АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Лисак І. Н.
суддів Винту Ю.М. та Заводян К.І.
секретаря Сторожук У.Є.
за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача і третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, з участю третьої особи без самостійних вимог –приватного нотаріуса ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якого ОСОБА_6 заповіла усе своє майно належне на день смерті ОСОБА_4
На зазначене рішення 14 червня 2011 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, задовольнивши її позовні вимоги по суті. Підставами для цього вважає порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставне відхилення клопотань, допущення судом грубої правової помилки при оцінці висновків посмертних судово-психіатричних експертиз.
Заслухавши доводи апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу відповідно до викладених в ній підстав, заперечення представника відповідача та третьої особи, який апеляційну скаргу не визнав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2011 року залишенню без змін з наступних підстав.
На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В силу ст. 60 ЦПК України обов’язок доказування і подання доказів покладений на сторін. Докази подаються сторонами і доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Обов’язок та порядок подання доказів визначені ст.131 ЦПК України.
Підставами звернення із вказаними вимогами до суду були норми ст. 225 ЦК України, в обґрунтування яких позивач стверджував про відсутність усвідомлення значення своїх дій ОСОБА_6 при укладенні 05 листопада 2008 року заповіту, а також без належного обґрунтування застосування правових наслідків вчинення правочину недієздатною особою.
На виконання абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року для визначення наявності стану, коли особа на момент укладення правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), суд відповідно до ст.145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, суд на виконання вимог ч.2 ст.150 ЦПК України може призначити повторну експертизу, яка доручається іншим експертам.
Відповідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, до яких також належить висновок експертів.
Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковий і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.
На підставі ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Дотримуючись вказаних процесуальних норм та п.п.11, 13-14, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” № 8 від 30 травня 1997 року суд першої інстанції в судовому засіданні дослідив отриманий доказ у вигляді експертизи № 259 від 22 вересня 2010 року, розглянув клопотання сторони про призначення повторної експертизи та за результатами його розгляду ухвалою про призначення повторної експертизи від 17 грудня 2010 року встановив наявність суперечливих даних в ній обставинам справи, а саме показам свідкам, які бралися до уваги при її проведенні, та записам в амбулаторній карті ОСОБА_6, через що вказана ухвала відповідає вимогам закону.
Отримавши повторні висновки амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 374 від 27 січня 2011 року суд з дотриманням вимог ст.212 ЦПК України надав всебічну та повну оцінку вказаному доказу, обґрунтував причини достовірності повторної експертизи на відміну від первинної, об’єктивно прийшов до висновку про належність доказу обставинам справи, а мотиви прийняття цього відобразив у рішенні.
Твердження апелянта про те, що головуюча по справі упереджено та не об’єктивно розглянула справу внаслідок перебування в родинних стосунках з однією із сторін не підтверджені матеріалами справи. Крім того, апелянт в силу ст.27 ЦПК України могла скористатися правом на відвід судді, про те нею такого клопотання не заявлялося.
Заперечення апелянта щодо помилкового висновку суду про відсутність дати первинної експертизи не заслуговує на увагу, по-скільки оспорювані докази оцінювалися в сукупності з іншими обставинами, отже є формальними і в силу ч.2 ст.308 ЦПК України не впливають на законність прийнятого рішення.
Таким чином, суд в повному обсягу з’ясував обставини справи, відповідно до яких з дотриманням норм процесуального права зробив правильні висновки.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді