УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Білоусової В.В.,
суддів Шестакової Н.В., Берзіньш В.С.
при секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про припинення права спільної власності та визнання права власності на ? частку квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 28 квітня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про припинення права спільної власності та визнання права власності на ? частку квартири.
Позов мотивує тим, що з 1995 року по 2006 рік сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на відповідача. Оскільки сторони не дійшли згоди стосовно порядку користування та подальшого виділення частки кожного в спільній квартирі, позивач просить припинити право спільної власності на квартиру та визнати за нею право власності на 1/2 її частки.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 28 квітня 2011 року зазначений позов задоволено.
Припинено право спільної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частку вказаної квартири.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 15 квітня 1995 року по 12 вересня 2006 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі (а.с. 16-17).
Квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_6 на підставі договору купівлі – продажу 13 січня 2004 року (а.с.10-12).
27 лютого 2009 року відповідач продав спірну квартиру ОСОБА_8 (а.с.13).
Рішенням Ялтинського міського суду від 20 січня 2010 року визнано недійсним договір купівлі- продажу від 27.02.2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8
Рішенням Апеляційного суду АР Крим віл 22 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власність відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та визнаючи за нею право власності на ? частку квартири з припиненням права спільної власності подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що квартира придбана за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути поділена.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
На підставі ст. 60 СК України, м айно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором .
Таким чином, є вірними висновки суду про те, що за позивачкою слід визнати право власності на ? частку спірної квартири.
Припинення права спільної сумісної власності на квартиру не суперечить вимогам ст. 372 ЦК України, на підставі якої у випадку поділу майна, що є у спільній сумісній власності, право спільної сумісної власності припиняється.
Доводи апеляційної скарги про те, що є ще й інше нерухоме майно, яке підлягає поділу не є заслуговуючими на увагу, оскільки судом першої інстанції розглянуто позов у межах заявлених позовних вимог на підставі ст. 11 ЦПК України.
Доводи стосовно наявності усної домовленості про поділ нерухомого майна спростовуються вимогами діючого законодавства, зокрема ст. 69 СК України, яким передбачена лише наявність нотаріально посвідченого договору про поділ майна.
Існування боргових зобов’язань ОСОБА_6 та здійснення капітального ремонту у спірній квартири не є підставою для відмови у позові, а може бути враховане судом при розгляді справи за позовом ОСОБА_6, якщо він вважає своє право порушеним.
Наявний у справі зустрічний позов від 28.04.2011 року свідчить про те, що судом першої інстанції він не був прийнятий до провадження у межах розгляду справи. А крім того, позов поданий до суду після ухвалення рішення та подачі апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді