УХВАЛА

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 342/94/23

провадження № 61-11747ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна (земельних ділянок) із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2

про витребування нерухомого майна (земельних ділянок) із чужого незаконного володіння.

Рішенням Городенківського районного суду від 19 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,5196 га кадастровий номер 2621684900:07:004:0037 в урочищі «СЯМ» та земельну ділянку, площею 0,1534 га кадастровий номер 2621684900:05:002:0165 в урочищі «Яйця».

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Городенківського районного суду 19 березня 2024 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

01 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Павликівська Г. М. вперше засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня

2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року повернуто, оскільки останній не зазначив конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

22 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Павликівська Г. М. вдруге засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня

2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить про поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду.

Заява обґрунтована тим, що вперше подану ним касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року повернуто судом касаційної інстанції 19 вересня 2024 року та роз`яснено, що це не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою повернення скарги. Заявник посилається на статтю 127 ЦПК України та вважає, поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав заяву про усунення недоліків, в якій просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження оскаржуваної постанови та вказує, що копію ухвали Верховного Суду

від 19 вересня 2024 року про повернення його касаційної скарги його адвокат отримала засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2024 року, а заявник отримав

16 листопада 2024 року, на підтвердження вказаного надає копію рекомендованого повідомлення.

Крім цього, заявник вказує, що ні він ні його адвокат не зареєстровані у підсистемі «Електронний Суд» та не отримували ухвалу Верховного Суду від 19 вересня 2024 року в електронному кабінеті.

Отже, повернення вперше поданої ОСОБА_1 касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.

Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від

заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня

2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).

Водночас з інформації з автоматизованої системи документообігу Верховного Суду встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 19 вересня 2024 року заявник отримав 23 жовтня 2024 року, про що свідчить його власноруч проставлений підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 0600295785826.

З 04 липня 2024 року (дата складення повного тексту постанови) до 22 жовтня 2024 року заявником не вжито заходів пришвидшення звернення з касаційною скаргою вдруге.

Крім цього, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання заявника

про відсутність електронного кабінету в його представника - адвоката

Павликівської Г. М., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, касаційну скаргу від імені заявника подавала (підписувала) адвокат Павликівська Г. М., яка вказувала, що в неї наявний електронний кабінет, однак як вбачається з повідомлення Верховного Суду про доставку електронного листа до кабінетів у останньої відсутній зареєстрований кабінет.

18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року

№ 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України.

Згідно із частиною шостою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Також, відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає касаційну скаргу.

З 18 жовтня 2023 року наявність у адвоката електронного кабінету є обов`язковою.

А тому з огляду на вищезазначене, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду не можуть бути визнаними поважними.

Отже, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містило доказів наявності об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті заявником, а тому Верховний Суд визнав вказані доводи неповажними і запропонував подати заявником клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначив (далі - ЄСПЛ), що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 (провадження

№ 11-24апп21), який є обов`язковим для застосування судами, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:

- повернення судом апеляційної інстанції скарги - в разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;

- відмова судом апеляційної інстанції в відкритті апеляційного провадження - в разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом указаних у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема, не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Такий висновок застосовний і при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.

15 грудня 2017 року набули чинності, ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України, які в основному є уніфікованими.

Так, підстави повернення апеляційної скарги в КАС України та ЦПК України є аналогічними, а підстави повернення касаційної скарги такі ж, як підстави повернення апеляційної скарги.

Так само є уніфікованими і підстави відмови в відкритті апеляційного провадження у КАС України та ЦПК України.

Тому при вирішенні питання про долю касаційної скарги, яка подана з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України у контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

За таких обставин касаційний суд зобов`язаний відмовити в відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна (земельних ділянок) із чужого незаконного володіння відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська