Справа № l-п-9/2007 p.
ПОСТАНОВА
про повернення справи на додаткове розслідування.
23 березня 2007 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області
в складі: судді Орленко Л.О.
при секретарі Матевосян К.М.
за участю прокурора Брезіцького B.C.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у попередньому розгляді у залі суду смт. Веселинове кримінальну справу про звільнення від кримінальної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сНовоселівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, зкителя сНовоселівка Веселинівського району Миколаївської області, фактично проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України,
встановив:
13.03.2007 року з апеляційного суду Миколаївської області надійшла до Веселинівського районного суду на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду кримінальна справа про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст. 296 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_1обвинувачується в тому, що 19.08.06 року близько 24.00 год., знаходячись в будинку культури на дискотеці с. Поділля Веселинівського району Миколаївської області, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських мотивів відкликав ОСОБА_3 на територію меморіалу загиблим воїнам, де став з останнім виясняти стосунки, використавши при цьому малозначний привід. В ході сварки ОСОБА_1став наносити удари рукою ОСОБА_3 в обличчя, внаслідок чого у потерпілого була пошкоджена верхня губа, а також згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2167 від 30.10.2006 р. було спричинено тілесне ушкодження у виді сколу емалі першого зубу на верхній щелепі, яке відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження.
В цей момент до місця події підійшов неповнолітній ОСОБА_4 , який намагався владнати конфлікт та припинити бійку. Проте ОСОБА_1 продовжуючи хуліганські дії, з хуліганських спонукань, бажаючи показати свою зневагу до загальноприйнятих правил і норм поведінки в суспільстві, прагнучи протиставити себе суспільству та показати свою зневагу до оточуючих, самоутвердитися за рахунок приниження інших громадян, тобто ОСОБА_4 розраховуючи на підтримку своїх знайомих ОСОБА_5та ОСОБА_6грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, застосував фізичне насильство до ОСОБА_4 нанісши йому удар кулаком в обличчя, спричинивши йому фізичний біль.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 дискотека, яка проходила в будинку культури с
1
Поділля, була припинена раніше встановленого часу для уникнення в подальшому бійок та конфліктів серед молоді. Таким чином, ОСОБА_1 було зірвано культурний захід і порушений відпочинок молоді.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України - як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яке проявилося в насильстві, що потягло за собою спричинення тілесного ушкодження потерпілому.
В ході попереднього розгляду справи потерпілий ОСОБА_2. заявив клопотання про направлення даної справи на додаткове розслідування, посилаючись на те, що з матеріалів справи вбачаються підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України, оскільки хуліганські дії були вчиненні групою осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в один і той же час, в одному місці, відносно одних і тих самих осіб. Крім того, вважає, що в ході досудового слідства були допущені суттєві порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду: а саме: порушено вимоги ст. 26 КПК України при виділенні в окреме провадження справи відносно ОСОБА_1 із єдиної кримінальної справи, за якою ОСОБА_5 звинувачується за ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України, так як виділення справ може відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення кримінальних справ; а також незаконно винесена постанова про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в зв'язку з дійовим каяттям, так як йому не відшкодована ОСОБА_1 моральна шкода в сумі 30 000 грн., що виключає підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_3 вимоги, викладені в клопотанні потерпілим ОСОБА_2, підтримав повністю. Вказав, що органами досудового слідства суттєво порушено вимоги кримінального та кримінально-процесуального законодавства в частині, що стосується виділення справи відносно ОСОБА_1 в окреме провадження та винесення постанови органами досудового слідства про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Вважає, що справу необхідно направити для провадження додаткового розслідування.
Прокурор ОСОБА_6 висловив думку, що постанова про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності була винесена законно, тому є підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності із закриттям справи у попередньому розгляді.
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_7 у попередній розгляд не з'явилися, повідомлені належним чином про місце та час розгляду справи, про що свідчить вручення телеграм та повістки -виклику до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України неявка учасників процесу до попереднього розгляду не перешкоджає розгляду справи, якщо вони належним чином повідомлені.
Заслухавши доповідь прокурора, думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо питань, зазначених у ст. ст. 237, 253 КПК України, вважаю, що кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 246 КПК України за результатами попереднього розгляду справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимоги цього кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Суд вважає, що в ході досудового слідства були порушені вимоги ст. 45 КК України, ст. ст. 7-2, 232 -1 КПК України, що потягло за собою направлення до суду незаконної постанови про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України. Відповідно до ст. 45 КК України підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є її дійове каяття, яке характеризується трьома складовими елементами, взятими у своїй єдності: щире розкаяння, активне
сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 127. т.2) потерпілий ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_1 позов про відшкодування моральної шкоди на суму 30 000 грн., яка в ході досудового слідства ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілому ОСОБА_2. Оскільки шкода обвинуваченим не була відшкодована, то підстав для винесення органом досудового слідства постанови про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та надання згоди з даною постановою прокурором - не було.
Відповідно до ч.2 Пленуму Верховного суду України „ Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 р. №12 суд при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності під час попереднього розгляду повинен переконатися, що умови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним Кодексом.
Якщо органи досудового слідства зазначені обставини не встановили, а суд при попередньому розгляді не може усунути неправильність, справу необхідно направити на додаткове розслідування відповідно до ст. 246 КПК України. Суд вважає, що дана неправильність не може бути усунуту в суді, так як виникає необхідність повернути дану справу прокурору для завершення розслідування справи і складення обвинувального висновку.
Суд дійшов висновку, що в ході досудового слідства були порушені вимоги ст. 26 КПК України щодо виділення в окреме провадження справи відносно ОСОБА_1 із єдиної кримінальної справи № 06100117, за якою ОСОБА_5 звинувачується за ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 26 КПК України виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.
На думку суду ці справи пов'язані між собою, а слідчий недостатньо мотивував та жодним чином не обґрунтував необхідність виділення справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України, оскільки як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 звинувачуються за ч.1 ст. 296 КК України - тобто у вчиненні злочину, який було скоєно в один і той же день, час, в одному і тому самому громадському місці - в с. Поділля в будинку культури, відносно одного і того ж самого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4Дані обставини свідчать про відсутність підстав для виділення справи відносно ОСОБА_1 в окреме провадження із кримінальної справи № 06100117.
Частиною 2 ст. 246 КПК України передбачено, що за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
Під час попереднього розгляду потерпілий ОСОБА_2. заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування в зв'язку з наявністю підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вчинили хуліганські дії, які мали місце в один і той же час, в одному місці відносно одних і тих самих осіб, а тому їх дії повинні кваліфікуватися за ч.2 ст. 296 КК України - як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Суд вважає, що клопотання потерпілого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки викладені ним обставини можуть бути підставами для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України.
Із матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не були розрізнені, співпадали в часі та місці, фізичне насильство було застосовано до одних і тих же осіб неповнолітнього ОСОБА_4та ОСОБА_3
Суд вважає, що виділення справи в окреме провадження відносно ОСОБА_1 могло потягти за собою також і невірну кваліфікацію дій ОСОБА_1 і ОСОБА_5 за ч.1 ст. 296 КК України.
В ході додатково розслідування необхідно:
скасувати постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та повернути справу слідчому для завершення розслідування справи і складення обвинувального висновку;
рекомендувати прокурору переглянути і скасувати постанову слідчого про виділення із кримінальної справи № 06100117 справу відносно ОСОБА_1 по факту хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України;
вирішити питання про об'єднання справи відносно ОСОБА_1 із кримінальною справою № 06100117, за якою ОСОБА_5 звинувачується за ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України та провести додаткове розслідування в одному провадженні;
перевірити законність і обґрунтованість постанови слідчого від 06.12.2006 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України;
перевірити наявність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 296 КК України, дати належну оцінку доказам, добутим в ході досудового слідства, при наявності необхідних доказів вірно кваліфікувати дії ОСОБА_1.
при необхідності провести ряд інших слідчих дій, необхідних для встановлення об'єктивної істини у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 246 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Кримінальну справу про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст. 296 КК України, повернути прокурору Миколаївської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом семи діб з дня її винесення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області