АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1664/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1. Зайончковська І.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагди Л.Ф., Сіренко Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про зобов’язання нарахувати та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» -
в с т а н о в и л а :
Позивачі пред'явили позов до Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про зобов’язання нарахувати та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
Свої вимоги мотивували тим, що вони 1933 - 1942 років народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, мають статус дитини війни і згідно ст. 6 даного Закону їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просили відновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути з відповідача недоплачену їм соціальної допомогу як дітям війни за період з 2006р. по 2008р в сумі 3 944 грн. кожному та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області проводити їм щомісячно нарахування надбавки до пенсії у визначеному ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» розмірі – 30% від мінімальної пенсії за віком.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області в частині виплати у 2008 році позивачам надбавки до пенсії як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Стягнуто з управління ПФУ у Смілянському районі Черкаської області на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року в сумі по 1158,60 грн. кожному.
В решті позовних вимог суд відмовив.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог повністю, так як вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки позивачам сплачувалися кошти в межах фінансування, що отримувалося з бюджету в межах, що був визначений законом.
Сторони по справі, будучи повідомлені про час і місце розгляду справи не прибули у судове засідання, а тому колегія суддів ухвалила розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.
У судовому засіданні встановлено, що позивачі підпадають під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та мають право на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовим актами.
Внесені у цей Закон зміни , якими обмежувалися дані виплати, п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року , - були в подальшому рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними.
Відповідно до статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому в 2008 році з дня винесення Конституційним Судом вказаного рішення, тобто з 22 травня по 31 грудня 2008 року, - відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, - був зобов’язаний нараховувати позивачам підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.
Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачам не виплачував. Доводи управління пенсійного фонду щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом не можуть братися до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Отже в цій частині суд прийшов до правильного висновку про допущення відповідачем прав позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в межах річного строку з дати звернення до суду .
Але при цьому суд допустився помилки при визначенні періоду за який належить здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачам, визначивши проміжок з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р. Оскільки протягом періоду з 01.01.2008р. по 21.05.2008 року діяли норми, які обмежували нарахування і виплату доплати до пенсії дітям війни і в цей період вказані виплати сплачувалися позивачам в повному розмірі.
Також судом першої інстанції помилково здійснено стягнення на користь позивачів з управління ПФУ у Смілянському районі надбавку до пенсії дитям війни у конкретно визначеній сумі 1158,60 грн. Оскільки згідно з положеннями статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Тому, установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції повинен був визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, оскільки стягнення коштів не є належним засобом захисту порушеного права позивачів.
Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, однак при цьому суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Тому, в даному випадку, хоч апелянт і не порушує питання про неправильність постанови суду в цій частині, суд апеляційної інстанції, встановивши вказане порушення ,вважає, що і в цій частині постанова підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 195, 197 , 198, 201,205,207 КАС України, колегія суддів ,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Управління пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області про зобов’язання нарахувати та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» - задовольнити частково.
Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2009 року – змінити.
Абзац 3-й резолютивної частини постанови від 11 березня 2010 року викласти в наступній редакції:
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Смілянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальній захист дітей війни» і ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року включно за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :