П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/22295/23

Провадження № 22-ц/4815/1020/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено

повним текстом 25 червня 2024 року в м. Рівне

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

       У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк" або банк) позов, в якому просила: 1) стягнути на свою користь з відповідача грошові кошти в розмірі 98 905 гривень, інфляційні втрати в розмірі 1 289,72 гривень, 3% річних в розмірі 723,50 гривень, пеню в розмірі 9505,72 гривень, разом 110 423,94 гривень; 2) зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на її картковому рахунку ( НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 18-19 серпня 2023 року, шляхом повернення 144 713,80 гривень; 3) зобов`язати відповідача скасувати за її картковим рахунком ( НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 18- 19 серпня 2023 року; 4) стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

       Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2024 року позов задоволено частково.

       Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 98 905 гривень, інфляційні втрати в розмірі 1 289,72 гривень, 3% річних в розмірі 723,50 гривні та пеню в розмірі 9 505,72 гривень, разом 110 423,94 гривні.

       Зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 18-19 серпня 2023 року, шляхом повернення 144 713,80 гривень.

       Зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" скасувати за картковим рахунком ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 18-19 серпня 2023 року.

       Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривен.

       У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

       Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2024 року стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

       Основне та додаткове рішення суду першої інстанції було оскаржене банком в апеляційному порядку, де він просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення та покласти судові витрати у справі на позивача.

       Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2024 року – без змін.

       Щодо додаткового рішення, то, доводячи його неправомірність, банк покликався на те, що воно є необґрунтованим, не відповідає принципам пропорційності та справедливості розподілу судових витрат. На переконання заявника, справа віднесена до категорії незначної складності, а тому з огляду на виконану адвокатом роботу та обставини справи розмір витрат на професійну становить лише 1 000 гривень.

       Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

       Як з`ясовано матеріалами справи, в суді попередньої інстанції стороною позивача ставилось питання про стягнення з відповідача понесених на правничу допомогу витрат в сумі 10 000 гривень.        Для вирішення такого питання суду попередньої інстанції були надані копія договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, додатку №2 до договору, в якому сторони узгодили гонорар з детальним описом робіт (наданих послуг), а також квитанцію про справляння обумовлених грошових коштів.

       В суді першої інстанції, як і в апеляційній скарзі, АТ КБ "Приватбанк" зазначало про те, що понесені позивачем на правничу допомогу витрати є необґрунтованими, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

       Між тим, викладаючи такі заперечення та наводячи загальні правові норми, що регулюють питання розподілу витрат на правничу допомогу, банк жодним чином не обґрунтовує та не конкретизує, які саме з наданих послуг (роботи) адвокатського об`єднання не відповідають згаданим засадам судочинства і в чому полягає ця невідповідність.

       Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

       Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

       Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

       При визначенні суми відшкодування даних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

       Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

       Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

       Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

       Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

       За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

       Для цілей розподілу судових витрат:

       - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

       - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

       У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

       Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

       Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

       Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

       Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

       Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу та погоджується з місцевим судом про необхідність покладення на відповідача обов`язку їх компенсувати у відповідному розмірі.

       Всупереч ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України адвокат, який представляв інтереси банку, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу належним чином не обґрунтував, неспівмірності витрат не довів.

       Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

       Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

       Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2024 року – без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

       Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:                                                                  С.В. Хилевич

Судді:                                                                                                С.В. Боймиструк

                                                                               С.С. Шимків