07 листопада 2024 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА

(збіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

Справа № 990/124/24

Провадження № 11-202заі24

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Під час розгляду апеляційної скарги у цій справі постало питання застосування положень частини дев`ятої статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року

№ 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) щодо визначення невідповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

2. Погоджуюся з висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо:

1) невідповідності рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), яким Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області, критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

2) залишення апеляційної скарги ВККС без задоволення, а оскаржуваного

рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня

2024 року - без змін.

3. Проте вважаю хибними висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 116, 117 (щодо покладення обов`язку на ВККС встановити дійсний майновий стан кандидата на посаду судді місцевого суду), пункті 119 (щодо визначення ринкової вартості квартири), пунктах 128-131 (щодо обов`язковості урахування результатів спеціальної перевірки під час вирішення питання стосовно надання рекомендації до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП)про призначення

ОСОБА_1 на посаду судді).

4. З урахуванням наведеного щодо цих висновків висловлюю окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

5. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВККС

від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 про відмову у внесенні рекомендації до ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

6. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є кандидаткою на посаду судді місцевого суду, переможницею конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, однак рішенням ВККС

від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 їй було відмовлено у наданні рекомендації про призначення на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

7. ОСОБА_1 стверджує, що наведене рішення ВККС не відповідає

вимогам обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, рівності, є дискримінаційним, непропорційним та несправедливим. Крім того, за її твердженням, це рішення не відповідає принципу належного урядування, оскільки питання декларації ОСОБА_1 за 2016 рік вже розглядалося ВККС під час подання документів для участі у доборі в 2017 році та за результатами її розгляду та додаткових пояснень ОСОБА_1 було допущено до всіх інших етапів конкурсу. До того ж рішення Комісії не відповідає принципу верховенства права, передбаченому частиною першою статті 8 Конституції України.

8. Як зауважила ОСОБА_1 , вона дійсно придбала квартиру за 149 992,00 грн наприкінці 2015 року. Така сума була запропонована продавцем квартири, враховуючи її стан, стан будинку, стан вулиці, на якій вона розташована, обставини термінового виїзду продавця закордон, а також наявність судового рішення з приводу цієї квартири. Крім того, нею було враховано, що попередній договір купівлі-продажу був розірваний в судовому порядку та в будь-який момент це рішення суду могло бути оскаржено попередніми покупцями. У договорі зазначена дійсна ціна квартири, адже з урахуванням ризиків скасування рішення суду вона могла розраховувати на повернення лише тієї суми коштів, яка була зазначена в договорі. Запропонована ціна їй підходила та коштів на її придбання на той момент позивачці вистачало. ОСОБА_1 також звернула увагу, що в 2015 році нею було задекларовано 286 942 грн, а в 2016 році - 688 229 грн доходу, загальна сума задекларованих доходів за 2 роки склала 975 171 грн. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що не придбавала будь-якого іншого майна (квартири, машини, земельної ділянки тощо).

9. З приводу проживання разом із батьками на період придбання тієї квартири ОСОБА_1 наголосила на тому, що це єдине житло, яким володіли члени її сім`ї, вона та її син зареєстровані за цією адресою. Надаючи пояснення ВККС, вона повідомила, що проживала 10 років разом із батьками з 2010 року, а в 2020 році батьки стали мешкати у своєму недобудованому будинку, а вона із сином продовжили жити в тій самій єдиній квартирі, належній на праві власності її батькам. ОСОБА_1 також указала, що в декларації за 2016 рік вона зазначила, що разом із нею мешкають члени її сім`ї - батько, мати, син. Отже, на переконання ОСОБА_1 , спосіб її життя, відповідність доходів видаткам, відсутність у власності нерухомого майна, відсутність заощаджень не можуть викликати сумніви в її доброчесності.

10. Щодо висновку психолога ОСОБА_1 наголосила на тому, що жодним чином не готувалася до психологічного тестування та заперечує те, що вона надавала неправдиві відомості в тесті, адже тоді відповідала щиро. При цьому, посилаючись на наукову рецензію від 11 березня 2024 року № 02/24-р, проведену Савостіним Олександром Петровичем , який має вищу психологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю "Психологічні дослідження",

стаж роботи психологом 44 роки, стаж судово-експертної роботи в системі МОЗ

та науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України

42 роки, позивачка звернула увагу на те, що справжньою причиною перевищення шкал валідності, яка пояснює те, що до тестів вона не готувалася та не

обманювала у відповідях на запитання, є гіперсоціальна спрямованість людини (високий стандарт поведінки, який може бути у працівників юстиції).

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

11. Рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду.

12. ОСОБА_1 11 травня 2017 року подала документи, за результатами дослідження яких рішенням ВККС від 26 вересня 2017 року № 151/дс-17 її допущено до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складання відбіркового іспиту.

13. Рішенням Комісії від 03 листопада 2017 року № 117/зп-17 встановлено прохідний бал з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад - 115, визначено декодовані результати складеного 31 жовтня 2017 року анонімного тестування для перевірки рівня володіння державною мовою на стадії складення відбіркового іспиту та анонімного тестування для перевірки рівня загальних теоретичних знань у сфері права на стадії складання відбіркового іспиту в межах процедури добору, а також затверджено результати учасників цих анонімних тестувань, зокрема ОСОБА_1 (загальний бал становить 124).

14. ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді під час складання відбіркового іспиту в межах процедури добору, за результатом якого складено висновок та визначено рівень особистих морально-психологічних якостей.

15. Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 126/зп-17 затверджено результати анонімного тестування для перевірки рівня особистих морально-психологічних якостей на стадії складання відбіркового іспиту в межах процедури добору та затверджено перелік кандидатів, які успішно його склали. До цього списку увійшла ОСОБА_1 .

16. Рішенням Комісії від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 ОСОБА_1 попередньо допущено до наступного етапу оголошеного Комісією 03 квітня

2017 року добору як особу, що успішно склала у межах нього відбірковий іспит.

17. Комісією проведено спеціальну перевірку кандидата на посаду судді місцевого суду.

18. Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило про встановлення розбіжностей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої

ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді.

19. Комісією запропоновано ОСОБА_1 надати відповідні пояснення, остання скористалась своїм правом, надавши письмові пояснення щодо наявних у декларації розбіжностей, які Комісією взято до уваги.

20. Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.

21. Рішенням Комісії від 01 серпня 2018 року № 184/зп-18 ОСОБА_1 направлено для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев`яти місяців.

22. За висновком про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, ОСОБА_1 успішно виконала Програму спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, тому матеріали щодо неї було надіслано до Комісії для подальшого складення кваліфікаційного іспиту.

23. Рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору та визначено черговість етапів його проведення.

24. Рішенням Комісії від 01 серпня 2019 року № 141/зп-19 затверджено декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту та допущено їх до виконання анонімних письмових практичних завдань під час кваліфікаційного іспиту, зокрема і ОСОБА_1 .

25. Рішенням Комісії від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 затверджено декодовані результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, зокрема і ОСОБА_1 .

26. Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду, відповідно до якого ОСОБА_1 у рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду посіла 165 місце.

27. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття 560-ти вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.

28. ОСОБА_1 29 вересня 2023 року звернулась до Комісії із заявою щодо допуску до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам

статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває у резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади, додавши до неї документи згідно з визначеним Комісією переліком.

29. Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 допущено до участі в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах кандидатів, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, зокрема і ОСОБА_1 .

30. Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників на посади

суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням

Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, відповідно до якого ОСОБА_1 посіла 1 місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області.

31. 27 лютого 2024 року Комісією проведено співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за результатами якої Комісія відмовила в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

32. Обґрунтовуючи зазначене рішення, Комісія звернула увагу на те, що у неї наявні небезпідставні сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді.

33. В основу вказаного рішення Комісією були поставлені аргументи щодо достатності коштів у кандидатки на придбання квартири в 2015 році та стосовно вартості придбаної та в подальшому проданої квартири.

34. Комісія визнала непереконливими пояснення ОСОБА_1 стосовно того, що грошові кошти на придбання квартири в історичному центрі Одеси у 2015 році вона отримала від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили

271 662 грн, з огляду на те, що зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку. Такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім`ї.

35. Щодо вартості придбаної та в подальшому проданої квартири Комісія наголосила на тому, що ціна договору була визначена суттєво нижче ринкової, що підтверджується і судовим рішенням у справі № 522/10206/15-ц від 20 жовтня

2015 року відносно цієї квартири.

36 . При цьому Комісія відхилила пояснення кандидатки щодо поганого технічного стану квартири, оскільки відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу

від 27 липня 2016 року квартира не мала прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням.

37. Вважаючи рішення ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 протиправним, ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 29 липня 2024 року позов задовольнив; визнав протиправним

та скасував рішення ВККС від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24 про

відмову у наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Комісії на користь ОСОБА_1

1 211,20 грн судового збору.

39. Задовольняючи позов, Верховний Суд виходив з того, що:

- у процедурі розв`язання Комісією питання про внесення рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави відмови у внесенні рекомендацій до Вищої ради правосуддя, а й мотиви, з яких Комісія дійшла

висновку про наявність обставин, з якими пов`язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням;

- зі спірного рішення не вбачається, якому саме критерію доброчесності, визначеному частиною дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, не відповідає ОСОБА_1 ;

- стверджуючи, що ОСОБА_1 придбала квартиру за заниженою вартістю, Комісія не оцінила безпосередньо договір від 16 грудня 2015 року, відповідно до якого позивачка купила квартиру, наявність судового спору щодо цієї квартири між третіми особами та її технічний стан;

- відхиливши пояснення позивачки щодо поганого технічного стану квартири, посилаючись на договір купівлі-продажу від 27 липня 2016 року, відповідно до якого квартира не мала прихованих недоліків та дефектів, які б перешкоджали використанню квартири за призначенням, Комісія не врахувала, що вказаний договір укладений більш ніж через 6 місяців після купівлі цієї квартири позивачкою;

- відповідач не врахував той факт, що зазначена квартира була продана позивачкою через 8 місяців за тією ж ціною, що і куплена, відтак ОСОБА_1 не отримала жодної вигоди ні у вигляді квартири, ні у вигляді грошей.

40. Верховний Суд звернув увагу, що твердження Комісії стосовно того, що кошти, отримані ОСОБА_1 від підприємницької діяльності за 2015 рік, не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку, водночас такі відомості не враховують витрати на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім`ї, є лише припущенням і не підтверджені жодними доказами, зокрема щодо витрат на підприємницьку діяльність.

41. Також Верховний Суд указав на те, що рішенням Комісії від 12 червня

2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді. Обставини, які покладені в основу спірного рішення від 27 лютого 2024 року, вже існували, були відомі відповідачу та повинні були враховуватися Комісією у червні 2018 року. При цьому за результатами перевірки, за наявності спірних обставин, Комісія у рішенні від 12 червня 2018 року дійшла висновку, що позивачка відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді. Комісія, прийнявши рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді, діяла непослідовно і непередбачувано, надавши позивачці сподівання на подальшу можливість участі у конкурсі.

42. Окрім того, Верховний Суд зауважив, що, переоцінивши висновки, викладені в рішенні Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, та оцінивши обставини із життя ОСОБА_1 , які мали місце до прийняття рішення про визнання її такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді, Комісія підірвала професійну ситуацію позивачки після того, як сама ж призвела її до того, що понад рік (а фактично п`ять років) свого професійного життя позивачка присвятила виконанню вимог, передбачених Комісією.

43. За висновком суду першої інстанції, ВККС дійшла передчасного висновку про невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності. Крім того, суд також звернув увагу, що Комісії неодноразово надавалася можливість подати пояснення в частині обґрунтування, якому критерію доброчесності, встановленому частиною дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, не відповідає позивачка, проте відповідач такою можливістю не скористався.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи скаржника

44. ВККС в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам КАС України щодо законності й обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів. Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції при розгляді цієї справи порушив норми матеріального права, а його висновки є хибними та не відповідають обставинам справи.

45. На думку скаржника, рішення Комісії містить мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у ВККС виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

46. ВККС зазначила, що під час проходження ОСОБА_1 етапів добору

на посаду судді Закон № 1402-VIII, а саме стаття 69, не містив припису,

яким встановлено ознаки відповідності кандидата критерію доброчесності. Оцінювання відповідності позивачки критерію доброчесності за ознаками, визначеними частиною дев`ятою статті 69 цього Закону, здійснювалося Комісією вже під час проведення співбесіди. За результатами співбесіди, дослідивши наявну інформацію про кандидата, надані ним усні пояснення, обставини, обговорені під час засідання, у членів Комісії лишився обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII, що стало підставою для ухвалення рішення Комісії від 27 лютого 2024 року

№ 228/дс-24.

47. Окрім того, скаржник зауважив, що в додаткових поясненнях позивачка зазначила про те, що виходячи з положень частини дев`ятої статті 69 Закону

№ 1402-VIII, з урахуванням її пояснень під час проведення співбесіди, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву в її чесності, а також відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам. Комісія сформулювала свій висновок про відмову у внесенні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді на підставі власної оцінки інформації про кандидата на посаду судді, у межах

наданих їй законом повноважень та з метою формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу.

48. ВККС також зауважила, що, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд вдався до перегляду мотивів оскаржуваного рішення Комісії і здійснив їх виклад інакшим чином, наділивши їх іншим змістом, аніж зазначено в оскаржуваному рішенні Комісії, що свідчить про втручання суду у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур. На переконання ВККС, повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними, а рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

49. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи апеляційної скарги ВККС не заслуговують на увагу, оскільки зводяться лише до одного твердження, що Комісія має виключне та необмежене право, на підставі власних припущень, без жодного доказу, робити висновки щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності, натомість суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

50. Також ОСОБА_1 зауважує, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес добору кандидатів на посаду судді, як і рішення в результаті цього процесу, має бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді

взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія

при прийнятті рішення. Водночас, як зазначає ОСОБА_1 , їй не зрозуміло,

чим керувалася Комісія, коли ухвалювала оскаржуване рішення, оскільки

вся документація, декларації, пояснення тощо надавалися нею ще в 2017 році,

коли процедуру добору на посаду судді було розпочато. Під час співбесіди 27 лютого 2024 року вона надавала свої пояснення Комісії, які були, зокрема, доведені наявними в матеріалах суддівського досьє доказами.

51. Окрім того, ОСОБА_1 звернула увагу, що додатково в суді першої інстанції на підтвердження відповідності способу її життя задекларованим доходам нею надавалися докази, в тому числі відеозаписи умов її життя. На підтвердження стану придбаної квартири нею також долучалися відеодокази.

52. Позивачка також указала на непослідовність мотивів відмови в наданні ОСОБА_1 рекомендації, висловлених Комісією, а саме: в тексті оскаржуваного рішення є посилання на мотив відмови - висновок психолога

(ці мотиви зазначені в оскаржуваному рішенні, а також були проаналізовані стороннім спостерігачем та висвітлені в засобах масової інформації - докази наявні в матеріалах справи), а в подальшому в суді першої інстанції представник відповідача заперечував, що мотивом відмови був, зокрема, висновок психолога.

53. На думку ОСОБА_1 , рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є правильним, поновлює її порушені права та у випадку набрання ним чинності дозволить їй продовжити процедуру добору, адже вона є переможницею конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/3п-23, та посіла перше місце за рейтингом до Теплодарського міського суду Одеської області. Як указала позивачка, посада і на час подання цього відзиву є вакантною.

54. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року - без змін.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

55. 07 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,

якою апеляційну скаргу ВККС залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року у справі

№ 990/124/24 - без змін.

56. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зі спірного рішення ВККС не вбачається, якому саме критерію доброчесності, визначеному частиною дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, не відповідає ОСОБА_1 . Крім того, в ВККС у цьому рішенні не посилалась на фактичні дані, які б указували на те, що існує обґрунтований сумнів у чесності позивачки. Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідно до задекларованого позивачкою доходу за 2015 рік вона отримала 271 662,00 грн від підприємницької діяльності, а квартира придбана нею за 149 992,00 грн. При цьому Велика Палата Верховного Суду визнала припущенням посилання Комісії на те, що ці кошти не можна вважати прибутком кандидатки, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази (витрати на оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо), з яких можна було б дійти обґрунтованого висновку про те, що рівень життя ОСОБА_1 або членів її сім`ї не відповідає задекларованим доходам.

57. Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сумніви Комісії як підстави для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які спростовували б доводи особи або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність). Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з установленого нею факту придбання позивачкою квартири за ціною (149 992 грн), нижчою від ринкової, однак ВККС не оцінила викладених позивачкою у поясненнях доводів щодо продажу цієї ж квартири через 8 місяців після її придбання за ціною 147 089 грн, тобто не вищою, ніж її придбання, а також щодо технічного стану квартири. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази здійснення ВККС аналізу ринкової вартості квартир у цьому будинку, з якого можна було б дійти висновків, відображених Комісією в оскаржуваному рішенні.

58. До того ж, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, сам факт придбання квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав.

59. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що причини, за яких ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації до ВРП про призначення її на посаду судді, були предметом розгляду у ВККС під час прийняття рішення

від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, яким її визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду суді. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення ВККС по іншому оцінила обставини життя ОСОБА_1 , аніж в її рішенні від 12 червня

2018 року № 267/дс-18, щодо відповідності позивачки встановленим Законом

№ 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді (щодо обставин, які виникли до початку взяття позивачкою участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року), не зазначивши при цьому достатніх фактичних даних на обґрунтування свого висновку.

60. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголосила, що після проходження спеціальної перевірки кандидата на посаду судді та прийняття ВККС рішення від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, у ОСОБА_1 виникли обґрунтовані сподівання на те, що вона після успішного проходження кваліфікаційного іспиту та зайняття першого місця в рейтингу учасників на

посади суддів місцевих загальних судів отримає рекомендацію Комісії про призначення на посаду судді відповідного суду, позаяк обставини її життя, які виникли у 2015 - 2016 роках, не будуть переоцінені ВККС в інший спосіб.

61. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що частина перша статті 69 Закону № 1402-VIII в редакції, яка була чинною під час проходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, передбачала, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Отже, необґрунтованими є посилання ВККС в апеляційній скарзі на те, що під час проходження ОСОБА_1 етапів добору на посаду судді Закон № 1402-VIII, а саме стаття 69, не містив припису, яким встановлено ознаки відповідності кандидата критерію доброчесності.

62. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду констатувала передчасність висновків ВККС, що містяться в оспорюваному рішенні, оскільки:

- сам факт придбання ОСОБА_1 квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності (ненаведення в рішенні ВККС) фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав;

- висновки ВККС про наявність обґрунтованого сумніву в чесності

ОСОБА_1 , а також відповідності рівня її життя або членів її сім`ї задекларованим доходам мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які, поза сумнівом, спростовують доводи особи або вказують на їх суперечність або алогічність (беззмістовність);

- оскаржуване рішення ВККС безпосередньо зачіпає право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя в аспекті обмеження доступу до обраної професії, гарантоване статтею 8 Конвенції, з огляду на негативні репутаційні наслідки, спричинені визнанням її недоброчесною з наведених в оскаржуваному рішенні мотивів.

63. Ураховуючи наведене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо дискреції ВККС під час прийняття рішень, судового контролю за реалізацією комісією її дискреційних повноважень, вимог до оскаржуваного рішення ВККС

64. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

65. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII одним із повноважень ВККС є проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

66. Тобто ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України щодо вимог, яким мають відповідати рішення суб`єктів владних повноважень.

67. ЄСПЛ звертає увагу, що за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (див. рішення ЄСПЛ від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки", від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства", від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру", від 02 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії").

68. Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення

від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України", від 02 серпня 1984 року у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства").

69. Принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними (див. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня

2018 року № 7-р/2018 (справа № 1- 123/2018 (4892/17)).

70. Судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

71. Якщо суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

72. Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю.

73. Слід враховувати, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII.

74. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

75. Відповідно до частин першої, другої статті 795 Закону № 1402-VIII після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду. За результатами співбесіди ВККС ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя). Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.

76. За частиною третьою статті 795 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.

77. Тобто підставами для рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді відповідно до цієї норми можуть бути обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

78. ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення подання про призначення на посаду судді.

79. Такі підстави з огляду на положення статті 795 Закону № 1402-VIII мають бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. До них належать будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як особу, що не відповідає якимсь певним "еталонним" критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях) системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

80. Частиною дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII визначено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

81. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів,

запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі

№ 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24).

82. Очевидно, що ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

83. Утім незаперечним, на мою думку, є й те, що прозоре і публічне проведення кваліфікаційного оцінювання передбачає активну і безпосередню участь судді чи кандидата на посаду судді, право на пояснення і спростування будь-якої інформації, яка може негативно вплинути на оцінку його ділових, професійних, морально-етичних якостей як претендента на набуття чи збереження статусу судді.

84. У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву, а за необхідності отримання інформації та копій документів і матеріалів (зокрема, з обмеженим доступом) стосовно судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім`ї перерва триває до отримання відповідей на запити ВККС (див. Положення про порядок та

методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям

кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16).

85. Тому надзвичайно важливим, на моє переконання, є забезпечення фактичної змагальності та надання кандидату на посаду судді можливості спростувати сумніви ВККС у його доброчесності. Зокрема, ВККС має безумовно надати можливість кандидату на посаду судді під час співбесіди спростувати зазначені сумніви, надавши на підтвердження цього відповідні документи, поставити питання кандидату щодо яких є сумніви до співбесіди, оголосити перерву у співбесіді з метою надання додаткового часу кандидату для підготовки пояснень та надання документів на спростування відповідних сумнівів.

86. Підстави відмови внести рекомендацію на посаду судді не мають бути формальними, номінальними чи декларативними тощо. Такі підстави мають містити змістовну,

якісну інформацію про персону претендента на цю посаду, про її життєдіяльність,

морально-етичну поведінку, репутацію тощо.

87. Умотивованість рішення ВККС про відмову у внесенні рекомендацій до ВРП про призначення кандидата на посаду судді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а й принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови у надані рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді.

88. Належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура вирішення цього питання.

89. Здійснення суб`єктом владних повноважень своїх повноважень у спосіб, що призводить до виразно несправедливих, невмотивованих, нерозумних або деспотичних рішень, є порушенням правовладдя, яке вимагає, щоб жодна дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

90. У протилежному випадку, на моє переконання, незабезпечення та недотримання наведених умов може свідчити про свавільність рішення ВККС.

Щодо покладення обов`язку на ВККС встановити дійсний майновий стан

кандидата на посаду судді

91. ВККС в оскаржуваному рішенні визнала непереконливими пояснення ОСОБА_1 щодо придбання нею квартиру за 149 992,00 грн загальною площею 55,4 кв. м на Польському узвозі міста Одеси за грошові кошти, отримані від підприємницької діяльності за 2015 рік, які становили 271 662,00 грн, оскільки зазначені кошти не можна вважати прибутком кандидатки, адже відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять дані тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку.

92. Суд першої інстанції такі твердження комісії визнав лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами, зокрема щодо витрат на підприємницьку діяльність.

93. Велика Палата Верховного Суду погодилася з наведеним висновком суду першої інстанції та, врахувавши, що відповідно до задекларованого позивачкою доходу за 2015 рік вона отримала 271 662 грн від підприємницької діяльності, а спірна ж квартира придбана нею за 149 992,00 грн, у пунктах 116, 117 постанови у цій справі зазначила:

"При цьому, як правильно зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, посилання Комісії на те, що зазначені кошти не можна

вважати прибутком кандидатки, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку та податкові декларації кандидата містять відомості тільки про суму нарахованого доходу, а не отриманого прибутку, а також те, що відомості не враховують витрат на звичайну підприємницьку діяльність (наприклад, оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо) та на проживання кандидатки і членів її сім`ї, є лише припущеннями, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази (витрати на оренду приміщення, обладнання, оплату комунальних платежів, розрахунки з постачальниками тощо), з яких можна було б дійти обґрунтованого висновку про те, що рівень життя ОСОБА_1 або членів її сім`ї не відповідає задекларованим доходам.

… Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що сумніви Комісії як підстави для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації мають бути обґрунтовані ВККС у її рішенні та основуватись не на особистих припущеннях членів Комісії, а на дослідженні фактичних даних, які спростовували б доводи особи або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність)".

94. Тобто Велика Палата Верховного Суду у пунктах 116, 117 постанови в цій справі, з моє точки зору, фактично зробила висновок, який у правозастосуванні може бути сприйнятий як такий, що саме на ВККС покладений обов`язок встановлення / з`ясування дійсного (реального) майнового стану кандидата на посаду судді.

95. Дійсно, сумніви ВККС у доброчесності кандидата на посаду судді мають бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (у цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів.

96. Такі сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.

97. Проте зазначення усього майнового стану та відповідно надання доказів на його підтвердження покладено саме на кандидата на посаду судді, але на мою думку, тягар доказування таких обставин не може бути покладено на ВККС. Водночас ВККС під час співбесіди має безумовно забезпечити такому кандидату можливість спростувати наявні, на її думку, сумніви у доброчесності цього кандидата, надавши відповідні документи.

98. На моє переконання, у цьому випадку сумніви Комісії щодо достатності коштів у кандидатки на придбання квартири не були надто формальними, декларативними.

99. Однак, знову ж таки повторююсь, що Комісія не надала ОСОБА_1 можливості під час співбесіди спростувати зазначені сумніви, надавши на підтвердження цього відповідні документи. ВККС не поставила позивачці відповідних запитань до проведення співбесіди, не оголосила перерву у співбесіді для надання кандидату додаткового часу для підготовки пояснень та подання документів на спростування відповідних сумнівів.

Щодо визначення ринкової вартості квартири

100. ВККС в оскаржуваному рішенні зазначила, що під час співбесіди

ОСОБА_1 пояснила, що до придбання цієї квартири щодо неї був судовий спір, оскільки зазначена квартира була раніше продана з розстроченням і покупці повністю за неї не розрахувались. Оскільки власник квартири планував виїхати за кордон, квартира була в поганому технічному стані, мав намір отримати лише решту грошей, недоотриманих за раніше розірваним договором купівлі-продажу квартири, то це зумовило низьку вартість квартири.

101. Суд першої інстанції зазначив, що ВККС, стверджуючи про придбання ОСОБА_1 квартири за заниженою вартістю, не оцінила безпосередньо договору від 16 грудня 2015 року, відповідно до якого позивачка купила квартиру, наявності судового спору щодо цієї квартири між третіми особами та її технічного стану. Окрім того, суд, з-поміж іншого, зазначив, що відповідач не врахував той факт, що вказана квартира була продана позивачкою через 8 місяців за тією ж ціною, що й куплена, відтак ОСОБА_1 не отримала жодної вигоди ні у вигляді квартири, ні у вигляді грошей.

102. Водночас Велика Палата Верховного Суду, попередньо зауваживши про відсутність у матеріалах справи доказів здійснення ВККС аналізу ринкової вартості квартир у цьому будинку, у пункті 119 постанови у цій справі зазначила:

"… сам факт придбання квартири за ціною, нижчою від ринкової, не є правопорушенням і не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за відсутності фактичних даних, які б свідчили про вчинення протиправних дій особи, які можна було б трактувати як нечесність та невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, або про наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав".

103. Тобто Велика Палата Верховного Суду фактично зробила висновок про придбання позивачкою квартири за вартістю нижче ринкової без з`ясування питання, що становить ринкову вартість майна.

104. Відповідно до пункту 3 Національного стандарту оцінки № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

105. Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

106. За визначенням, наведеним у пункті 30.1 Міжнародних стандартів оцінки (International Valuation Standards), які вступили в дію з 31 січня 2022 року, ринкова вартість - це оціночна сума, на яку має бути актив або пасив, обмін на дату оцінки між бажаючим покупцем і бажаючим продавцем у міжнародній угоді, після належного маркетингу, та якщо кожна зі сторін діяла обізнано, розсудливо та без примусу.

107. Тож ринкова вартість - це економічна категорія, що відображає у грошовому вимірі цінність товару на ринку, для визначення чого враховується низка умов та факторів.

108. Тому, на моє переконання, питання ринкової вартості майна, зокрема квартири, досить часто може мати маніпулятивний характер, чого не врахувала Велика Палата Верховного Суду.

109. Звертаю увагу, що матеріали справи не містять доказів заниження ціни під час придбання квартири позивачкою.

110. Окрім того, згідно з пунктом 1.11 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, під час проведення операцій з продажу (обміну) фізичними особами об`єктів нерухомості у значеннях, наведених у Податковому кодексі України, а також в інших випадках, визначених законодавством України, нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності.

111. Проте Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою, що у справі відсутні докази заниження ціни придбаної квартири позивачкою, а під час укладення

ОСОБА_1 договору купівлі-продажу проведено оцінку вартості квартири, за відсутності якої операція з продажу квартири не могла бути посвідчена нотаріусом.

112. На моє переконання, Великій Палаті Верховного Суду за наведеного вище належало більш детально зосередитись на тому, що в цьому випадку становить ринкову вартість майна, зокрема придбаної ОСОБА_1 квартири, а не робити квапливий висновок про придбання квартири за ціною, нижчою від ринкової.

113. Цілком очевидно, що при констатації невідповідності придбаного / відчуженого майна ринковій вартості ВККС має принаймні покликатися на відповідні доказові джерела таких висновків (висновки оцінювачів, аналіз ринку купівлі-продажу подібного майна на відповідну дату тощо) та враховувати відповідний стан та характеристики такого майна кандидата на посаду судді на момент його

придбання / відчуження.

Щодо обов`язку врахування результатів спеціальної перевірки під час вирішення питання стосовно надання рекомендації до ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді

114. Велика Палата Верховного Суду акцентуючи на тому, що причини, за яких позивачці було відмовлено в наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення її на посаду судді, були предметом розгляду у ВККС під час проведення спеціальної перевірки, у пунктах 128-131 постанови у цій справі зазначила:

"… причини, за яких ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації до Вищої ради правосуддя про призначення її на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області, були предметом розгляду у ВККС під час прийняття рішення

від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, яким ОСОБА_1 визнано такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом вимогам до кандидата на посаду суді.

… Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення від 27 лютого 2024 року

№ 228/дс-24, ВККС по-іншому оцінила обставини життя ОСОБА_1 , аніж в її рішенні від 12 червня 2018 року № 267/дс-18, щодо відповідності позивачки встановленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді (щодо обставин, які виникли до початку взяття позивачкою участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня

2017 року), не зазначивши при цьому достатніх фактичних даних на обґрунтування свого висновку.

… У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголошує, що після проходження спеціальної перевірки кандидата на посаду судді та прийняття ВККС рішення від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 щодо відповідності встановленим Законом № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді, у ОСОБА_1 виникли обґрунтовані сподівання на те, що вона після успішного проходження кваліфікаційного іспиту та зайняття першого місця в рейтингу учасників на посади суддів місцевих загальних судів отримає рекомендацію Комісії про призначення на посаду судді відповідного суду, позаяк обставини її життя, які виникли у

2015-2016 роках, не будуть переоцінені ВККС в інший спосіб.

… Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що частина перша

статті 69 Закону № 1402-VIII в редакції, яка була чинною під час проходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки кандидата на посаду судді, передбачала, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Отже, необґрунтованими є посилання ВККС в апеляційній скарзі на те, що під час проходження ОСОБА_1 етапів добору на посаду судді Закон № 1402-VIII, а саме стаття 69, не містив припису, яким встановлено ознаки відповідності кандидата критерію доброчесності".

115. Однак, на моє переконання, Велика Палата Верховного Суду, формулюючи наведені висновки, які по суті свідчать про преюдиційність результатів спеціальної перевірки, проведеної на початковому етапі добору на посаду судді, для підтвердження доброчесності кандидата на посаду судді на фінальному етапі такого добору, залишила поза увагою таке.

116. Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір на посаду судді місцевого суду (далі - добір на посаду судді) здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі етапи: оголошення добору на посаду судді; подання особами, які виявили намір стати суддею, заяви та документів для участі у доборі на посаду судді; допуск до участі у доборі на посаду судді; складання кваліфікаційного іспиту; проведення спеціальної перевірки, передбаченої цим Законом; проведення перевірки особистих морально-психологічних якостей кандидатів на посаду судді (у разі визначення ВККС такої необхідності); затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді; зарахування кандидатів на посаду судді до резерву на зайняття вакантних посад суддів.

117. За частиною першою статті 78 Закону № 1402-VIII останній етап добору на посаду судді місцевого суду передбачає, що після затвердження рейтингу кандидатів на посаду судді ВККС зараховує всіх кандидатів до резерву на зайняття вакантних посад суддів (далі - резерв).

118. Тобто добір на посаду судді місцевого суду являє собою складний, тривалий процес відбору, який включає в себе кілька етапів.

119. Завершення конкурсу на зайняття вакантної посади судді визначено

статтею 795 Закону № 1402-VIII, пункт 1 частини другої якої визначає, що за результатами співбесіди ВККС ухвалює, зокрема, рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

120. Водночас частина третя статті 795 Закону № 1402-VIII передбачає можливість ухвалення ВККС вмотивованого рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.

121. Отже, проведення спеціальної перевірки, передбаченої цим Законом, є одним із етапів добору на посаду судді місцевого суду. Тобто є лише одним із початкових етапів добору, який передує фінальному.

122. Така перевірка не включає комплексної оцінки тих самих фактів та обставин, яка здійснюється на завершальному етапі конкурсної процедури - під час проведення співбесіди, коли кандидата додатково оцінюють за критеріями професійної етики, доброчесності та здатності здійснювати правосуддя.

123. Ураховуючи наведене, вважаю, що проведення спеціальної перевірки щодо кандидата, який претендує на посаду судді, не може надалі позбавляти ВККС можливості надання оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики на етапі проведення співбесіди у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

124. На моє переконання, попереднє надання за результатом проведення спеціальної перевірки позитивної оцінки кандидату на етапі добору на посаду судді місцевого суду не зумовлює остаточних правових наслідків щодо його відповідності критеріям, визначеним для конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема критерію доброчесності.

125. Близькі за змістом висновки щодо можливості перевірки на відповідність кандидата вимогам закону на іншому етапі добору, викладені mutatis mutandis

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у

№ 9901/355/21, від 30 травня 2024 року у справі № 990/3/24.

ВИСНОВКИ

126. У цілому погоджуючись з рішенням Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги ВККС та залишення рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2024 року без змін, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду приймаючи постанову в цій справі мала сформулювати по-іншому висновки щодо:

1) покладення обов`язку на ВККС встановити дійсний майновий стан кандидата на посаду судді місцевого суду;

2) визначення ринкової вартості квартири;

3) обов`язковості урахування результатів спеціальної перевірки під час вирішення питання стосовно надання рекомендації до ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, навівши аргументування відповідних мотивів окреслені вище у цій окремій думці.

Суддя О. О. Банасько