ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                              Справа № 202/328/21

1-і/187/35/24

УХВАЛА

"27" листопада 2024 р.         смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1  за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України

ВСТАНОВИВ

У провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.

30.09.2024 року до суду надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_6 із внесенням застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щ становить 2 119 600 грн з посиланням на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, однак судовий розгляд кримінального провадження на цей час не завершено. У справі необхідно завершити допит свідків та допитати самих обвинувачених.

Під час судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, знаходить своє підтвердження в ході з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами.

Враховуючи, що для розгляду судом даного кримінального провадження в розумні строки необхідне, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також враховуючи наявні достатні підстави вважати, що до теперішнього часу ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані судом при обранні підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу на досудовому слідстві не змінилися, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 може:

- переховуватися від суду, оскільки, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлює, що у разі визнання винним йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років:

       - не маючи місця роботи, постійного джерела доходів знов вчинити з корисливих мотивів інше кримінальне правопорушення, оскільки дав згоду на свою участь у спільному вчинені у складі організованої групи - озброєної банди тяжких та особливо тяжких злочинів - розбійних нападів та незаконного заволодіння транспортними засобами саме з корисних мотивів - за матеріальну винагороду яку отримував від ОСОБА_7 .

       Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514000 грн, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України,

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, пославшись на те, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні тяжких злочинів, може переховуватись від суду, суд не завершив дослідження доказів по справі і не допитані свідки та самі обвинувачені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 покладається на погляд суду, просить знизити заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Обвинувачений ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_5 підтримали думку захисника.

       Вислухавши клопотання прокурора, думку захисників, обвинувачених, суд приходить до наступного висновку.

       Органами досудового розслідування ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачується в скоєнні умисних кримінальних правопорушень групою осію по ст. 257 КК України (бандитизм), ст. 187 ч. 4 КК України (розбій із обтяжуючими ознаками), ст. 289 ч. 3 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом із обтяжуючими ознаками), ст. 263 ч. 1 КК України (незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами або бойовими речовинами).

       18.05.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і продовжено ухвалами судів Дніпропетровської області, а саме ухвалою Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 1.10.2024 року до 29 листопада 2024 року із внесенням застави  у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 грн, яке було залишено в силі ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.11.2024 року.

       Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заперечував свою участь у пред`явлених кримінальних правопорушеннях, в яких він обвинувачується органом досудового слідства, цивільні позови потерпілих не визнав.

Суд враховує позицію потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які заперечувати проти зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який в попередніх судових засіданнях, так як вони перенесли фізичне та моральне насильство з його боку та боку інших обвинувачених при розбійних нападах, майнова шкода їм не повернута, цивільні позови не відшкодовані.

Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні умисних тяжких злочинах, не має міцних соціальних зв`язків за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , є працездатним, але не працює із 2019 року, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих тому вказані підстави виключають об`єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів.

          У рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України» зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З врахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, так як більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд враховує вимоги дотримання розумного строку як для застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Суд враховує, що із 24.02.2022 року в України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента № 64/2022 та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, а тому суд додержується суворих заходів для збереження правопорядку у країні для недопущення нових кримінальних насильницьких злочинів проти громадян.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку під вартою із внесенням застави, суд врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, особу самого обвинуваченого та його ставлення до скоєного, наявність ризиків, передбачених п.1, 3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилась, дані про особу обвинуваченого та ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення органами досудового слідства.

Суд вважає, що обставини, які враховувалися судом при обранні раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстави для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, як домашній арешт чи особисте зобов`язання відсутні,

оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а приймаючи до уваги, що обвинувачений  ОСОБА_6  органами досудового слідства обвинувачується за ст. ст. 257, 187 ч. 4, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України із застосуванням насильства проти здоров`я та життя людей, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 15 років, суд  враховує  стадію судового розгляду провадження, який зараз триває,  ставлення  обвинуваченого до скоєного , з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, сукупність  існування  передбачених ризиків  п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КК України , а тому  необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обговорюючи питання щодо зменшення розміру застави за клопотанням сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України дає право суду не визначати розмір застави.

Однак, Петриківським судом Дніпропетровської області ухвалою від 1.10.2024 року розмір застави був ОСОБА_6 обраний у 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1514000 грн, який залишено без змін ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року та 06 листопада 2024 року.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого та його майновий стан, беручи до уваги обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились, застава у 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігти ризикам та не буде завідомо непомірною для нього і підстав для її зменшення суд не вбачає, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 27 листопада 2024 року до 25 січня 2025 року з визначенням застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить

1 514 000 ( один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч грн ) у разі внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

Для утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» МЮ України.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти, покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без

письмового дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Судове засідання призначено до слухання на 05.12.2024 року на 13-00 год.

Суддя ОСОБА_1