У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів за участю прокурора |
Лавренюка М.Ю., Самелюка П.О. Глибченко Т.Г. |
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 5 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 24 листопада 2005 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
- 20 серпня 2002 року Локачинським районним судом
Волинської області за ч.2 ст.367, ст.75 КК України на
два роки позбавлення волі з випробуванням,
з 2-х річним іспитовим строком;
- 15 листопада 2004 року Локачинським районним судом за ч.1 ст.84 КК України на 2 роки виправних робіт з утриманням 20% заробітку у доход держави;
- 7 липня 2005 року Локачинським районним судом за ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України
на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,
засуджено:
- за ч.2 ст.191 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на два роки;
- за ч.1 ст.366 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на один рік;
- за ч.2 ст.190 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цих органів.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у доход держави 282 грн. 46 коп. судових витрат.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
Як визнав суд, ОСОБА_1, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи службовою особою, у лютому-березні 2004 року видав керівництву Локачинського міжгосподарського підприємства по птахівництву довідку, що містила завідомо неправдиві відомості про те, що відповідно до рішення загальних зборів СВК “Старозагорівський” від 9 січня 2004 року, підприємство погоджується безоплатно передати трудовому колективу Локачинського МГП по птахівництву частку кооперативу в майні птахопідприємства у сумі 5 390 грн., яка пізніше була розподілена між 25 членами ТзОВ.
19 червня 2005 року, ОСОБА_1, у приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно, шляхом обману, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_2, заволодів мобільним телефоном “Самсунг” вартістю 650 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Волинської області просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та м¢якість призначеного ОСОБА_1 покарання.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить судове рішення щодо нього скасувати, а справу закрити. Вважає, що його дії невірно кваліфіковані як злочинні, у справі допущено неповноту та однобічність дослідження доказів.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3, котрий просив задовольнити скаргу ОСОБА_1, прокурора, який підтримав касаційне подання і вважав безпідставними вимоги засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи прокурора та касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що підставним є подання прокурора, а скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, за обставин викладених у вироку, ґрунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, і є правильним.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, і відповідно дослідженим доказам, застосував матеріальний закон.
На обґрунтування свого висновку, суд підставно послався на показання самого ОСОБА_1, котрий визнавав, що видав керівництву Локачинського міжгосподарського підприємства по птахівництву довідку, котра не відповідає дійсності. Він також визнавав факт заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2.
Крім наведеного, винність ОСОБА_1 стверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших, а також даними, що є в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Локачівське підприємство по птахівництву” від 5 серпня 2005 року, довідці про безоплатну передачу СВК “Старозагорівський” частки майна кооперативу на суму 5 390 грн. Локачинському міжгосподарському підприємству по птахівництву, книзі протоколів СВК “Старозагорівський”, висновку почеркознавчої експертизи, відповідно до якої на згаданій довідці стоїть підпис засудженого та іншими доказами у справі.
За таких обставин вважати, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не доведена, а досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, підстав немає.
Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.190 КК України сумнівів також не викликає.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд у вироку навів обставини, котрі він урахував і обґрунтував своє рішення, чому вважає за необхідне звільнити засудженого від реального відбування покарання. Доводи, наведені місцевим судом, узгоджуються із даними, що характеризують особу винного. Висновки суду щодо можливості перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, є правильними. Обмежень щодо повторного застосування ст.75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин, закон не містить.
Проте, вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання не відповідає вимогам закону, у зв'язку із неправильним його застосуванням.
Як видно з матеріалів справи, суд, при призначенні покарання ОСОБА_1 не урахував вирок Локачинського районного суду від 7 липня 2005 року, котрим винного засуджено за ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 та ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки. Згідно із ст.ст. 75, 76 ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо до постановлення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими частинами першою - третьою ст. 70 КК України.
У даному випадку, у строк покарання призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Як убачається зі справи, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконаними організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків ОСОБА_1 не відбуте і його термін закінчується 23 липня 2008 року.
Оскільки суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 неправильно застосував кримінальний закон, вирок місцевого суду підлягає скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу суду й на те, що останнім вироком ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади строком на 2 роки.
Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони мають бути вирішені при новому розгляді даної кримінальної справи.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 24 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Лавренюк М.Ю. Самелюк П.О.