УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Білоусової В.В.,
суддів Шестакової Н.В., Берзіньш В.С.
при секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз про визнання дій та бездіяльності неправомірними, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 квітня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз (далі КНДІСЕ) про визнання дій та бездіяльності неправомірними.
Вимоги мотивовані тим, що ухвалами Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 квітня 2005 року та 08 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Міністерство житлово – комунального господарства АР Крим, Міністерство будівельної політики та архітектури АР Крим про визнання квартири небезпечною для проживання та надання іншого житла рівноцінного житла, стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, призначені судові будівельно – технічні експертизи, провадження яких доручено експертам КНДІСЕ. Експертом ОСОБА_9 проведена судова трасологічна експертиза, експертом ОСОБА_10 - судова будівельно – технічна експертиза. Посилається, що експерти порушили вимоги ЗУ «Про судову експертизу» та Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз, а саме не проведено повного та всебічного дослідження матеріалів справи, надані суду висновки не відповідають дійсності.
Просить визнати дії та бездіяльність відповідача в частині строків, організації та порядку проведення судової експертизи неправомірними, стягнути матеріальну шкоду 680, 16 грн., моральну шкоду – 23000, 00 грн. та судові витрати.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам по справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Судовим розглядом встановлено, що Ухвалами Залізничного райсуду м. Сімферополя від 04 квітня 2005 року та 08 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_5 до виконкому Сімферопольської міської Ради АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Міністерство житлово-комунального господарства АР Крим, Міністерство будівельної політики та архітектури АР Крим про визнання квартири небезпечною для проживання та надання іншого житла, стягнення матеріальної та моральної шкоди, були призначені судові будівельно технічні експертизи.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
27.08.2010 року у зазначеній справі ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.189).
При постановленні зазначеного рішення судом першої інстанції – Залізничним райсудом м. Сімферополя – дана оцінка доказам, дослідженим у рамках розгляду справи, у тому числі висновкам експертизи, проведеним на підставі ухвал суду від 4 квітня та 8 червня 2005 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання дій та бездіяльності незаконними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди немає.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
На підставі ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач свої вимоги не довів.
Діючим законодавством не передбачено можливості відшкодування вартості експертизи з експертної установи.
На підставі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Судова експертиза є доказом у справі, який суд оцінює у порядку передбаченому ЦПК України.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Також за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 постанови від 27.03.92 N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" , задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони. Отже, позивач мав довести наявність викладених обставин у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Приймаючи до уваги те, що висновок експерта є засобом доказування і видом доказів, якому надається правова оцінка при розгляді цивільного спору про право, незгода сторони з цими висновками не може бути підставою для оскарження дій експерта, а може бути тільки підставою для призначення додаткової або повторної експертизи. У такому разі перевірці підлягають не законність дій експерта, а обґрунтованість його висновків.
З огляду на викладені положення колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про недоведеність матеріалами справи позовних вимог.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзи, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді