У х в а л а

Іменем України

29 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 466/12475/23

Провадження № 61-14980ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)

на постанову Львівського апеляційного суду від 7 жовтня 2024 року

у справі за заявою скаржниці про поворот виконання судового наказу у справі за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - стягувач) про видачу судового наказу про стягнення зі скаржниці та ОСОБА_2 боргу за постачання теплової енергії і

в с т а н о в и в:

1. У квітні 2024 року скаржниця подала до суду заяву про поворот виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2023 року у цій справі (далі - заява).

2. 16 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву скаржниці: допустив поворот виконання вказаного наказу; стягнув зі стягувача на користь скаржниці 2 985,06 грн (сума боргу за постачання теплової енергії) та 268,40 грн (судовий збір).

3. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, скаржниця подала апеляційну скаргу. Обґрунтувала тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про поворот виконання у повному обсязі, а саме у частині повернення приватним виконавцем Пицем Андрієм Андрійовичем 1 527,94 грн виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

4. 7 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Мотивував тим, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом заяви про поворот виконання судового наказу.

5. 9 листопада 2024 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 35401/0/220-24 від 11 листопада 2024 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про відшкодування 1 527,94 грн виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за рахунок коштів державного бюджету.

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6.1. Скаржниця звернулася до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання судового наказу від 4 грудня 2023 року, у якій зазначила, що в межах виконавчого провадження з виконання цього наказу, скасованого вказаним судом 18 квітня 2024 року, з неї стягнули 4 132,80 грн. Цю заяву суд першої інстанції задовольнив: здійснив поворот виконання судового наказу, стягнувши зі стягувача на користь скаржниці 2 985,06 грн (сума боргу за постачання теплової енергії) та 268,40 грн (судовий збір).

6.2. Не погодившись із таким судовим рішенням, скаржниця подала апеляційну скаргу. Обґрунтувала її тим, що суд першої інстанції не здійснив поворот виконання судового наказу в частині повернення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які стягнув приватний виконавець. Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції. Додатково зазначив, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті при виконанні судового наказу, не можуть бути предметом заяви про поворот виконання цього наказу.

6.3. Скаржниця не погодилися і з цим судовим рішенням. Подала касаційну скаргу. Вважає, що, вирішуючи питання про поворот виконання судового наказу, суди мали вирішити питання про повернення за рахунок Державного бюджету України виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які стягнув приватний виконавець. Верховний Суд із наведеними аргументами скаржниці не погоджується та вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

6.4. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 444 ЦПК України).

6.5. Поворот виконання судового рішення можливий, якщо стягувач (позивач) отримав від боржника (відповідача) у порядку виконання цього рішення майно, гроші, і таке судове рішення, зокрема, скасоване (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц (провадження № 61-1394св17)).

6.6. Інакше кажучи, поворот виконання рішення суду передбачає повернення боржнику (відповідачеві) стягувачем (позивачем) лише того майна, коштів, які перший безпосередньо одержав на підставі надалі скасованого судового рішення. Тобто стаття 444 ЦПК України передбачає поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. Тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання судового наказу, не можуть бути предметом заяви про поворот виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18).

6.7. Отже, апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про поворот виконання судового наказу, правильно вказав, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання судового рішення, не можуть бути предметом заяви про поворот виконання судового рішення; у порядку повороту виконання скасованого судового рішення слід повернути боржнику (відповідачу) безпідставно стягнуте з нього саме за цим скасованим рішенням, а виконавчий збір, винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій, не можна повертати за правилами вирішення питання про поворот виконання судового рішення. Інакше кажучи, для їхнього повернення процедура повороту виконання судового рішення незастосовна. Тому висновок суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції є обґрунтованим.

7. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

8. Верховний Суд, зокрема його Велика Палата, уже викладав у постановах висновки щодо порядку повернення винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження під час примусового виконання судового рішення, яке надалі було скасоване. Апеляційний суд переглянув ухвалу суду першої інстанції відповідно до цих висновків. Застосування процесуальних норм апеляційним судом є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення приписів, зокрема, статті 444 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Тому касаційну скаргу скаржниці слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 7 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу у справі за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 боргу за постачання теплової енергії.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко