Справа № 521/27/22

Номер провадження:1-кп/521/545/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

у закритому судовому засіданні у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 05.08.2019 року за №12019160470002435, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,

УСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Необхідність застосування такого запобіжного заходу прокурор обґрунтував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник і обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання, вказавши на відсутність ризиків, про які заявив прокурор.

Вислухавши думку сторін, суд вважає, що клопотання обвинувачення щодо продовження строку тримання під вартою необхідно задовольнити з наступних підстав.

Обвинувачений раніше ухилявся від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений та перебував у розшуку майже 2 роки, починаючи з 17.01.2019 року до 24.12.2021 року, що вбачається з доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування.

Також судом враховується, що раніше ОСОБА_6 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення. Проживає за межами м Одеси і області - у Хмельницькій області, а притягується до кримінальної відповідальності у Житомирській області (з відомостей, викладених у обвинувальному акті). До затримання він не працював, не був зайнятий корисною справою. Принаймні, відомостей, документів, які б підтверджували протилежні обставини, суду надано не було.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої недоторканості потерпілої, яка на той момент не досягла 14 років, із застосуванням насильства та із спричиненням тілесних ушкоджень.

Враховуючи вік потерпілої, суд не виключає можливість спроб обвинуваченого незаконно впливати на неї з метою надання в суді бажаних показань.

Таким чином, суд вважає, що наявні зазначені прокурором у клопотанні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілу.

Стороною захисту не наведено жодних доказів того, що зазначені ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, тепер зникли або зменшились.

Судом враховано, що ОСОБА_6 не має членів сім`ї, які не можуть залишатись без його нагляду, а його вік та стан здоров`я не перешкоджають триманню під вартою.

Зазначені обставини виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і не дають підстав для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу на цій стадії судового провадження.

У рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вказані обставини, на думку суду, не є «загальними й абстрактними».

Таким чином, суд вбачає наявність чітких ознак того, що подальше перебування ОСОБА_6 під вартою вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є: запобігання спробам переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою продовження запобіжного заходу є наявність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, при вирішенні питання про обрання терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує і інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я – відсутність відомостей щодо неможливості перебування під вартою. При цьому суд вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів) для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, обраних відносно обвинуваченого, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, тому обмеження його конституційних прав в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи положення ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.

Відповідно положень ч.11 ст. 31 КПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в рамках вказаного кримінального провадження необхідно продовжити.

Керуючись ст.ст. 31, 35, 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто по 30.01.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її постановлення, а особою, що тримається під вартою, - з дня вручення її копії.

Головуючий:                                                                 ОСОБА_1

Судді:                                                                                                 ОСОБА_2

Судді:                                                                                                 ОСОБА_3