РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання додержання межових знаків та заборону чинити перешкоди у будівництві паркану, про встановлення земельного сервітуту, за зустрічним позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про знесення паркану, про зобов’язання здійснювати будівництво паркану по встановленій межі,
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2008року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання додержання межових знаків та заборону чинити перешкоди у будівництві паркану, про встановлення земельного сервітуту шириною 1м площею 35 кв.м. на ділянці НОМЕР_1 (у місті проходу загального користування до жилого будинку літер «Б») по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель під літерами «Г» та «В» домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є спадкоємицею Ѕ частки домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Спадкове майно складається із 57/100 часток жилого будинку із надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 619 кв.м. На час відкриття спадщини зазначена ділянка була загороджена старим дерев’яним парканом. 19.12.2007 року вона отримала дозвіл відділу архітектури Залізничного району м. Сімферополя на будівництво нового паркану. У кадастровому плані земельної ділянки вказані межі, за якими повинен був будуватись паркан. Проте, відповідачі чинять перешкоди у його будівництві, що порушує її права власника домоволодіння. Крім того, вважає за необхідне встановити земельний сервітут для обслуговування будівель під літерами «Г» та «В» домоволодіння.
ОСОБА_3, діюча в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, а також ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою домоволодіння НОМЕР_1 шляхом поновлення меж земельної ділянки (проходу до жилого будинку під літером «Б», шириною 1,5 м, який існував до початку незаконного будівництва паркану), про зобов’язання привести частку земельної ділянки (прохід до жилого будинку літера «Б») у стан, придатний для пересування пішоходів шляхом демонтажу цоколя та прибирання будівельного сміття).
____________________________________________________________________________
Справа НОМЕР_3-ц/0190/3453/11 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Шильнов М.О.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Зустрічні вимоги мотивовані тим, що їм належить жилий будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Домоволодіння НОМЕР_2 є суміжним. В порушення норм добросусідства ОСОБА_2 почала будівництво паркану, який виходить за межі її ділянки, що порушує права користувачів вільного проходу між земельними ділянками.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позову і ухвалити нове про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до того, що суд неправильно застосував ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки межі земельних ділянок встановлені в натурі і земельні ділянки надавались їй і відповідачам для будівництва і обслуговування жилих будинків. Вважає, що необхідно було застосувати ст. 120 ЗК України і 377 ЦК України. Крім того, суд, на думку апелянта, необґрунтовано застосував ст.105 Земельного кодексу України, оскільки ця стаття не регулює спірні правовідносини, а застосовується до наслідків проникнення гілок і коріння дерев. Також апелянтом зазначено, що судом не були досліджені висновки експертизи, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 рішення суду не оскаржили, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що у сторін відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що позбавляє суд можливості вирішити спір та розглянути питання щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та встановлення земельного сервітуту.
Однак, з такими висновками суду не погоджується колегія суддів і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, але з інших підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачці ОСОБА_2 Відповідачам на праві спільної часткової власності належить домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №485 від 17.04.1998року передано у спільну сумісну власність співвласникам домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельну ділянку розміром 619 кв.м.( а.с.208)
Згідно рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №19 від 17.07.1956року земельна ділянка НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 розміром 696 кв.м. зареєстрована за співвласниками вказаного домоволодіння ( а.с.25, зворот)
На час розгляду справи державних актів на земельні ділянки сторони не мають.
Згідно кадастрового плану від 18.10.2007року розмір земельної ділянки НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 складає 634 кв.м., тобто більше ніж було виділено рішенням виконкому.( а.с.6)
Висновком будівельно – технічної експертизи №2657 від 19.12.2008року, що була проведена по справі, підтверджується, що межі між домоволодіннями НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 частково не відповідають архівним даним БТІ. Крім того, експертизою встановлено, що розмір земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1 складає 680кв.м., що на 16 кв.м. менше, ніж за даними БТІ. ( а.с. 36, 37)
Згідно положень частин першої, третьої ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності ї користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до частини п’ятої вказаної статті суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні.
Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила суд зобов’язати відповідачів додержуватись межових знаків та заборонити їм чинити перешкоди у будівництві паркану. Між тим, із матеріалів справи вбачається, що фактично межа між домоволодіннями сторін не визначена, однак з позовними вимогами щодо встановлення чи відновлення межі позивачка не зверталась.
В судовому засіданні апеляційного суду АР Крим ОСОБА_2 пояснила, що вона звернулась до компетентних органів за отриманням державного акту, однак до теперішнього часу його не отримала.( а.с.212, 213)
При видачі державного акту про право власності на земельну ділянку землевпорядною організацією будуть встановлені межі земельної ділянки позивачки, тому звернення до суду з вимогами про зобов’язання відповідачів додержуватись межових знаків та заборонити їм чинити перешкоди у будівництві паркану, до встановлення чи відновлення межі є передчасним.
Що стосується вимог про встановлення земельного сервітуту, то вирішуючи вказані вимоги, суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Без визначення меж земельних ділянок сторін суд позбавлений можливості вирішити питання щодо встановлення земельного сервітуту, місця його розташування, можливості задоволення потреби позивачки в інший спосіб.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги стосовного того, що межі земельних ділянок вже були встановлені при наданні земельних ділянок у користування у 1956 році, оскільки встановлені раніше межі фактично не існують, що підтверджується висновком експерта, кадастровим планом та не заперечується сторонами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є передчасними і на теперішній час в їх задоволенні слід відмовити.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Оскільки рішення суду в іншій частині не оскаржене, то його правильність в цій частині не перевірялась.
Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в позові, але з інших правових підстав.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання додержання межових знаків та заборону чинити перешкоди у будівництві паркану, про встановлення земельного сервітуту, але з інших підстав.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Чистякова Т.І. Філатова Є.В. Любобратцева Н.І.