АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1664/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19,27 Токова С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В. ,
суддівСіренка Ю.В., Нерушак Л.В.,
при секретаріПетренко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» в особі Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Приват банк» про визнання змін до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки незаконними, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2010 року ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) комерційний банк «Приват банк» в особі Черкаського Головного регіонального управління ПАТ «Приват банк» про визнання змін до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки незаконними, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № СSR0GА0000000152 , згідно умов якого банк зобов’язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 104 250 гривень на споживчі цілі зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.08.2018 року
Позивач зобов’язався погашати заборгованість по кредиту за графіком та сплачувати щомісячно винагороду за резервування кредитних ресурсів в розмірі 5,04% річних, щомісячний платіж по кредиту складав 2 403,17 грн. З вересня 2008 року по січень 2010 року позивач вчасно і сумлінно сплачував Банку щомісячні платежі спрямовані на погашення кредиту, а саме не менше як по 2 403,17 грн.
Але у серпні місяці 2010 року Банк звернувся з позовною заявою до Городищенського районного суду Черкаської області, в якій просив звернути стягнення на заставне майно - будинок по АДРЕСА_2. Підставою звернення Банком до суду стала наявність у позивача, станом 13 липня 2010 року, заборгованості по кредитному договору в сумі 127 199 грн. 85 коп.
При розгляді вказаної справи позивачу стало відомо про те, що відповідач в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку, що й стало причиною виникнення в нього заборгованості. На підтвердження цього, йому було надано лист від 31.12.2008 року, згідно якого Банк ніби-то повідомляв позивача, що з 1 лютого 2009 року відсоткова ставка за його кредитним договором складатиме 24,96% на рік. В зв'язку з цим, позивач вважає, що в порушення умов Договору , укладеного між ними, Банк самостійно на свій розсуд та в порушення інтересів позивача, як споживача, неправильно та безпідставно підняв розмір процентів по кредиту та нарахував йому пеню на різницю між тими коштами, що він сплачував і тими, що йому нараховував Банк як щомісячний платіж, в сумі 2 632,60 грн., внаслідок чого було завищено суму боргу. А тому на підставі наведених обставин позивач просив суд :
- визнати внесення змін ПАТ КБ «Приват банк» в односторонньому порядку до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки незаконними та зобов’язати відповідача відновити процентну ставку за кредитним договором № СSR0GА0000000152 від 22.08.2008 року на рівні 20,04 % тобто на час його підписання;
- зобов’язати відповідача провести перерахунок сплачених позивачем коштів.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням , ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Оскільки суд не врахував, що зміни до договору в порушення ст.654 ЦК України були вчинені не в тій формі, що й договір, не правильно здійснив оцінку наданих ним доказів, а саме кредитного договору та не врахував, що кредитор був зобов’язаний повідомляти його про зміну процентної ставки, але не дотримався цієї умови, оскільки повідомлення було надіслано не по адресі його проживання .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до роз’яснень п.2 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» : «…Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.»
А рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки побудоване на неповному і не об’єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності та ухвалене з порушенням норм матеріального права, що регулює порядок внесення змін у кредитні договори.
Так , з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» 22 серпня 2008 року був укладений кредитний договір № СSR0GА0000000152 за яким позивачу банк надав кредит у розмірі 104 250 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення строком до 22.08.2018 року.
ОСОБА_7 в односторонньому порядку, без узгодження з Позичальником, наказом від 05.01.2009р. №КТ-БТ-СП-2009-1/1 ( а.с.28,53) було піднято процентну ставку, починаючи з 01.02.2009 року до 24,96% річних.
При цьому з боку кредитора було порушено умови підвищення процентної ставки, передбачені п.2.3.1 Договору за якими Банк зобов’язаний повідомляти позичальника про збільшення процентної ставки, оскільки відповідач не надав належних доказів про надсилання такого повідомлення Банком і вручення його ОСОБА_6 . А посилання відповідача на те, що таке повідомлення надсилалося - не знаходить свого підтвердження доказами по справі , оскільки ОСОБА_6 не міг отримати листа від 31.12.2008р. на який посилається банк (а.с.9) , тому, що він був надісланий на адресу : м.Городище, вул.Ворошилова , буд.33 (а.с.9, 39) , за якою він не проживає , оскільки адреса його проживання і реєстрації відповідно до наданих суду першої інстанції паспорту та домової книги є : АДРЕСА_1.(а.с.48-51). Ця ж адреса зазначена й в кредитному договорі № СSR0GА0000000152 (а.с.7) та не заперечувалася Банком, оскільки саме на неї здійснювалася відправка решти кореспонденції Банку ( а.с.52,59,63).
Як наслідок Банком не було дотримано при зміні істотних умов Договору вимог закону. Оскільки ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто , в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Але згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач не надавав, а Банк не пересвідчившись, що останній отримав його лист ( а.с.9) самостійно вніс зміни до договору .
Тому зміну договору не можна вважати вчиненою , оскільки повідомлення банку про зміни істотних умов цього договору, направлене позивачеві і не узгоджене з ним, не може вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не має ознак додаткового договору.
Але суд першої інстанції не врахував цих обставин та допустився помилкових висновків , відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Крім того, відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, оскільки ні в згаданому наказі, ні в повідомленні–пропозиції не має об’єктивного обґрунтування причин підвищення ставки по кредиту.
Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що 9.01.2009 року набрав чинності Закон України № 661-VI від 12.12.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банками змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку". Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частини другої та третьої якої, встановлений договором розмір процентів не може бути змінений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. А отже на момент підняття процентної ставки по кредитному договору ОСОБА_6 – 01.02.2009 року існувала законодавча заборона на вчинення таких дій з боку кредитора і тому у суду не було підстав для відхилення позовних вимог ОСОБА_6
Тому, враховуючи, що збільшення відсотків по кредиту до 24,96% річних ПАТ КБ "Приватбанк" почав нараховувати з 1.02.2009 року в односторонньому порядку, без згоди ОСОБА_6 та без дотримання письмової форми зміни умов договору і в період, коли вже була чинною стаття 1056-1 ЦК України та ч.2 ст.3 Закону України № 800-VI від 25.12.2008 року "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими заборонялися такі дії , чинність яких розповсюджувалася як на нові правочини, так і на ті, що вже були вчинені , – рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» в особі Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Приват банк» про визнання змін до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки незаконними - належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» в особі Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Приват банк» про визнання змін до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки незаконними - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2011 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» в особі Черкаського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Приват банк» про визнання змін до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки незаконними - задовольнити.
Визнати внесення змін Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват банк» в односторонньому порядку до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки – незаконними.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» відновити процентну ставку за кредитним договором № СSR0GА0000000152 від 22.08.2008 року на рівні 20,04 % , тобто на час його підписання.
Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» провести перерахунок сплачених ОСОБА_6 коштів на погашення кредиту відповідно до п. 8.1 кредитного договору № СSR0GА0000000152 від 22.08.2008 року та графіка погашення ОСОБА_6 зобов’язань за період з 01.12.2008 року по 30.12.2010 року, шляхом зарахування суми віднесеної на сплату пені та суми щомісячних переплат, зарахувавши їх на погашення тіла кредиту.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» на користь ОСОБА_6 17грн. сплаченого при подачі позову державного мита та 37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :