КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/4838/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7430/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.01.2025 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 . У випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність обрання щодо ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні запобіжного заходу, просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, - особисте зобов`язання чи домашній арешт шляхом заборони залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 22 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. наступного дня на строк 60 діб, одночасно визначивши заставу в мінімальному розмірі, визначеному в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню через невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Захисник вважає підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України необґрунтованою, так як стороною обвинувачення не надано доказів і відомостей, які б могли підтверджувати наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

Апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання слідчого про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, слідчим суддею визнано підозру за ч. 1 ст. 255-2 КК України обґрунтованою, та повністю проігноровано позицію сторони захисту щодо грубого порушення права на захист підозрюваного, через застосування щодо нього при кваліфікації його дій положень Примітки 1 до ст. 255 КК України та ч. 1 ст. 255-2 КК України в частині «злочинного впливу».

Вказує, що 04.06.2020 року Законом України № 671-IX від 04.06.2020 року до статті 255 КК України внесено зміни та доповнено Приміткою, де пунктом 1 введено нове поняття «злочинний вплив», та роз`яснено, що «під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти буд-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.

Тобто законодавець відніс застосування поняття «злочинного впливу» для статей 255, 255-1, 255-3 КК України та не відніс до статті 255-2 ККК України.

На переконання захисника, слідчим суддею проігноровано вказані положення закону, не взято до уваги та не надано оцінки грубому порушенню права на захист ОСОБА_7 , в результаті чого постановлено незаконне, необґрунтоване та невмотивоване рішення та помилково визнано кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255-2 КК України як вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього апелянт посилається на те, що суб`єкт даного кримінального правопорушення є спеціальний, а саме, особа, яка є представником злочинної організації, організованої злочинної групи або особа, яка здійснює злочинний вплив, об`єктивною стороною є дії по плануванню вчинення злочину, розподілу доходів, отриманих від вчинення злочинів, а також вчинення дій по розподілу сфер впливу. Зі змісту ч. 1 ст. 255-2 КК України вбачається, що злочинне зібрання (сходка) має місце коли таке зібрання проводиться вищевказаною категорією осіб. Якщо особа не відноситься до вказаних категорій, то в її діях відсутній склад злочину.

Вказує, що в змісті повідомлення про підозру сторона обвинувачення відносить ОСОБА_7 до категорії особи, яка здійснює «злочинний вплив», та в доведення даного твердження надає відомості з засобів масової інформації, тобто особисті, оціночні думки журналістів та осіб, які не мають жодного відношення ні до кримінальної юстиції, ні до спеціальних наук, як то кримінологія, криміналістика та ін. При цьому, повідомлення про підозру не містить відомостей про вчинення ОСОБА_7 дій по плануванню вчинення злочинів, розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, а також вчинення дій по розподілу сфер злочинного впливу, а також участь у такому зібранні (сходці), у тому числі з використанням засобів зв`язку, а сам зміст повідомлення про підозру містить тільки згадку про повернення коштів, отриманих для виготовлення документів, які дають право на виїзд за кордон.

Щодо підозри за ч. 1 ст. 263 КК України, апелянт посилається на те, що самозарядний пістолет Parabelum, моделі Р-08, 1936 року випуску, був виявлений у 2022 році на ділянці біля будинку, в якому проживає ОСОБА_7 , і яким чином сторона обвинувачення визначила належність вказаної зброї ОСОБА_7 , незрозуміло.

Крім того, зі змісту підозри не зрозуміло, коли саме, в який день працівниками поліції проводився огляд місця події, в результаті якого було виявлено пістолет та патрони.

Таким чином, сторона захисту вважає, що підозра, повідомлена ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є необґрунтованою та незаконною.

Апелянт у скарзі також стверджує, що ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними та нічим не обґрунтованими. ОСОБА_7 ніколи не переховувався від органів досудового розслідування чи суду, ніколи не впливав на свідків та експертів у кримінальному провадженні. Жодного доказу ухилення ОСОБА_7 від органів досудового розслідування чи суду, або впливу на свідків, стороною обвинувачення не надано. ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не має наміру вчиняти правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання в м. Києві, де проживає із дружиною, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно. ОСОБА_7 є особою похилого віку, має тяжкі захворювання: цироз печінки, хронічний вірусний гепатит «С»; підгострий тромбофлебіт на гомілці лівої нижньої кінцівки; гострий флоботромбоз стегново-підколінного сегменту; варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки змішаного типу; атеросклеротичне враження артерій лівої нижньої кінцівки; остеоартроз колінного суглоба 3-4 ст. артрозу, яка потребує оперативного втручання та інші захворювання.

19.07.2024 року було отримано консультативний висновок спеціаліста, яким ОСОБА_7 рекомендовано: артроскопія правого колінного суглоба, парціальна резекція меніска, остеоперфорація та свф-терапія.

У зв`язку із перебуванням ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора, стан здоров`я останнього значно погіршився, почалося прогресування вказаних захворювань, здійснено рекомендації спеціаліста, проведено МРТ, висновок якої підтвердив прогресування захворювань.

Крім цього, кандидатом медичних наук ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_11 визначено діагноз захворювання ОСОБА_7 , а саме: «Посттравматичний гонартроз, двобічний 3-4 ст.; пошкодження медіального меніска правого колінного суглоба. Больовий синдром. Блок колінного суглоба» та рекомендовано проведення оперативного втручання правого колінного суглоба. Таким чином, ОСОБА_7 потребує вторинної медичної допомоги, яка можлива поза межами СІЗО, в медичному закладі МОЗ України. Оперативне втручання заплановане на 05.12.2024 року відповідним лікарем, вказане оперативне втручання було заплановано на 24.09.2024 року та 18.11.2024 року, однак у зв`язку із тим, що ОСОБА_7 перебував в слідчому ізоляторі, не відбулось. Лікування вказаних хвороб та проведення оперативного втручання в умовах СІЗО неможливе у зв`язку із відсутністю умов, що підтверджується листом завідувача медичної частини ОСОБА_12 .

Через неотримання належного лікування стан здоров`я ОСОБА_7 значно погіршився, почалося прогресування захворювань, через нестерпні болі в колінному суглобі ОСОБА_7 майже не має можливості самостійно пересуватись та відвідувати прогулянки в умовах СІЗО, що, в свою чергу, виражається у прогресуванні гіпертонічної хвороби серця, що підтверджується постійним наданням йому медичної допомоги у СІЗО, що також підтверджує виклик швидкої допомоги 04.11.2024 року під час судового засідання по продовженню строків досудового розслідування.

Як вважає захисник, враховуючи викладене, з метою забезпечення якісного лікування та збереження здоров`я та життя ОСОБА_7 , виникає необхідність у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

З огляду на викладені в апеляційній скарзі дані щодо недоведеності заявлених ризиків, необґрунтованості підозри, захисник вважає доводи сторони обвинувачення щодо відсутності можливості для визначення розміру застави необґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях.

Апелянт вважає, що доводи сторони обвинувачення щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 альтернативного, не пов`язаного з триманням під вартою, запобіжного заходу з посиланням на існування заявлених стороною обвинувачення ризиків та обґрунтованості оголошеної йому підозри з урахуванням позитивної характеристики на останнього, наявності у підозрюваного постійного місця проживання, сталих соціальних зв`язків, сімейного стану, його стану здоров`я, не доведені, побудовані на припущеннях та спростовуються наведеними в апеляційній скарзі обставинами.

На переконання сторони захисту, за наведених обставин відсутні перешкоди для обрання застави або особистого зобов`язання або домашнього арешту, як одного з альтернативних запобіжних заходів ОСОБА_7 , що забезпечать належну процесуальну поведінку останнього у вказаному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2023 року за № 42023100000000538, за підозрою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2 КК України, за підозрою ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за підозрою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 332 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України.

21.05.2024 року слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

21.05.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.07.2024 року без права внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2023 року продовжено до шести місяців.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12.07.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.09.2024 року включно без права внесення застави.

29.08.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.09.2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2024 року включно без права внесення застави.

16.10.2024 ОСОБА_7 повідомлено по зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 255-2 КК України.

01.11.2024 року слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодження з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2023 року за № 42023100000000538, за підозрою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2 КК України, за підозрою ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, за підозрою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 332 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України.

21.05.2024 року слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

21.05.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.07.2024 року без права внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2023 року продовжено до шести місяців.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12.07.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.09.2024 року включно без права внесення застави.

29.08.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.09.2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2024 року включно без права внесення застави.

16.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено по зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчинені інкримінованих правопорушень підтверджується наступними доказами: матеріали, які надійшли з УСР у м. Києві ДСР НП України, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР (ЖЄО 259 від 18.10.2023); листом УСР у м. Києві ДСР НП України від 14.05.2024 № 2579/55/125/02-24 з додатковими матеріалами; листом УСР у м. Києві ДСР НП України від 17.05.2024 №7545-2024; протоколом огляду інтернет сторінки від 06.11.2023; протоколом огляду інтернет сторінки від 06.05.2024; протоколом огляду інтернет сторінки від 22.04.2024; протоколом за результатами проведення НСРД від 18.01.2024; протоколом за результатами проведення НСРД від 21.03.2024; протоколом огляду інтернет сторінки від 09.05.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 28.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 01.05.2024; протоколом огляду інформації отриманої в результаті проведеного моніторингу від 18.05.2024; висновком експерта №СЕ-19-24/24638-ЛД від 06.05.2024, за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи; висновком експерта №СЕ-19-24/24648-ВЗ від 16.04.2024, за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 30.04.2024; протоколом пред`явлення осіб для впізнання по фотознімках від 09.05.2024; протоколом за результатами проведення НСРД від 26.03.2024; протоколом огляду від 07.05.2024 протоколу за результатами проведення НСРД; вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2023; протоколом огляду від 06.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 19.08.2024; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.05.2024; іншими протоколами слідчих дій та матеріалами провадження у їх сукупності.

Метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також: запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків або експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню інших чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчий вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились та не зменшились.

Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що 14 травня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про те, що він підозрюється у організації проведення злочинного зібрання (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, а також участь у такому зібранні (сходці), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України. Санкція кримінального правопорушення передбаченого, частиною 1 статті 255-2 Кримінального кодексу України, передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до частини 6 статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 приймав участь у злочинному зібранні, саме щодо розподілу грошових коштів, отриманих злочинним шляхом за незаконне переправлення осіб через державний кордон України під час дії військового стану на території України, шляхом оформлення, всупереч установлених законодавством Правилам перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дозвільних документів на право виїзду за кордон військовозобов`язаних осіб, існує вірогідність існування підроблених дозвільних документів, що дають право на виїзд за кордон, що підтверджує можливість переховування від органів правосуддя. Поряд із цим, останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також перевіряється його причетність до вчинення кримінального правопорушення за фактом незаконного поводження з вогнепальною зброєю у кримінальному провадженні № 12022100000000280 від 19.07.2022, а тому розуміючи тяжкість та невідворотність можливого подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінального переслідування, у підозрюваного є всі підстави для ухилення від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами. При цьому, маючи закордонний паспорт, що надає можливість перетнути державний кордон України, а також враховуючи його зв`язки в кримінальному світі, доступ до виготовлення фіктивних документів, можливі корупційні зв`язки у різних сферах державних органів, ОСОБА_7 може намагатися всіма силами та засобами уникнути кримінальної відповідальності, що обґрунтовано дає підстави вважати про наявність вищевказаного ризику.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, на думку слідчого, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , будучи кримінальним авторитетом, у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, маючи доступ до інформації про механізм, засоби та осіб, причетних до виготовлення підроблених документів, може забезпечити знищення, переховування або спотворення речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, впливати на інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у кримінальному провадженні. У той же час, вказаний ризик збільшується тим, що на теперішній час триває проведення інших (слідчих) розшукових дій, направлених на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, речей і документів, які можуть мати доказове значення для незалежного та неупередженого суду, у тому числі збір яких забезпечується заходами забезпечення кримінального провадження. Також вказаний ризик підтверджується статусом підозрюваних у кримінальному середовищі, можливість віддалено координувати та здійснювати злочинний влив на інших підконтрольних осіб з метою спотворення доказової бази у кримінальному провадженні, надання засобів для переховування осіб, механізмів, іншої інформації, що має доказове значення.

Враховуючи викладене, з урахуванням специфіки кримінального правопорушення, недопущення передчасного розголосу та витоку інформації, беручи до уваги статус суб`єктів підвищеного злочинного впливу, обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ізолювання останнього від спілкування з даними особами.

Наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків в даному кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , зловживаючи своїми зв`язками, дружніми відносинами та авторитетом у кримінальному середовищі, має можливість впливати на свідків, більшість з яких на даний час не допитана, оскільки це могло зашкодити завданню кримінального провадження на цьому етапі. Крім того, ОСОБА_7 в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно впливати на свідків, що може призвести до зміни показів вже допитаних осіб, їх відмови безпосередньо давати покази в суді. Також, ОСОБА_7 , отримавши копії матеріалів кримінального провадження, враховуючи його статус у кримінальному середовищі, соціальні зв`язки, нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично чи психологічно впливати на експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати подальшому проведенню експертиз, у тому числі не виключається можливість, з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин, здійснення фізичних чи психологічних погроз на інших учасників кримінального провадження.

Наявний також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 є схильним до насильства та непокори органам правосуддя, маючи кримінальний вплив, спілкуючись з суб`єктами підвищеного злочинного впливу, у тому числі із «ворами в законі», маючи високі організаторські здібності, організовує навколо себе осіб, які здатні виконувати його вказівки, а тому є соціально небезпечним, і таким, що зможе самостійно чи за участі інших осіб як морально так і фізично погрожувати співробітникам правоохоронних органів, суддівським працівникам, у тому числі, шляхом залякування посадових осіб, вживати активних дій щодо вчинення іншої протидії органам правопорядку. Поряд із цим, враховуючи, що у кримінальному середовищі користується кримінальним авторитетом, може поширювати негативний вплив на осіб у суспільстві та у своєму оточенні, має всі можливості і може спланувати вчинення інших протиправних діянь, які можуть негативно вплинути на хід досудового розслідування. Крім цього, підозрюваний розуміє ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, а тому може забезпечити затягування процесуальних дій, зловживання своїми процесуальними правами. Крім цього, підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, маючи доступ до кримінального світу, може умисно вчинити самокалічення або симуляції хвороб, підробивши для цього відповідні документи, вчинити інші дії, що можуть зашкодити кримінальному провадженню в цілому.

Наявний ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (враховуючи спосіб вчинення злочину, його тривалість тощо). Слід зазначити, що учасниками злочинної групи вчинено продовжувані кримінальні правопорушення та останні не зупинялись вчинювати протиправні дії з метою доведення злочинного умислу до кінця. Окрім цього, переслідуючи особисті інтереси, може впливати на інших осіб та спільно продовжувати вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, та інших злочинів. Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_7 , згідно наявної інформації, являється авторитетом у кримінальному середовищі, у минулому активний учасник організованого злочинного угрупування ОСОБА_23 , підтримує сталі зв`язки із іншими суб`єктами підвищеного злочинного впливу («злодіями в законі», «смотрящими»), у різних регіонах України, зокрема з ОСОБА_24 (« ІНФОРМАЦІЯ_10 »), ОСОБА_25 («ОСОБА_28»), ОСОБА_26 («ОСОБА_29» - «смотрящий» за АДРЕСА_3 ), може вчиняти інші кримінальні злочини.

Таким чином, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

05.11.2024 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2023 продовжено до десяти місяців, тобто до 21.03.2025 року.

У клопотанні слідчий зазначив, що строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 закінчується 07.11.2024 року, однак закінчити досудове розслідування у вказаний строк неможливо, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, а саме:

1. долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертів за результатами призначених експертиз, які перебувають на виконанні.

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є відсутність висновків експертів через тривале проведення певних експертиз.

Зокрема, загалом призначено 45 судових експертиз: 14 експертиз відео, - звукозапису, 5 комп`ютерно-технічних експертиз, 2 технічні експертизи документів, 17 лінгвістичних експертиз, 3 молекулярно-генетичні експертизи, 4 балістичні експертизи;

На цей час отримано 1 висновок технічної експертизи документів, 4 висновки комп`ютерно-технічних експертиз, 6 експертиз відео, - звукозапису, 6 лінгвістичних експертиз, 3 молекулярно-генетичні експертизи, 4 балістичні експертизи.

Одночасно, на цей час не отримано висновки та триває проведення 3 комп`ютерно-технічної експертизи, 1 технічної експертизи документів, 11 лінгвістичних експертиз, 8 експертиз відео, - звукозапису.

Окрім цього до органу досудового розслідування надійшло клопотання від експертів ДНДЕКЦ МВС України щодо погодження строку проведення лінгвістичних експертиз, завершення яких заплановано на січень 2024 року.

2. Провести огляд комп`ютерної техніки та завершити проведення огляду мобільних телефонів підозрюваних, документів, вилучених в ході проведення обшуків 21.05.2024 та 21.08.2024.

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є тривале проведення експертиз та неповернення комп`ютерної техніки з експертних установ через перебування експертиз на виконанні (наразі триває комп`ютерно-технічна експертиза, призначена по мобільним телефонам, відеореєстраторах).

Також, з метою пришвидшення проведення оглядів, оперативному підрозділу - УПК у м. Києві ДКП НП України надано доручення в порядку статті 40 КПК України на огляд вилучених в ході проведення обшуків мобільних телефонів.

3. Провести тимчасовий доступ до речей та документів в ТОВ «Нова пошта», матеріалів в іншому кримінальному провадженні, ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфсел», ПрАТ «Київстар».

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є отримання інформації в результаті інших слідчих та процесуальних дій, отримання ухвали слідчого судді. На цей час клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів в ТОВ «Нова пошта», матеріалів в іншому кримінальному провадженні, ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфсел», ПрАТ «Київстар» перебувають на розгляді слідчих суддів Голосіївського районного суду міста Києва.

4. Провести тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні банківських установ, з метою отримання інформації, щодо обставин кримінального правопорушення, провести аналіз зазначеної інформації.

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є отримання інформації в результаті інших слідчих та процесуальних дій. На цей час отримано ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів, які оголошено до банківських установ та в двох банківських установах отримано інформацію.

5. Призначити експертизи у яких виникне необхідність.

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є значний час негласних слідчих (розшукових) дій, які необхідно було розсекретити у встановленому порядку.

6. Провести заплановані обшукові заходи у осіб, про яких стало відомо органу досудового розслідування в ході проведених слідчих та процесуальних дій.

Обставинами, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше, є великий обсяг інформації, отриманої за результатами аналізу розсекречених матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; органом досудового розслідування отримано відомості про осіб, яким можуть бути відомі обставини кримінальних правопорушень, кому саме виготовлялися документи для незаконного перетину державного кордону, про яких не було відомо органу досудового розслідування раніше, у зв`язку з чим необхідно встановити їх місцезнаходження та допитати в якості свідків у кримінальному провадженні.

7. За результатами отриманих розсекречених матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано відомості про осіб, яким можуть бути відомі обставини кримінальних правопорушень та які не були відомі органу досудового розслідування раніше, у зв`язку з чим необхідно встановити їх місцезнаходження та допитати в якості свідків у даному кримінальному провадженні.

8. Вирішити питання щодо повідомлення про підозру іншим особам у кримінальному провадженні за ч.3 ст.332 КК України, про яких стало відомо в ході досудового розслідування;

9. Надати юридичну оцінку учасникам кримінального провадження за ст. 332, 358 КК України;

10. Вирішити питання щодо повідомлення про підозру іншим особам у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 255-2 КК України, в разі необхідності виділити матеріали в копіях та оригіналах в окреме кримінальне провадження, що потребує часу для їх копіювання.

11. Отримати дозвіл суду на проведення процесуальних та слідчих дій щодо отриманої нової інформації про обставини вчинення кримінальних правопорушень, після їх проведення надати юридичну оцінку отриманим доказам у кримінальному провадженні;

12. Перевірити причетність підозрюваних до вчинення інших кримінальних правопорушень, про які отримано оперативну інформацію, вирішити питання про об`єднання кримінальних проваджень щодо інших фактів вчинення кримінальних правопорушень учасниками кримінального провадження, провести слідчі (розшукові) дії направлені на розкриття вказаних епізодів;

13. Вирішити питання щодо повідомлення про підозру ОСОБА_27 , який на даний час перебуває за кордоном, в разі необхідності виділити матеріали в копіях та оригіналах в окреме кримінальне провадження, що потребує часу для їх копіювання.

14. Виконати інші слідчі дії у кримінальному провадженні, в яких виникне необхідність.

15. Виконати вимоги ст. 290, відкрити матеріали досудового розслідування стороні захисту тощо.

Вказані слідчі та процесуальні дії є необхідними для повного всебічного та об`єктивного досудового розслідування даного провадження. За результатами їх проведення будуть отримані відомості, які можуть бути використані в суді як доказ.

Провести вказані слідчі (розшукові) дії у вказаний строк неможливо через кількість та складність вказаних слідчих (розшукових) дій.

На переконання органу досудового розслідування у даному випадку менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_7 під вартою зможе забезпечити запобігання настанню ризиків, а також забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Також, на підставі п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий просив не визначати розмір застави у зв`язку із тим, що вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.01.2025 року включно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.

Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.

Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 , зокрема, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при продовженні строків тримання під вартою.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що доказів того, що стан здоров`я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді не надано та матеріали провадження таких доказів не містять, а тому перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою немає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов`язання чи домашнього арешту.

Доводи апеляційної скарги про необхідність проведення оперативного втручання ОСОБА_7 , самі по собі не являються достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на доведеність в судовому засіданні стороною обвинувачення наявності умов, передбачених ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4