СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 червня 2006 року | Справа № 2-13/3206-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Велиев Р. Ш., довіреність № 02 від 20.02.2006,
відповідача: не з'явився,
Прокурора міста Севастополя Тіхонов О.М., дов. №439 від 20.02.2006
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод "Морський" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 31.01.2006 у справі № 2-13/3206-2006
за позовом Прокурора міста Судака (вул. Яблунева, 10,Судак,98000; вул. Павлюченко, 1, місто Севастополь, 99000)
в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природних ресурсах (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95000)
до Державного підприємства "Радгосп-завод "Морський" (вул. К. Маркса, 35,Морське,98033)
про стягнення 40733,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 у справі 32-13/3206 позов Прокурора міста Судака в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природних ресурсах про стягнення 40733,06 грн. з Державного підприємства "Радгосп-завод "Морський" задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, орга нізації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
В апеляційній скарзі Державне підприємство "Радгосп-завод "Морський" просить рішення суду скасувати, як постановлено з порушенням норм матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскільки дія частини 2 статті 16 Закону України "Про надра" №132/94-ВР від 27.07.1994 була призупинена на 2005 рік, відповідач не міг отримати дозволу на спеціальне водокористування, а це означає, що порушення умов водокористування виникло незалежно від відповідача.
Представники позивача та прокуратури міста Севастополя в судовому засідання просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природно го середовища" Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам є спеціально уповноваженим органом державного управління в області охорони на вколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, у тому числі інших функцій здійснення державного контролю за використанням та охоро ною вод. Стаття 109 Водного кодексу Украї ни наділяє вказаний вище державний орган правом представляти інтереси держави при розгляді у судах спорів про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок по рушення водного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2005 Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по екології та природним ре сурсам проведена перевірка з питання дотримання вимог природоохоронного за конодавства Державним підприємством Радгосп - завод "Морський".
За результатами перевірки складено акт від 11.10.2005, згідно якого відповідачем порушено пункт 9 статті 44 Водного кодексу України, так як відповідач здійснював за період з 01.09.2005 по 11.10.2005 водокористування (підземні води) за відсутністю дозволу, оскільки строк дії дозволу №38 від 07.09.2000 закінчився 01.09.2005 (аркуш справи 7).
Відповідно до довідки Державного підприємства Радгосп-заводу "Морський" за вересень 2005 року без спеціального дозволу забрано підземних вод - 36742 м3, за жовтень з 01.10.2005 по 11.10.2005 - 6963м3. , що складає 43705 м3 (аркуш справи 8)
Таким чином, згідно тексту акту, з 01.09.2005 по 11.10.2005 Державне підприємство Радгосп-заводом "Морський" у порушення природоохоронного законодавства спеціальне водокорис тування здійснювало самовільно, у зв'язку із чим відповідно до наданого розра хунку позивача який приведено згідно пункту 6 "Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення правил охорони водних ресур сів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд та обладнань, порушення правил їх експлуатації", зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.01.2002 за № 44/6332, державі заподіяна шкода на суму 40733,06 грн. (43705 м . куб.х 0,1864 грн.х 5=40733,06грн.)- аркуш справи 6.
17.10.2005 посадова особа Державного підприємства Радгосп-заводу "Морський" притягнута до адміністративної відповідальності по статі 48 КУпАП у ви гляді штрафу в розмірі 85 грн., що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.10.2005. та постановою про накладання адміністративного стягнення від 17.10.2005 на аркуші справи 9-10. Вказані документи не оскаржені і ні ким не скасовані.
Судом встановлено, що відповідач є підприємством, яке здійснює спеціальне водокористування (водні ресурси) на підставі дозволу виданого Комітетом екоресурсів АРК №38 від 07.09.2000 строком на 5 років, термін дозволу - до 01.09.2005.
Відповідно до частини 1 статі 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” №2164-ХІІ від 25.06.1991 використання природних ресурсів в України здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Частиною 3 статі 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до статі 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, вико ристання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням ка налів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається:
державними органами охорони навколишнього природного середовища -у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Згідно пояснення адміністрації Державного підприємства "Радгосп-завод "Морський" від 17.10.2005 №847 дозвіл на спеціальне водокористування своєчасно не був отриманий у зв'язку з хворобою посадової особи та затримкою оформлення ліцензії на користування надрами (аркуш справи 8).
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно норм статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Посилання відповідача на те що, він не міг отримати дозволу на спеціальне водокористування, так як дію статі 16 Закону України „Про надра" №132/94-ВР від 27.07.1994 зупинено на 2005 рік не приймаються до уваги, так як порушення водного законодавства відповідачем не звільняє його від обов'язку відшкодування збитків і не передбачає поважності причин для цього.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду також немає.
Керуючись статтями 101, (пункт1) 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп-завод "Морський" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 у справі №2-13/3206-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова