Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/821/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року. м. Кропивницький

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

                               за участю секретаря ОСОБА_5 ,

                               прокурора ОСОБА_6 ,

                               захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.11.2024, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 09.01.2025 включно, з визначенням застави у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 121 120 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо її підзахисного скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі,мотивуючи тим, що ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою. Так, прокурором не доведено наявність ризиків, а саме переховування від суду; знищення чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, інших обвинувачених, експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення; ризик втечі. Крім того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наступні обставини, а саме те, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв`язки, вина його не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована. Крім того судом не враховано те, що останній є представником вразливої верстви населення, а саме є переселенцем і наміру переховуватися від суду він не має.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та на час судового розгляду кримінального провадження застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалу суду є незаконною та не обґрунтованою.

У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження №12022121130000670 від 24.07.2022 з обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

11.11.2024 ухвалою  Ленінського районного суду м. Кіровограда  щодо обвинуваченого  ОСОБА_8  продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_8 інкриміновано вчинення злочину проти власності у складі організованої групи, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження з огляду на тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, та беручи до уваги те, що останній має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, офіційно не працевлаштований, тобто офіційного та постійного джерела доходу не має, не має стійких соціальних зв`язків, а отже може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків і потерпілих, які ще не допитані судом. За сукупності таких обставин, суд вважав за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

       Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12022121130000670 від 24.07.2022 з обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, постановлено ухвалу про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 60 днів.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м`який.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, проти власності, у складі організованої групи, а тому, опинившись на волі зможе перешкоджати встановленню істини у справі. Також колегіє суддів враховується і те, що ОСОБА_8 має не зняті та не погашені судимості, офіційно не був працевлаштований, тобто офіційного та постійного джерела доходу не має, а отже може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_8  може переховуватися від суду, виїхавши за межі України; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших учасників кримінального провадження, з метою зміни та надання ними показань на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких обвинувачений та його захисник просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

У разі застосування ОСОБА_8  запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (особисте зобов`язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянтів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч.1 статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого,а також серйозність пред`явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо  ОСОБА_8 тримання під вартою, як про це просить обвинувачений та захисник.

При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194,  206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.11.2024 щодо ОСОБА_8 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: