ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3787/24 Суддя першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів Аліменка В.О., Бужак Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, м. Чернігів, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з урахуванням 5 (п`яти) відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 (п`ятдесяти п`яти) відсотків відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5 (п`яти) відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 (п`ятдесяти п`яти) відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення є звільнення особи саме у відставку або за станом здоров`я, факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, зафіксовано у відповідному документі, а розбіжність у законодавчих формулюваннях жодним чином не спростовує таку непридатність та, відповідно, породжує у позивача право на призначення пенсії у підвищеному відсотковому розмірі, що узгоджується з позицією Верховного Суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом залишено поза увагою релевантну до спірних правовідносин практику Верховного Суду, а також те, що позивача було звільнено у запас, а не у відставку, що не породжувало в нього право на призначення пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення.

Після усунення визначених в ухвалі від 08.07.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 21.08.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом Управління МВС України в Чернігівській області від 30.06.2011 №126 о/с звільнений у запас Збройних Сил України за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З 01.07.2011 відповідачем розпорядженням від 18.07.2011 призначено пенсію позивачу за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50% грошового забезпечення.

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та у подальшому щомісячну виплату пенсії за вислугу років з урахуванням 5 відсотків до грошового забезпечення внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (свідоцтво про хворобу №532 від 30.05.2011), тобто в розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з моменту настання права на перерахунок пенсії, а саме з 01.01.2016.

Листом від 29.02.2024 №3299-1914/Л-02/8-2500/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії у розмірі 55 відсотків грошового забезпечення, оскільки з матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено у запас, а не у відставку.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 13, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1), а також ряду інших нормативних актів та позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що неможливість подальшого проходження позивачем служби через хворобу дає йому право на призначення пенсії із збільшенням на 5% її розміру.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про міліцію» (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).

За приписами п. «а» ст. 12 Закону (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону (у згаданій редакції) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

У пункті 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (тут і надалі у редакції, чинній на момент призначення пенсії; далі - Положення №114), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Приписи п. «б» ст. 64 Положення № 114 визначали, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

У свою чергу, відповідно до ст. 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):

а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналогічні за змістом правовідносини розглядалися Верховним Судом, який у постанові від 05.02.2021 у справі №1.380.2019.000262 зазначив, що аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Так, звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення №114 з 30.06.2011 згідно наказу Головного управління МВС України в Чернігівській області.

На момент призначення пенсії позивачу (01.07.2011) пункт «а» частини першої статті 13 Закону діяв в редакції Закону від 04.02.1994 № 3946-12, за яким пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що розмір 55 відсотків грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я. Позивачу, який звільнений в запас, правильно встановлено пенсію у розмірі 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, за правилами статті 63 Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей») пенсії перераховують у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Водночас з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, оскільки позивач звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення №114 з 30.06.2011 та службу у поліції не проходив, то норма статті 13, яка набрала чинності з 07.11.2015, на нього не розповсюджується.

Відтак передбачені статтею 63 Закону підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом й у постановах від 11.03.2021 у справі № 1.380.2019.002722 та від 13.04.2022 у справі № 0540/6069/18-а.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було підстав призначати позивачу пенсію у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки з врахуванням вислуги років позивача (20 років 00 місяців 13 днів) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення, може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку за віком або станом здоров`я.

Посилання ж суду першої інстанції при вирішенні цього спору на позиції Верховного Суду, виловлені у постановах від 06.04.2022 у справі №461/1316/17, від 23.06.2020 у справі №296/10430/16-а, від 23.03.2020 у справі №461/1317/17, від 20.09.2019 у справі №466/1403/17, є помилковим, оскільки на відміну від справи №620/3787/24 у згаданих справах позивачі проходили службу у поліції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахував окреслені законодавцем нормативні передумови для виникнення у військовослужбовців права на призначення пенсії із збільшенням її на 5% грошового забезпечення. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення із прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді В.О. Аліменко

Н.П. Бужак

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2024 року.