Справа № 936/837/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27.11.2024                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11-кп/4806/32/23 за апеляційною скаргою адвоката  ОСОБА_5 , яка діє в інтересах  ОСОБА_6 на вирок Воловецького районного суду від 18 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 обвинуваченого за ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

       Вироком Воловецького районного суду від 18 листопада 2022 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125 КК України, ст. 126-1 КК України, та призначено йому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п?ятдесят) гривень; за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі 4.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Свалявського районного суду від 15 вересня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.

       Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

       Обвинувачений ОСОБА_6 , 24.07.2022, приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки з ОСОБА_7 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс потерпілій ОСОБА_7 один удар рукою стиснутою у кулак по обличчю, внаслідок чого згідно висновку судово-медичної експертизи №44/В від 01.08.2022 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця обличчя за ступенем кваліфікується, як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров?я, чи незначної стійкої втрати працездатності. Крім цього, ОСОБА_6 , у період часу з 03 травня 2022 року по 16 липня 2022 року, перебуваючи за своїм місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на грунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю колишньою дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , що призвело до її психологічних страждань, погіршило якість життя потерпілої. Зокрема, 03.05.2022 приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись за місцем спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння вчинив відносно неї дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами та погрозами фізичною розправою, за що Воловецьким районним судом, 23.06.2022, ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КупАП, у справі №936/447/22 та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Крім цього, 03.07.2022, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись за місцем спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно неї дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами та погрозами фізичною розправою, окрім цього в цей же день 03.07.2022 приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись по місцю спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_7 вчинив відносно неї дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами та погрозами фізичною розправою, за що Воловецьким районним судом, 20.07.2022 ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КупАП, у справі №936/647/22 та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень. У подальшому повторно, а саме 16.07.2022, приблизно о 17:00 год. ОСОБА_6 , знаходячись за місцем спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння затіяв сварку з своєю колишньою дружиною ОСОБА_7 , в ході якої ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим саме вчинив відносно неї дії психологічного насильства. Отже, вказаними насильницькими діями, ОСОБА_6 заподіяв своїй колишній дружині ОСОБА_7 систематичних психологічних страждань, що виразилися в словесних образах, приниженні, погрозами фізичною розправою, які викликали у потерпілої ОСОБА_7 побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров?ю.

       В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 вказує, що вирок є необґрунтованим, оскільки при його ухваленні не повністю досліджено ряд об?єктивних обставин. Так, судом не з?ясовано те, що між обвинуваченим та його колишньою дружиною триває конфлікт, вони хоч і розірвали шлюб, однак і надалі продовжують проживати разом, потерпіла часто провокує ОСОБА_6 , безпідставно звинувачує його при перших непорозуміннях. При цьому апеляційна скарга не містить прохальної частини, а лише зазначення про те, що апелянт залишає за собою право внести доповнення до апеляційної скарги до початку апеляційного розгляду (а.с. 77-83). В подальшому таких доповнень до апеляційного суду не поступало.

       До початку апеляційного розгляду апелянтка - адвокат ОСОБА_5 подала письмове клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду. Однак, суд апеляційної інстанції відхиляє дане клопотання, оскільки воно не засвідчене належним чином, а саме не підписано електронним цифровим підписом ((а.с. 92-93), а. с. 113).

       Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 цього Кодексу, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності вищевказаних осіб береться до уваги, що: сторони кримінального провадження, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день до апеляційного суду не надходило.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, з урахуванням заявлених захисником доводів, колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав, оскільки правильно встановив в діях обвинуваченого склад злочинів з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України - умисне легке тілесне ушкодження та ст. 126-1 Кримінального кодексу України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

       Місцевим судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково. Пояснював, що він дійсно вчиняв сварки з колишньою дружиною ОСОБА_7 , після яких вона викликала працівників поліції, однак вказував, що ніяких тілесних ушкоджень потерпілій не наносив. Потерпіла ОСОБА_7 в суді підтвердила, що її колишній чоловік ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись по місцю її фактичного проживання, систематично вчиняв відносно неї психологічне насильство, в тому числі наніс тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні відмовився від дачі показів у відповідності до ст. 63 Конституції України.

       Також судом першої інстанції на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ст. 126-1 КК України та за ч. 1 ст. 125 КК України досліджено і враховано наступні докази:

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.07.2022 р., згідно якого потерпіла ОСОБА_7 звернулася до правоохоронних органів по обставинам того, що 16.07.2022 р. близько 17.00 год. ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку із нею, в ході якої ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.

-постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 20.07.2022 р. у справі № 936/647/22 ОСОБА_6 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

-постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.06.2022 р. у справі № 936/447/22 ОСОБА_6 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.07.2022 р. згідно якого потерпіла ОСОБА_7 звернулася до правоохоронних органів по обставинам, того, що 24.07.2022 р. близько 22.30 год. її колишній чоловік ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку із нею, в ході якої ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою та наніс останній один удар рукою стиснутою у кулак по обличчю.

-висновок експерта №44/В щодо проведення судово-медичної експертизи, встановлено, що на момент судово-медичного обстеження громадянки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неї було виявлено тілесне ушкодження у вигляді: синця обличчя. Вище вказане тілесне ушкодження виникло від дії тупих, твердих предметів по ударному механізму дії, за своїм характером могло виникнути при обставинах та в строки вказані потерпілою та в даній постанові - 24.07.2022 року. Враховуючи характер, локалізацію наявного тілесного ушкодження у гр. ОСОБА_7 та даних обставин справи викладених нею, в даній постанові, судово-медичний експерт дійшов висновку, що наявне в неї тілесне ушкодження не могло виникнути при падінні з висоти власного росту. За ступенем тяжкості, згідно наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Пункту 2.3.5. кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, як таке, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров`я, чи незначної стійкої втрати працездатності.

Як слідує з матеріалів справи суд першої інстанції дослідив всі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Тому, аналізуючи та оцінюючи досліджені докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України повністю доведена та її дії правильно кваліфіковані судом як умисне легке тілесне ушкодження та як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

У своїх доводах апелянт зазначає що, судом не з?ясовано те, що між обвинуваченим та його колишньою дружиною триває конфлікт, вони хоч і розірвали шлюб, однак і надалі продовжують проживати разом, потерпіла часто провокує ОСОБА_6 , безпідставно звинувачує його при перших непорозуміннях.

Оцінивши такі доводи апелянта в сукупності з вивченими колегією суддів матеріалами кримінального провадження, апеляційний суд вважає їх безпідставними і зазначає наступне.

Так, як слідує з матеріалів справи та згідно висунутого обвинувачення і встановленими судом першої інстанції обставинами, вказаними у вироку, ОСОБА_6 24.07.2022, 03.05.2022, 03.07.2022 та 16.07.2022 перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_7 , а саме нецензурно висловлювався, погрожував фізичною розправою, за що постановами Воловецького районного суду від 23.06.2022, 20.07.2022 ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Тому, вчинення ОСОБА_6 протиправних дій, які виразилися в умисному систематичному психологічному насильстві стосовно колишньої дружини ОСОБА_7 утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, домашнє насильство.

Отже, доводи захисника ОСОБА_5 щодо того, що потерпіла часто провокує обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження.

Також апеляційний суд звертає увагу сторони захисту і на те, що ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Натомість, адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи як кримінального правопорушення важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК України, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. Факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Як зазначив Верховний суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20, те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК України.

Тобто, попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

При цьому шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК України, на чому також наголошував Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189 км 20).

Тому доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі є помилковими, оскільки не ґрунтуються ні на законі України про кримінальну відповідальність, ні на фактичних обставинах провадження.

Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України суд першої інстанції враховував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, їх наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно ніде не працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується негативно, а саме на ґрунті зловживання спиртними напоями вчиняє систематично домашнє насильство, на психоневрологічному та наркологічному обліку при Воловецькій ЦЛ не перебуває, обставини справи, що пом`якшують покарання, - стан здоров`я обвинуваченого, який являється інвалідом ІІІ групи, обтяжуючі обставини, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, досудову доповідь Мукачівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області від 27.10.2022 року з якої слідує, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі може становити дуже високу небезпеку для суспільства (в тому числі для окремих осіб) і застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, з яким погоджується і колегія суддів, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, а саме за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, оскільки як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження не зробив для себе висновків щодо своєї протиправної поведінки відносно потерпілої, яка є його колишньою дружиною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому за вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволенні апеляційних вимог захисника відмовити, а вирок Воловецького районного суду від 18 листопада 2022 року, слід залишити без зміни, як такий що узгоджується з вимогами ст. 370 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Воловецького районного суду від 18 листопада 2022 року, яким , ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ст. 126-1 КК України, та призначено йому покарання за ч. 1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п?ятдесят) гривень; за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі 4.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Свалявського районного суду від 15 вересня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці, залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: