ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
02.10.2006 року Справа № 8/449н-ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Іноземцевої Л.В.
суддів Бородіної Л.І.
Лазненко Л.Л.
Судова колегія змінена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.09.06
При секретарі
судового засідання Шабадаш Д.С.
та за участю представників сторін:
від позивача –Степаненко Л.О., дов. № 02/05-06 від 05.06.06, представник по
довіреності; Маркевич М.Л., дов. № 01/05-06 від 05.06.06,
представник по довіреності;
від відповідача –Іваненко С.О., дов. № 6068/10 від 02.03.06, начальник
юридичного відділу
Розглянув
апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у м.Луганську
на постанову
господарського суду Луганської області
від 10.07.06
у справі № 8/449н-ад (суддя Середа А.П.)
за позовом Малого приватного підприємства „Сплав – плюс”,
м.Луганськ
до Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у м.Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення –
рішення
Постановою господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі № 8/449н-ад (суддя Середа А.П.) задоволений позов Малого приватного підприємства „Сплав –плюс”, м.Луганськ до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, визнане нечинним податкове повідомлення –
Суддя-доповідач
Іноземцева Л.В.
рішення № 0001372310/0 від 11.05.06, яким позивачу визначено податкове зобов”язання за платежем податок на додану вартість у сумі 114035 грн. 00 коп., у тому числі: 76023 грн. 00 коп. –основний платіж, 38012 грн. 00 коп. –штрафні санкції.
Постанова суду з посиланням на пункт 11.5 статті 5 Закону України від 03.04.97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі по тексту –Закон про ПДВ), Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 № 1104 мотивована тим, що у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу податкового зобов”язання з податку на додану вартість, оскільки позивач не допустив порушень чинного законодавства при відображенні у податковій звітності податкових векселів, що були видані митному органу при ввезенні товарів на митну територію України.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську (Ленінська МДПІ) - відповідач у справі не погодилась з прийнятою постановою і подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду скасувати через порушення судом норм матеріального права і постановити нову, про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Судом неправильно застосовані норми абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ, в якому встановлено, що податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Позивачем, згідно наданих ним уточнюючих розрахунків, до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковим векселям включені не у наступному звітному податковому періоді, а в наступних податкових періодах, і суд, погоджуючись з цим, не обґрунтовує, чому зазначені в нормі права слова "у наступному звітному (податковому) періоді" перетворилися на "будь - які інші наступні податкові періоди".
На думку Ленінської МДПІ, наступний період - це той, який безпосередньо слідує за періодом, в якому податковий вексель був поставлений органу митного контролю, і ніякий інший.
Одночасно судом було неправильно застосовано Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, оскільки вони були направлені листом ДПА № 25595/7/16-1517 від 22.12.05, і таким чином, дія цих Методичних рекомендації не повинна розповсюджуватися на попередні податкові періоди, в даному випадку - вересень, жовтень та грудень 2005 року.
Крім того, позивачем було порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, до складу податкового кредиту двічі включена сума ПДВ - 27349 грн. згідно податкової накладної ВАТ „ДМПЗ” № 6042 від 28.12.05. В результаті цього порушення податковий кредит завищено на 27349 грн. В бухгалтерському обліку дані операції відображені по Дт рах. 641 та Кт рах. 631.
В постанові суду зазначено, що позивач самостійно виявив цю помилку, та усунув її шляхом подання 23.03.06 року до Ленінської МДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2006 року, зменшивши на суму 27349 грн. обсяг податкового кредиту.
Позивачем 23.03.06 року було надано 4 уточнюючих розрахунку, в постанові суду не зазначено номеру уточнюючого розрахунку, тобто, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Судом також не врахований підпункт 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлено,
що обов'язок доведення того, що будь - яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків. Суд же відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов”язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення –рішення поклав на податковий орган.
Мале приватне підприємство „Сплав –плюс” (МПП „Сплав –плюс”) –позивач у справі вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
встановив:
Ленінською МДПІ з 27.03.06 по 28.04.06 ( з перервами в роботі) проведено планову документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства МПП „Сплав - плюс" за період з 01.04.04 по 31.12.05, про що складено акт перевірки від 10.05.06 № 187/23/32/39051 (а. с. 18 –41, т. І).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пункту 11.5 статті 11, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ при відображенні у податковій звітності податкових векселів, що видані митному органу при ввезенні товарів на митну територію України;
- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ - двічі до складу податкового кредиту віднесена сума податку в розмірі 27349 грн. 00 коп. по податковій накладній № 6042 від 28.12.05, що видана ВАТ „ДМПЗ".
Як вказано в акті перевірки порушення пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ полягає в наступному.
Протягом вересня - грудня 2005 року позивач здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність ввозив товар на митну територію України, при цьому митному органу видавались податкові векселя на суму податку на додану вартість.
У вересні 2005 року позивачем видано три податкові векселі на загальну суму 78128 грн. 00 коп., у тому числі:
- 16.09.05 на суму 26448 грн. 87 коп., дата погашення 15.10.05;
- 22.09.05 на суму 26364 грн. 18 коп., дата погашення 21.10.05;
- 30.09.05 на суму 25314 грн. 54 коп., дата погашення 29.10.05. В декларації з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за вересень 2005 року сума 78128 включена за податкових зобов'язань, а в податковій декларації за жовтень 2005 року віднесена до складу податкового кредиту по рядку 12.2.
У жовтні 2005 року позивачем виданий податковий вексель на суму 30783 грн., дата видачі - 18.10.05, дата погашення 16.11.05. В декларації з ПДВ за жовтень 2005 року сума 30783 включена до податкових зобов’язань, а в податковій декларації за листопад 2005 року віднесена до складу податкового кредиту по рядку 12.2.
У листопаді 2005 року позивачем виданий податковий вексель на суму 29453 грн. 91 коп., дата видачі - 29.11.05, дата погашення 28.12.05. В декларації з ПДВ за листопад сума 29453 грн. 91 коп. включена до податкових зобов'язань, а в податковій декларації за грудень 2005 року віднесена до складу податкового кредиту по рядку 12.2.
23.03.06 позивач подав уточнюючи розрахунки до декларацій за жовтень (№ 12010) листопад (№ 12016), грудень (№ 12020), згідно яких раніше заявлений податковий кредит за податковими векселями переніс на один місяць пізніше, тобто:
-78128 грн. 00 коп. податку з декларації за жовтень до декларації за листопад 2005 року;
- 30783 грн. 00 коп. податку з декларації за листопад до декларації за
грудень 2005 року;
- 29453 грн. 91 коп. податку з декларації за грудень 2005 року до декларації за січень 2006 року.
За змістом акту перевірки позивач, подавши уточнюючи розрахунки порушив абзац 7 пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ. В результаті цих порушень занижено суму податкового кредиту (від'ємне значення ПДВ) у жовтні 2005 року на 78128 грн. 00 коп. і завищено суму податкового кредиту у листопаді 2005 року на 47345 грн. 00 коп., у грудні 2005 року на 1329 грн. 00 коп.
Крім того, в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, у декларації з ПДВ за грудень 2005 року сума ПДВ по товарам, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% складає 761922 грн., але до складу податкового кредиту двічі включена сума ПДВ 27349 грн. згідно податкової накладної ВАТ „ДМПЗ" № 6042 від 28.12.05.
В результаті цього порушення податковий кредит завищено на 27349 грн.
Загалом, за висновком податкового органу, встановлені перевіркою порушення пункту 11.5 статті 11, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ призвели до:
- заниження від'ємного значення ПДВ у жовтні 2005 року на 78128 грн.;
- заниження ПДВ у листопаді 2005 року на 47345 грн.;
- заниження ПДВ у грудні 2005 року на 28678 грн.
За результатами перевірки відповідачем 11.05.06 прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001372310/0, згідно якому позивачу на підставі підпункту 4.2.2 „б" пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 12.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі по тексту - Закон 2181) визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 114035 грн. 00 коп. у тому числі: 76023 грн. 00 коп. - основний платіж, 38012 грн. 00 коп. - штрафні санкції (а. с. 42, т. І).
29.05.06 МПП „Сплав-плюс" подало позов у господарський суд Луганської
області до Ленінської МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення -
рішення № 0001372310/0 (а. с. 2 –8, т.І).
Постановою господарського суду від 10.07.06 позов задоволено.
При з'ясуванні фактичних обставин справи апеляційною інстанцією
досліджені:
- статутні документи МПП „Сплав-плюс"; .
- акт перевірки від 10.05.06 № 187/23/32/39051, податкове повідомлення - рішення прийняте за результатами перевірки;
- податкові декларації МПП „Сплав-плюс" за жовтень, листопад,
грудень 2005 року і уточнюючи розрахунки до них;
- копії податкових векселів на суму податку на додану вартість;
- витяг з особового рахунку позивача за платежем податок на додану
вартість станом на 01.11.03;
- податкова декларація МПП „Сплав-плюс" за січень 2006 року.
При цьому апеляційною інстанцією додатково встановлено, що у жовтні, вересні, грудні 2005 року у позивача ні до подачі уточнюючих розрахунків, ні після їх подачі не виникли зобов'язання сплатити в бюджет податок на додану вартість. Рядок 27 Декларації з ПДВ „сума податку , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду" не заповнювався.
У ці звітні періоди позивач мав від'ємне значення податку в таких сумах:
до подачі уточнюючих після подачі уточнюючих
розрахунків розрахунків
у жовтні 2005 року - 734983 734983
у листопаді 2005 року - 383082 352299
у грудні 2005 року – 170519 141065
про що зазначено у рядку 26 декларацій.
Сума податку 27348 грн. 00 коп. самостійно до початку перевірки, виключена позивачем зі складу податкового кредиту шляхом подачі уточнюючого розрахунку від 23.03.06 (а. с. 112 - 113, т. І).
Станом на 01.05.06 позивач мав переплату податку на додану вартість в сумі 1300005 грн. 46 коп., про що свідчить особовий рахунок позивача і зазначено в акті звірення розрахунків від 01.05.06, підписаним податковою інспекцією ( а. с. 106, т. І).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Закон 2181 як спеціальний закон з питань оподаткування установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
За правилами підпункту 4.2.2 „б" пункту 4.2 статті 4, який застосований відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення, суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
А відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.
Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення є подача позивачем уточнюючих розрахунків. За висновком податкової інспекції позивач, подавши уточнюючи розрахунки щодо коригування податкового кредиту за податковими векселями порушив абзац 7 пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ. Проте зазначене не призвело до виникнення у позивача податкових зобов'язань, тобто обов'язку сплатити в бюджет податок на додану вартість. У спірні податкові періоди, як зазначалось раніше, позивач мав від'ємне значення податку. Фактично позивач, подавши уточнюючі розрахунки відстрочив на один місяць своє право на податковий
кредит за погашеними податковими векселями.
Подача уточнюючих розрахунків відповідно до абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ, за правилами якого, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму, зобов'язань по такому податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий період) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Тобто, подача позивачем уточнюючих розрахунків за правилами пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ була дійсно недоцільною, про що зазначено в листі ДПА в
Луганській області (а. с. 134 –135, т. І).
Проте ця обставина не призвела до виникнення у позивача обов'язку оплатити в бюджет податок додану вартість. Матеріалами справи не підтверджується висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з огляду на наведені норми Закону 2181.
Отже, відповідач неправомірно, в порушення Закону 2181, прийняв спірне податкове повідомлення - рішення і визначив позивачу податкове зобов'язання, встановивши окремі порушення при складанні податкової звітності, які не призвели до виникнення у позивача обов'язку сплатити податок.
При прийнятті спірного рішення відповідачем також не враховані правила підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ і Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до яких сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду визначається з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду і вказується в рядку 27 декларації.
А відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункту 4.2.2 „б” пункту 4.2 статті 4 Закону 2181, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Фактів недоплати в бюджет податку на додану вартість перевіркою не встановлено.
Враховуючи викладене апеляційна скарга Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Луганської області від 10.07.06 задоволенню не підлягає, суд першої інстанції не порушив норм матеріального та процесуального права і врахувавши обставини справи в їх сукупності обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 254
Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі № 8/449н-ад залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі № 8/449н-ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено 09.10.06.
Головуючий суддя Іноземцева Л.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Лазненко Л.Л.