Справа № 22-695                                             Головуючий в суді 1 ін ст. :         Пахут CO.

Доповідач:                                                                                                        Мельник Ю.М.

РІШЕННЯ

іменем України

4 липня 2007 року                                                                                    м.  Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:       Ковалевича СП.

суддів:                              ХилевичаСВ. та Мельника Ю.М. ,

при секретарі                   Сеньків Т.Б.

за участю представника позивача -ОСОБА_2

відповідача                      ОСОБА_1

представника відповідача   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Рівному справу за апеляційною скаргою Рівненської митниці на рішення Дубровицького районного суду від 28 березня 2007 року в справі за позовом Рівненської митниці до ОСОБА_1,  третьої особи,  що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Дубровицької міської ради про вислення із службового житлого приміщення.

встановила:

В липні 2000 року Рівненська митниця звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення його із службового житлового приміщення - будинку АДРЕСА_1.

В позові зазначалось,  що відповідач працював інспектором Рівненської митниці,  у зв»язку із чим проживав у службовому одноквартиному будинку. 2 вересня 1999 року трудовий договір із відповідачем припинено на підставі п. 2 та п.6  ст.  30 Закону України «Про державну службу». Відповідно до вимог  ст.  124 ЖК України ОСОБА_1  підлягає виселенню разом із сім»єю з службового жилого приміщення,  проте відповідач добровільно звільнити будинок відмовляється.

Рішенням Дубровицького районного суду від 28 березня 2007 року в позові Рівненській митниці відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на те,  що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків,  які не відповідають обставинам справи,  що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважає,  що суд при ухваленні рішення безпідставно взяв до уваги всі докази,  надані відповідачем та відхилив докази позивача про те,  що ОСОБА_1.  Дубровицькою митницею було надано службове житло,  а після звільнення ОСОБА_1 із роботи ,  він підлягає виселенню із цього житла без надання іншого жилого приміщення. Просив скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове рішення,  яким вимоги позивача задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав і дав пояснення в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідач та представник відповідача,  заперечуючи проти апеляційної скарги ,  вважають рішення суду 1 інстанції законним і апеляційну скаргу просять відхилити

Колегія суддів ,  заслухавши суддю доповідача,  перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи,  прийшла до висновку ,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до  ст.  118 ЖК України службові житлові приміщення призначаються для заселення громадян ,  які в зв»язку із характером їх трудових відносин мають проживати по місцю роботи або поблизу його.

Судом встановлено,  що ОСОБА_1  із 11 липня 1994 року перебував у трудових відносинах із Дубровицькою митницею ,  працюючи на посаді інспектора митного поста «Удрицьк» (а.с.  33)

Відповідно до п. 33 Преліку категорій працівників ,  яким може бути надано службові жилі приміщення,  затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 інспекторам митних постів може бути надано службове житлове приміщення.

Зазначене свідчить ,  що ОСОБА_1  мав право на отримання службового жилого приміщення.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позову ,  суд першої інстанції виходив із того,  що надання спірному житловому будинку статусу службового житлового будинку відбулося із порушенням вимог п.п. 9,  17 та 18 Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР .

Між тим,  з таким висновком суду погодитися не можна,  оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Так,  судом встановлено ,  що 27 листопада 1995 року заступник голови Дубровицької районної державної адміністрації розпорядженням № 126 затвердив акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта - одноквартирного житлового будинку АДРЕСА_1.,  замовником будівництва якого була Дубровицька митниця. (а.с.  58-63).

Відповідно до  ст.  118 ЖК України житлове приміщення включається в число службових рішенням виконавчого комітету районної,  міської,  районної в місті ради.

Виконавчий комітет Дубровицької міської ради рішенням № 8 від 25 січня 1996 року надав житловому будинку АДРЕСА_1 статус службового житлового приміщення.

Із зазначеного слідує,  що житловий будинок АДРЕСА_1 був включений до числа службових із дотриманням вимог законодавства.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку,  що рішення Дубровицького районного суду від 28 березня 2007 року про відмову в задоволенні позову Рівненської митниці до ОСОБА_1 про виселення,  із підстав ,  що зазначені в цьому рішенні,  слід скасувати.

Відповідно до п.3 ч.1  ст.  309 ЦПК України в разі постановления судом першої інстанції рішення ,  висновки суду в якому не відповідають обставинам справи,  суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду 1 інстанції і ухвалює нове рішення.

Відповідно до п. 16 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР слідує,  що службові житлові приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства ,  установи ,  організації у віданні якої ці приміщення знаходяться,  затвердженим виконавчим комітетом районної ,  міської ради ,  на території якої знаходиться відповідне підприємство,  установа,  організація.

Судом встановлено,  що 2 листопада 1995 року під час спільного засідання адміністрації та профкому Дубровицької митниці було прийнято рішення виділити житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1.  та трьом членам його сім»ї. (а.с.  34).

Виконавчий комітет Дубровицької міської ради рішенням № 8 від 25 січня. 1996 року надав житловому будинку АДРЕСА_1 статус службового житлового приміщення.

Після втановлення спірному житловому приміщенню статусу службового житлового приміщення начальник Дубровицької митниці 14 лютого 19% року наказом № 25-од вирішив виділити ОСОБА_1.  та членам його сім»ї службове житло -житловий будинок АДРЕСА_1. ( а.с.  11).

14 лютого 1996 року Дубровицька митниця звернулась до виконкому Дубровицької міської ради із клопотанням про затвердження рішення адміністрації митниці про виділення сім»ї ОСОБА_1 службового житла.

29 лютого 1996 року виконавчий комітет Дубровицької міської ради рішенням № ЗО затвердив рішення адміністрації Дубровицької митниці від 14 лютого 1996 року та вирішив видати сім»! ОСОБА_1 ордер на службове житло - будинок АДРЕСА_1. (а.с. 10).

Відповідно до п. 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет відповідної ради видає громадянинові спеціальний ордер ,  який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Форма спеціального ордера вказана у додатку № 2 до вказаного Положення.

Із матеріалів справи слідує,  що ОСОБА_1.  та членам його сім»ї 25 вересня 1996 року було видано ордер НОМЕР_1 на будинок АДРЕСА_1.

Проте,  ордер,  що видавався ОСОБА_1.  не є спеціальним ордером на службове житлове приміщення ,  оскільки він по своєму змісту не відповідає формі спеціального ордера.

Та обставина ,  що на бланку ордеру зроблено рукописну помітку «службова»,  на думку суду,  не впливає на правовий статус ордера на житло.

За таких обставин суд ввважає,  що ОСОБА_1.  було видано ордер на житлове приміщення ,  що призначене для постійного проживання громадян а не на службове житлове приміщення.

Відповідно до п. 26 Положення на підставі спеціального ордера між підприємством і наймачем-громадянином ,  на ям»я якого видано ордер,  укладається договір найму службового жилого приміщення.

Представником позивача не надано доказів укладення між Дубровицькою митницею та ОСОБА_1 договору найму службового житлового приміщення -будинку АДРЕСА_1

Оскільки ОСОБА_1.  ордер був виданий на житлове приміщення ,  що призначене для постійного проживання громадян ,  то відповідач разом із членами своєї сім»ї вселивсь у це житло.

Відповідно до ч.3  ст.  9 ЖК України ніхто не може бути виселеним із займаного жилого приміщення або обмеженим в праві користування цим житлом інакше як із підстав та в порядку визначеному законом.

Діюче законодавство не передбачає підстав для виселення із житлового приміщення ,  що призначене для постійного проживання громадян у зв»язку із припиненням трудових правовідносин із підприємством,  установою чи організацією.

У зв»язку із цим суд вважає позовні вимоги Рівненської митниці безпідставними і такими,  що не підлягають до задоволення.

На підставі  ст.  9 ЖК України ,  керуючись n-.fi. 2,  3 ч. 1  ст.  309,  ч. 2  ст.  314,   ст.   ст.  316,  317,  319,  324,  325 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду від 28 березня 2007 року - скасувати.

Відмовити Рівненській митниці в задоволенні позову до ОСОБА_1 про виселення із службового житлового приміщення ,  що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за безпідставністю вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з ^моменту його проголошення,  однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців із дня набрання законної сили до Верховного Суду України.