АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1164/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 41 Грабовий П.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНовікова О.М.
суддівХрапка В.Д., Вініченка Б.Б.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, треті особи: КП "Соснівська служба утримання будинків" Черкаської міської ради, орган опіки та піклування Соснівського районного виконавчого комітету у м. Черкаси про вселення в жиле приміщення, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про вселення в жиле приміщення. У позові вона вказала на те, що з 2001 року по 2010 рік перебувала з відповідачем у шлюбі. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживали в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу. В зв’язку з сімейними скандалами у березні 2010 року позивачка разом з дітьми переїхала до найманої квартири. Але, в зв’язку зі скрутним матеріальним станом, позивачка змушена повернутися до квартири відповідача, так як іншого житла немає. ОСОБА_6 чинить перешкоди у вселенні, посилаючись на те, що після розлучення з позивачкою 18 травня 2010 року, він одружився вдруге і з грудня 2010 року проживає в цій квартирі з новою дружиною, ОСОБА_7
Вважаючи, що вона має всі права на проживання в цій квартирі, ОСОБА_8 просила суд вселити її і двох малолітніх дітей у квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2011 року позов задоволено.
Ухвалено вселити ОСОБА_8, малолітнього сина - ОСОБА_1 та малолітню дочку – ОСОБА_9 в жиле приміщення – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2011 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог повністю, так як вважає рішення незаконним, необґрунтованим та постановлене з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, нова дружина відповідача, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, порушує прав її та її чоловіка і ухвалене з порушенням норм процесуального права .
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає викладеним вище вимогам закону.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі з 2001 року по 2010 рік. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. В період перебування у шлюбі до березня 2010 року сім’я ОСОБА_8 у повному складі проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Вказана квартира належить на праві власності відповідачу на підставі договору дарування від 28.05.1997 року і в ній зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_8 та двоє малолітніх дітей.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси від 25.11.2011 року № 79/1-16, було визначено, що малолітні діти, ОСОБА_1 та ОСОБА_9, після розлучення батьків, повинні проживати з матір’ю - ОСОБА_8
Згідно ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім’ї власника квартири належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача та їх діти.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ними, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік.
Також слід зазначити, що будь-яких переконливих доказів того, що позивачка за власним бажанням покинула з дітьми спірну квартиру суду не надано. Більше того, сам відповідач за весь період з березня 2010 року не намагався визнати колишню дружину та дітей такими що втратили право користування жилим приміщенням
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи особисте немайнове право фізичної особи на місце проживання (ст. 310 ЦК України), колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку право позивачки та її дітей на житло порушене і суд першої інстанції обґрунтовано виніс рішення про вселення її разом з дітьми в квартиру відповідача.
Рішення колегії суддів не спростовують і посилання апелянтів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на те, що ухвалене судом рішення порушує їх права як подружжя.
Перебування відповідача у другому шлюбі та відсутність згоди вказаних осіб на вселення позивачки були предметом дослідження суду першої інстанції і суд вірно визначив, що ці факти безпосередньо не впливають на реалізацію ОСОБА_8 права на житло.
Що стосується вказівки апелянтів на вимоги ч. 4 ст. 156 ЖК України, тобто про відсутність угоди між власником квартири та колишнім членом його сім’ї, то воно також є надуманим, оскільки під час сумісного проживання подружжя ОСОБА_8 з дітьми такої угоди не вимагалось, а після вимушеного виїзду позивачки з дітьми з квартири, вона була позбавлена можливості це зробити.
Також колегія суддів не погоджується з посиланням апелянтів на те, що позивачка є співвласником домовладіння по ОСОБА_2, тобто має інше житло. Це не є перешкодою її вселення в квартиру відповідача.
Площа квартири позивача (16,8 кв.м) не може бути перешкодою в поновленні порушених прав позивачки з дітьми на житло. Дані про реєстрацію в цій квартирі ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні.
При таких обставинах колегія суддів не вбачає підстав, які б, свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2011 року відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2011 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :