АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-643/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 Журба С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б.Б.
суддівНовікова О.М., Бондаренка С.І.
при секретаріМагді А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів, –
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що 18 квітня 2007 року, за наслідками укладення кредитного договору на споживчі потреби № СSRКАК07000281 з відповідачем, позивач став власником вантажного автомобіля марки ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_1. Право керування даним автомобілем було надано ОСОБА_7, який використовував його для здійснення господарської діяльності. 03 березня 2010 року, близько 17-00 год., під час здійснення розвантажувальних робіт по вул. Університетській в м. Черкаси, автомобілем марки "ГАЗ 3302-14", д.н. НОМЕР_1 протиправно заволоділи сторонні особи, які унеможливили будь-який доступ водія ОСОБА_7 до даного автомобіля та без його згоди доставили автомобіль на парковку, що перебуває під охороною ПриватБанку по вул. Університетській в м. Черкаси, а згодом автомобіль був направлений для зберігання на автостоянку по вул. Корольова в м. Черкаси, чим було порушене право власності на куплений позивачем автомобіль. Позивач вважає, що дії представників банку незаконні, оскільки вилучення автомобіля здійснювалось без його згоди в примусовому порядку, через що позивач змушений був звернутись до суду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача позовні вимоги уточнив та просив визнати дії ПриватБанку у порушенні права власності позивача на автомобіль марки ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_1 незаконними, зобов'язати відповідача передати в натурі позивачу належний йому на праві приватної власності автомобіль марки ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_1, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2010 року позов задоволено.
Визнано дії ПАТ КБ "Приватбанк" у порушенні права власності ОСОБА_6 на автомобіль марки ГАЗ 3302-14, державний номерний знак НОМЕР_1 незаконними.
Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» передати в натурі ОСОБА_6 належний останньому на праві приватної власності автомобіль марки ГАЗ 3302-14, державний номерний знак НОМЕР_1.
Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати у розмірі 8,50 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 45,50 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ПАТ КБ "Приватбанк" подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно до вимог п.3 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи позовні вимоги суд виходив із того, що ні законодавством України ні укладеними сторонами договорами право банку на самовільне примусове вилучення авто у заставодавця не передбачене, а тому такі дії банку є незаконними.
Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд прийшов помилково.
Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Позивачем дійсно 18.04.2007р. був укладений кредитний договір № СSRКАК07000281 (далі – Договір). Позивачу було надано кредит в сумі 68499,70 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 16,08% річних. Також, 18.04.07р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено договір застави рухомого майна (далі-договір застави), відповідно до якого ПриватБанку (заставодержателю) передане в заставу майно, а саме – автомобіль марки ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_1, який знаходиться у власності заставодавця. Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачу, за укладеним кредитним договором були видані кредитні кошти в сумі 68499,70 грн.
Своїм підписом підтвердив факт про надання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.
Укладаючи вказані договора, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов і власноручно їх підписали, чим взяли на себе зобов’язання виконувати належним чином – «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору» - ст. 638 ЦК України.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору Позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, сумах і строки, визначені цим договором. Проте, всупереч даної умови, Позичальник систематично порушує вказані зобов’язання, що підтверджується розрахунком заборгованості по вказаному кредиту на день вилучення автомобіля, долученими до справи. Так, станом на 03 березня 2010 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором становить:
- поточна заборгованість по кредиту – 4683,00 грн.;
- прострочена заборгованість по кредиту – 29729,09 грн.;
- поточна заборгованість по відсоткам – 29,18 грн.;
- прострочена заборгованість по відсоткам – 9498,08 грн.;
- прострочена заборгованість по комісії – 676,96 грн.;
- заборгованість по пені – 1869,86 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на п.1 ст. 590 ЦК України, де вказано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 17.10 Заставодавець зобов’язаний у випадку порушення будь-якого із зобов’язань за кредитним договором:
доставити предмет застави за адресою, вказаною у п.34.8. цього договору, у строк 7 днів з моменту пред’явлення Заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку сплати якої настав (у т.ч. по кредиту, відсоткам, ін. платежам), а також неустойки. В іншому випадку Заставодержатель має право здійснити доставку предмета застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами.
15.02.2010 року позивач отримав повідомлення ПриватБанку про те, що ним порушені терміни виконання зобов’язань за кредитним договором з вимогою сплати заборгованості до 22.02.2010 року, в іншому разі Банк скористається своїм правом, наданим йому договором застави: вилучить автомобіль. Про отримання повідомлення свідчить особистий підпис ОСОБА_6.
Порушивши умови кредитного договору, позивач порушив і умови договору застави, а саме, незважаючи на попередження про сплату боргу, викладене в повідомленні, не сплатив суму боргу та не доставив предмет застави за вказаною адресою. Такими діями позивач надав право Банку здійснити доставку предмета застави за даною адресою власними силами.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що банк при примусовому вилученні у позивача автомобіля діяв в межах укладених сторонами кредитного договору та договору застави, а тому суд безпідставно визнав ці дії незаконними.
Поскільки банком не порушувались умови кредитного договору та договору застави, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовільнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2010 року скасувати.
ОСОБА_6 відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :