ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року                                                м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів         ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора  ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , представника потерпілого-адвоката  ОСОБА_8 . кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №12023262020003713 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,одруженого,на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого, за ч. 1 ст. 286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

До набрання даним вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, про стягнення страхового відшкодування задоволено частково.

Провадження№11-кп/822/391/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_12

Категорія: ч.1 ст. 286-1 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування у зв`язку із лікуванням потерпілого в розмірі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень, та страхове відшкодування у зв`язку із втратою працездатності потерпілим, в розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень.

       Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_13 страхове відшкодування у зв`язку із ушкодженням автомобіля марки «Renault Kangoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 73 600 (сімдесят три тисячі шістсот) гривень.

       Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/7699/23 від 22 вересня 2023 року, на автомобіль марки «Renault Kangoo» реєстраційний номер НОМЕР_1  – вирішено скасувати після набрання вироком законної сили скасувати.

       Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці № 725/7698/23 від 25 вересня 2023 року, на автомобіль марки «Volkswagen Т-4» іноземної реєстрації, номер НОМЕР_2 (Республіки Німеччини) VIN номер НОМЕР_3  – вирішено скасувати після набрання вироком законної сили.

На вирок надійшли апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_9 .

Захисник ОСОБА_6 у апеляційній скарзі просить вирок змінити в частині призначеного покарання та застосувати приписи ст.69 КК України, призначивши обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вважає призначене ОСОБА_7 покарання занадто суворим, оскільки районний суд при ухваленні рішення не врахував, що обвинувачений визнав вину в повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті злочину, добровільно відшкодував завдані ним збитки, є учасником бойових дій.

Зазначає, що потерпілий будь-яких претензій до ОСОБА_7 немає, просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу. Наявні пом`якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

Вказані обставини вважає достатніми для застосування ст. 69 КК України для призначення ОСОБА_7 більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) ОСОБА_9 у апеляційній скарзі просить вирок скасувати в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_10 6700 грн. (відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності) і 2 680 грн.(відшкодування витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого) та стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_13 відшкодування шкоди, у зв`язку з фізичним знищенням транспортного засобу у розмірі 73 600 грн. та постановити новий, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

       Вважає, що районний суд при ухваленні оскаржуваного рішення в частині, що стосується вирішення цивільного позову, не повною мірою з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

       Стверджує, що встановлена судом обставина заподіяння ОСОБА_10 шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою ним працездатності не підтверджена доказами, у матеріалах справи відсутній лист тимчасової непрацездатності, який є єдиним належним документом, що може засвідчувати факт тимчасової непрацездатності особи.

       Вказує, що ОСОБА_10 у цивільному позові не вказав період тимчасової непрацездатності та не надав жодних підтверджень такої обставини, як того вимагає закон, суд першої інстанції не встановив строк тимчасової непрацездатності потерпілого.

       Зазначає, що, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язковою передумовою виплати потерпілій особі страхового відшкодування є звернення цією особою із відповідною заявою до МТСБУ, за умови, що вона має право на його отримання.

        ОСОБА_13 , як власник пошкодженого транспортного засобу таку вимогу закону не виконала, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

       Апелює, що МТСБУ не мало можливості встановити розмір заподіяної шкоди, оскільки власниця транспортного засобу не звернулася із заявою про страхове відшкодування, не повідомила про місцезнаходження її транспортного засобу, не надала можливості оглянути транспортний засіб, не зберігала транспортний засіб у пошкодженому стані до моменту його огляду представником МТСБУ.

Згідно вироку, 22.09.2023, близько о 04:10 год., ОСОБА_7 , керуючи, у стані алкогольного сп`яніння, технічно справним транспортним засобом марки «Volkswagen Т-4» іноземної реєстрації, номер НОМЕР_2 (Республіки Німеччини) VIN номер НОМЕР_4 та рухаючись своєю смугою руху по вул. Канівська в м. Чернівці в напрямку перехрестя вулиць Канівська-Сторожинецька-Каспрука, під`їжджаючи до вказаного перехрестя не врахувавши дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух в конкретних дорожніх умовах, маючи намір проїхати дане нерегульоване перехрестя, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1, п.1.5, 2.3 (б, д,), 2.9, 16.11 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001, не переконавшись, що своїми діями не створить перешкоду або небезпеку для руху іншим учасникам руху, без зменшення швидкості керованого ним автомобіля здійснив виїзд на перехрестя доріг, не надав перевагу водію автомобіля марки «Renault Kangoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 та допустив зіткнення із автомобілем марки «Renault Kangoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 , що рухався по головній смузі руху по відношенню до керованого ним автомобіля марки «Volkswagen Т-4» іноземної реєстрації, номер НОМЕР_2 (Республіки Німеччини) VIN номер НОМЕР_3 на нерегульованому перехресті.

Внаслідок цього ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ключиці зі зміщенням відламків, які згідно висновку судово-медичного експерта №698 екс від 10.11.2023 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

        Такими діями ОСОБА_7  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Представник МТСБУ ОСОБА_9 подала до апеляційного суду заяву про здійснення апеляційного розгляду без її участі,апеляційну скаргу підтримала.

Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду вважав,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та зменшити розмір страхового відшкодування у зв`язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_10 до суми 2457 грн.,оскільки була допущена технічна помилка та у позовній заяві помилково вказано про те,що потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні 12 днів,а не 11,як зазначено у виписці із медичної карти стаціонарного хворого.В іншій частині просив залишити вирок без змін.

Прокурор,обвинувачений та його захисник під час апеляційного розгляду просили залишити вирок без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, представника потерпілого,перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши апеляційні доводи представника МТСБУ ОСОБА_9 щодо правильності вирішення районним судом цивільного позову, колегія суддів приходить до наступних висновків.

        Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У цьому провадженні було заявлено цивільний позов про стягнення з МТСБУ витрат, пов`язаних із лікуванням потерпілого внаслідок ДТП ОСОБА_10 на суму 2680 грн.,у зв`язку з тимчасовою втратою ним працездатності у розмірі 6700 грн., а також матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля «Рено Кенго», р/н НОМЕР_1 ,яким керував потерпілий у момент ДТП, в розмірі 160 000 грн.(т.2 а.с. 50-54).

       Згідно вироку,суд задовольнив повністю вимоги потерпілого про відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров`я,а матеріальну шкоду,заподіяну пошкодженням автомобіля,задовольнив частково на суму 73 600 грн.

Обгрунтовуючи вирок в частині вирішення цивільного позову,суд вмотивовано вказав, що на момент ДТП 22.09.2023 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Volkswagen Т-4» іноземної реєстрації, номер НОМЕР_2 –обвинуваченого ОСОБА_7 - не була застрахована, а тому на МТСБУ покладено обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року.

Відповідно до ст. 23 вказаного вище Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Доводи представника МТСБУ про безпідставність задоволення судом цивільного позову про відшкодування витрат у зв`язку із лікуванням потерпілого судова колегія вважає необгрунтованими.

За правилами п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

        Згідно п.24.3 ст.24 цього Закону, якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті, тобто мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Із засвідченої належним чином виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається,що ОСОБА_10 внаслідок ДТП перебував на стаціонарному лікуванні у ОКНП`Чернівецька обласна клінічна лікарня» з 22.09.2023 року по 03.10.2023 року(загалом 11 днів)(т.2 а.с.59).

За таких обставин судова колегія вважає,що районний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на лікування потерпілого,виходячи із вимог п.п.24.1-24.3 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводів на спростування висновків суду в цій частині апелянт не зазначив у апеляційній скарзі.

Разом із тим,витрати на лікування потерпілого -2680 гривень- суд стягнув,виходячи із того,що потерпілий 12 днів перебував на стаціонарному лікуванні.

            Однак,згідно  виписки з медичної карти стаціонарного хворого,  ОСОБА_10  перебував на лікуванні в стаціонарі 11 днів з 22.09.2023 року по 03.10.2023 року, а тому розмір відшкодування складає 1/30 х 6700 х 11 = 2457 гривень.

Представник позивача під час апеляційного розгляду погодився із тим,що була допущена технічна помилка під час подання позовної заяви та просив стягнути витрати на лікування потерпілого саме у цьому розмірі 2457 грн,змінивши вирок.

Отже,вирок суду в цій частині необхідно змінити відповідно до ст.ст.407,409 КПК України,задовольнивши частково апеляційну скаргу МТСБУ.

Доводи апелянта про безпідставність стягнення з МТСБУ шкоди,пов`язаної із тимчасовою непрацездатністю потерпілого,судова колегія також вважає необгрунтованими.

Мотивуючи апеляційну скаргу в цій частині,апелянт посилався на те,що єдиним документом,який може засвідчувати факт тимчасової непрацездатності, є лист тимчасової непрацездатності,який у справі відсутній.

Такі доводи не відповідають змісту закону.

        Відповідно до п. 1.3 Інструкції «Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затвердженої Наказом МОЗ України №455 від 13.11.2001 року (далі Інструкціїї) листок непрацездатності видається:

       1.3.1. Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах

трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і

організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у

фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних

представництвах та консульських установах.

       1.3.2. Особам, обраним на виборні посади до органів державної

влади, місцевого самоврядування та інших органів, у тому числі

громадських організацій.

       1.3.3. Членам колективних підприємств, сільськогосподарських

та інших виробничих кооперативів.

       1.3.4. Особам, які забезпечують себе роботою самостійно

(особи, які займаються підприємницькою, адвокатською,

нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов`язаною з одержанням

доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени

творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих

спілок).

        1.3.5. Громадянам України, які постійно проживають на

території України та працюють на умовах трудового договору

(контракту) за межами України і не застраховані в системі

соціального страхування країни, в якій вони перебувають.

       Такий перелік є вичерпним.

ОСОБА_10 офіційно не працевлаштований та не належить до жодної з перелічених категорій осіб,а тому, відповідно до п.2.17,2.18 Інструкції йому була видана довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, яка є належним документом, що підтверджує факт тимчасової непрацездатності(т.2 а.с.59).

        Відповідно до ст.25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

            Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

        Врахувавши,що мінімальний розмір заробітної плати станом на 22.09.2023 року складав 6 700 гривень,районний суд обґрунтовано стягнув з МТСБУ відшкодування, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, чинної на момент ДТП, оскільки потерпілий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тимчасово втратив працездатність,що зафіксовано медичним документом.

        Отже,в цій частині вимоги апелянта задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на невиконання власником транспортного засобу вимог закону як підстав для відмови у здійсненні відшкодування,а саме-не звернення із заявою про страхове відшкодування до МТСБУ, не повідомлення про місцезнаходження транспортного засобу, не надання можливості оглянути транспортний засіб, не збереження транспортного засобу у пошкодженому стані до моменту його огляду представником МТСБУ- є необґрунтованими.

       Згідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

       Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли вчинено злочин, передбачений ст.286-1 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

       Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

       У разі заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 286-1 КК України, право особи порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди.

       Наведене також узгоджується із правовими висновками,викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к) та від 11.12.2019(справа №465/4287/150.

Суд виснував,що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування.

Особа,яка вимагає такої виплати,за власним розсудом може звернутись безпосередньо до страховика з дотриманням вимог ст.35 Закону,або безпосередньо до суду в межах річного строку з моменту заподіяння шкоди.

Якщо особа впродовж цього строку подала позовну заяву до суду,вона здійснила волевиявлення,обравши на власний розсуд один із альтернативно можливих способів захисту свого права.

Попереднє звернення особи у випадках,передбачених Законом,до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку,визначеному ст.35 Закону,загалом не є обов`язковим та не виключає права особи звернутись безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається,що ДТП,під час якої було пошкоджено автомобіль «Рено Кенго», р/н НОМЕР_1 та заподіяно матеріальної шкоди власнику,мала місце 22.09.2023 року.

Позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди подана до суду 06.02.2024 року(т.2 а.с.50),тобто у межах встановленого законом річного строку.

Отже,незвернення до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування не може бути підставою для відмови у його здійсненні.

        Суд зауважує,що в межах кримінального провадження за ч. 1 ст. 286-1 КК України обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження і належать до предмету доказування.

У цьому разі не звернення потерпілих безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Факт настання страхового випадку встановлений вироком суду,яким ОСОБА_7 визнаний винуватим за ст.286-1 ч.1 КК України та підтверджений матеріалами кримінального провадження.

Під час судового розгляду на підставі ухвали суду від 26 квітня 2024 року було призначено і проведено судову автотоварознавчу експертизу з метою визначення вартості автомобіля «Рено Кенго», р/н НОМЕР_1 (т.2 а.с.124-125).

Судовий розгляд здійснювався за участю представника МТСБУ,яка була обізнана про факт призначення експертизи судом і була присутня у судовому засіданні 26.04.2024 року(а.с.121 т.2)

Згідно висновку експерта №38/24 від 17.05.2024 року, ринкова вартість автомобіля марки «Рено», моделі «Кенго», р/н НОМЕР_1 на момент ДТП становила 252 960 грн., ринкова (залишкова) вартість автомобіля після ДТП становить 86 400 грн.(т.2 а.с.137-158)

Автомобіль,який досліджувався експертом,був збережений у пошкодженому стані(фото до висновку експерта на а.с.142-147 т.2) та,як повідомив представник потерпілого,перебуває у такому стані і на час апеляційного розгляду.

Перешкод для його огляду представникам МТСБУ не вчинялось.

За необхідності,МТСБУ не було позбавлене можливості самостійно оглянути авто,визначити розмір заподіяної шкоди,взявши за основу або встановлені експертом відомості,або здійснивши запит до правоохоронних органів щодо отримання необхідної інформації.

Натомість,після отримання судом висновку експерта №38/24 від 17.05.2024 року представник МТСБУ не заявляла клопотання про призначення іншої експертизи та не оспорювала висновок.

Також у заявах до суду (т.2 а.с.189,199-200) представник просила суд врахувати,що у разі задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди розмір ліміту відповідальності МТСБУ (160 тис грн) зменшується на залишкову вартість автомобіля у разі передачі пошкодженого автомобіля обвинуваченому.

Такі доводи були судом враховані та стягнуто з цивільного відповідача в рахунок відшкодування шкоди внаслідок пошкодження авто суму 73 600 грн-різницю між лімітом відповідальності за шкоду майну(160 тис грн) та ринковою (залишковою) вартістю автомобіля після ДТП(86 400 грн).

        Верховний Суд неодноразово вказував,що підставою для відмови у відшкодуванні шкоди визнаються не будь-які порушення регламентованої законом процедури,а лише ті,що призвели до неможливості встановлення обставин,які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру,однак таких істотних порушень у апеляційній скарзі МТСБУ не зазначено.

Отже,підстав для зміни судового рішення в іншій частині вирішення цивільного позову про стягнення коштів з МТСБУ судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,409,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 змінити в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_10 страхового відшкодування у зв`язку із лікуванням потерпілого.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування у зв`язку із лікуванням потерпілого в розмірі 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий                         ОСОБА_1

Судді                         ОСОБА_3

ОСОБА_2