльності суб`єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб`єктом владних повноважень такої бездіяльності.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 01.07.2023 по 26.08.2023.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

З огляду на вказане, позивач повинен подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Так перевіряючи матеріали позовної заяви, судом встановлено, що у період з 01.08.2019 по 26.08.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак в прохальній частині позову позивач просить зобов`язати іншу Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023 (тобто, за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ).

Відтак, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу подати до суду письмові пояснення у яких зазначити підстави за яких Військова частина НОМЕР_2 повинна нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023 (тобто, за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ).

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 44, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суддя,-

                                                   УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом - відмовити

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- уточнення змісту позовних вимог із суб`єктним складом сторони відповідача;

- доказу надіслання до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині позовних вимог за період з 01.07.2023 по 26.08.2023 та надати докази поважності причин його пропуску.

Запропонувати ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду письмові пояснення у яких зазначити підстави за яких Військова частина НОМЕР_2 повинна нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 26.08.2023 (тобто, за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ).

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.  

          Суддя                                                                                  О.С. Духневич