Справа № 204/6639/22

Провадження № 1-в/204/1399/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора – ОСОБА_3 ,

представника органу пробації – ОСОБА_4 ,

засудженого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі справу за поданням Чечелівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного покарання, на підставі ч.2 ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане подання, в якому ставиться питання про звільнення ОСОБА_5 , засудженого вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року, від відбування покарання, на підставі ч.2 ст.74 КК України, за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09 серпня 2024 року.

Представник органу пробації підтримав подання та просив задовольнити його.

Прокурор просила відмовити в задоволення подання, оскільки вважала, що підстави для застосування Закону 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, у даному випадку відсутні, з огляду на те, що на час розгляду подання іспитовий строк засудженого закінчився.

Засуджений покладався на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши подання та додані до нього матеріали, обговоривши його доводи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Таким чином, згідно з Законом № 3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2481 грн., вчинене у 2022 році; понад 2684 грн., вчинене у 2023 році; і понад 3028 грн. вчинене у 2024 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк 2 (два) роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_5 у 2022 році вчинив крадіжку чужого майна на суму 2080 грн.

Проте, на час розгляду подання, іспитовий строк за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року, встановлений засудженому ОСОБА_5 закінчився.

Згідно ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Відомості щодо вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення у період іспитового строку, або ухилення засудженого від відбування покарання за даним вироком, суду не надані.

Враховуючи викладене, підстави для застосування Закону №3886-ІХ, відсутні.

Керуючись вимогами Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, ст.4, 5, ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, ст.539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Чечелівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного покарання, на підставі ч.2 ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                                         ОСОБА_1