Справа №127/13726/22

Провадження №1-кп/127/458/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року                 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі – КК), ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 КК.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Натомість обвинуваченій ОСОБА_7 просив продовжити строк дії, покладених на неї у зв`язку зі сплатою застави обов`язків. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування запобіжних заходів, на цей час не відпали та не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що клопотання прокурора немає сенсу, оскільки останній не навів нових ризиків, а лише здійснив необґрунтоване посилання на раніше зазначені ним ризики.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_4 – не погодилась з клопотанням прокурора, натомість заявила клопотання про зміну її підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби. Своє клопотання мотивувала тим, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, а також малолітнього сина на утриманні. Також зауважила, що мати ОСОБА_9 – ОСОБА_7 має ряд хронічних захворювань та потребує сторонньої допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_10 вважав, що підстави тримати його під вартою відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_6 – наголосив на тому, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, прокурор у своєму клопотанні не наводить нових ризиків, натомість систематично вказує одні й ті ж самі ризики, існування яких не доводить у судовому засіданні. У зв`язку з наведеним захисник вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_7 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, проте підтримала клопотання адвоката ОСОБА_4 Звернула увагу суду на те, що вона хворіє та потребує побутової та фінансової допомоги сина. Щодо продовження строку дії, покладених на неї обов`язків, думки не висловила.

Захисник ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_5 – не заперечував щодо продовження його підзахисній строку дії, покладених на неї обов`язків. Разом з тим, заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу іншим обвинуваченим, вважав за доцільне змінити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на більш м`які.

Обвинувачена ОСОБА_8 не погодилась з клопотанням прокурора.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраних до обвинувачених ОСОБА_9  та ОСОБА_10  запобіжних заходів спливає 22.12.2024, а покладених на ОСОБА_7  обов`язків – 23.12.2024. З наданих суду клопотань випливає, що їх примірники були вручені захисникам обвинувачених, разом з тим доказів вручення копій клопотань самим обвинуваченим суду надано не було. Отже, стороною обвинувачення були дотримані зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства щодостроку звернення до суду з відповідними клопотаннями, проте не дотримані вимоги щодо вручення копії клопотання обвинуваченим. Однак, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотань прокурора, не погоджуючись з його доводами, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання сторони обвинувачення по суті, надавши доводам сторін кримінального провадження відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Суд також приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора та клопочучи про зміну запобіжного заходу, сторона захисту послалась на ту обставину, що мати обвинуваченого ОСОБА_9 – обвинувачена ОСОБА_7 потребує його допомоги у зв`язку з наявними захворюваннями. На підтвердження вказаної обставини захисник обвинуваченого надала суду ряд медичних документів ОСОБА_7 . Разом з тим, суд враховує, що надані документи не містять посилання на те, що ОСОБА_7 потребує сторонньої допомоги. Крім того, суду не було надано доказів того, що остання не має інших родичів, які могли б здійснювати допомогу, якої вона (за твердженнями сторони захисту) потребує. Саме тому твердження сторони захисту про доцільність зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу для надання допомоги його матері – обвинуваченій ОСОБА_7 , суд оцінює критично.

Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 на порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, суд також оцінює критично. Зокрема, з матеріалів кримінального провадження випливає, що суд здійснює розгляд справи згідно з встановленим порядком та обсягом дослідження доказів. При цьому, суд вважає слушним зауважити, що відкладення судових засідань відбувається виключно за клопотаннями сторін кримінального провадження, зокрема за клопотаннями сторони захисту.

Натомість, вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжних заходів або ж їх зміни, суд враховує таке.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, у тому числі й особливо тяжкого злочину, а ОСОБА_10 – тяжкого злочину, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Суд враховує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 раніше притягувались до кримінальної відповідальності. Суд також приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не завершене, зокрема не допитані свідки кримінального провадження, про виклик яких клопотав прокурор. Крім того, об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду надані не були.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, натомість розмір застави за інкримінований ОСОБА_9 обмежений від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік», яким, зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень. Отже, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за доцільне застосувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

У разі внесення застави обвинувачені мають бути звільнені з-під варти з покладенням на них обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

У судовому засіданні також було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 05.09.2024 була звільнена з-під варти під заставу. У зв`язку зі сплатою застави на обвинувачену ОСОБА_7 були покладені обов`язки, визначені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2024, які у подальшому були продовжені. ОСОБА_7 у судовому засіданні своєї думки щодо продовження строку дії, покладених на неї обов`язків, не висловила, натомість її захисник зазначив, що вони не заперечують проти задоволення клопотання прокурора в цій частині. Крім того, як вже суд зазначив вище, судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не завершене, а тому з метою забезпечення кримінального провадження суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 строк дії, покладених на неї обов`язків, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжні заходи, обрані обвинуваченим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 03.12.2024 до 23:59 год. 31.01.2025.

Визначити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Обвинувачені (заставодавці) мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з-під варти та покласти на них такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Якщо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не виконають покладені на них обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останніх буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Продовжити ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії, покладених на неї обов`язків, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні, на 60 днів, тобто з 03.12.2024 до 23:59 години 01.02.2025.

Ухвала суду в частині продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: