АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І.Б.
суддів: Чупікової В.В., Яремка В.В.
секретар Костинян І.М.
за участю : представника Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог –МРЕВ Кіцманського РВ ДАІ УМВС України в Чернівецькій області про повернення автомобіля за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення автомобіля, отриманого як гуманітарна допомога. Позивач просив суд припинити правовідношення ОСОБА_1 на право управління автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН», шляхом вилучення свідоцтва на реєстрацію автомобіля та вилучити автомобіль; зобов»язати посадових осіб МРЕВ ДАІ УМВС України вилучити автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію; заборонити реєструвати та знімати з обліку зазначений автомобіль.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що ОСОБА_2 як гуманітарну допомогу отримав автомобіль «ФОЛЬКСВАГЕН», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.10.2005р., реєстраційний номер НОМЕР_1, з правом керування ОСОБА_1
Набувач гуманітарної допомоги ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і правовідносини щодо права використання автомобіля припинились. ОСОБА_1 використовує автомобіль «ФОЛЬКСВАГЕН» незаконно, всупереч норм чинного законодавства.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2011 року в задоволені позову Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа –МРЕВ Кіцманського РВ ДАІ УМВС України в Чернівецькій області про повернення автомобіля відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2011 року та ухвалити нове рішення яким :
- припинити правовідношення ОСОБА_1 на право управління автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН», шляхом вилучення свідоцтва на реєстрацію автомобіля та вилучити автомобіль, передавши в розпорядження позивача.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував при розгляді справи норми передбачені Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, який набув чинності 9 серпня 2006 року, де визначено, що автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головним управлінням праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається у порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яке не відповідає цим вимогам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що неможливо вилучити автомобіль у відповідача, отриманий як гуманітарна допомога, оскільки на момент його ввезення на територію України та передачі інваліду був чинним Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, згідно з яким не передбачено вилучення автомобілів, отриманих як гуманітарна допомога, після смерті інваліда.
Проте такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах матеріального закону.
За змістом ст. ст. 8, 214-215 ЦПК України суд має вирішити справу відповідно до Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що є чинними на час виникнення спірних правовідносин, якими є відносини між сторонами цивільного процесу, що мають правовий зв'язок в формі юридичних прав і обов’язків.
Судом встановлено, що предметом і підставою позовних вимог є вилучення автомобіля у особи яка користується ним, що надавався як гуманітарна допомога інваліду, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Отже, суд повинен був застосувати правові норми, які діяли на час спірних правовідносин, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 –смерть особи, якій автомобіль був наданий як гуманітарна допомога.
Застосувавши Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, суд посилався на те, що на момент ввезення та передачі автомобіля інваліду як гуманітарної допомоги діяв п. 37 цього Порядку, згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Суд застосував правові норми, які не поширюються на спірні правовідносини та які не підлягали застосуванню.
Суд не врахував висновки, викладені у п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з якими дію нормативно-правового акту в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
На момент смерті ОСОБА_2, якому автомобіль був наданий як гуманітарна допомога, тобто на момент виникнення спірних правовідносин та заявлення вимог про повернення спірного автомобіля, діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, що набув чинності 9 серпня 2006 року. Згідно з п. 41 цього Порядку автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головним управлінням праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається у порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Отже суд застосував закон, який не поширюється на вказані правовідносини, та не застосував закон, який підлягав застосуванню, в такому випадку, судове рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вилучення у відповідача автомобіля і свідоцтва про його реєстрацію та повернення їх в розпорядження позивачу.
Вимоги апелянта щодо припинення правовідношення ОСОБА_1 на право управління автомобілем є безпідставними виходячи з наступного. Оскільки у відповідача право на використання спірного автомобіля та управління ним виникло на підставі заяви ОСОБА_2, якому автомобіль виданий як гуманітарна допомога, у зв»язку із його смертю, відповідно до п.6 ч.1 ст.248 ЦК України, таке право у відповідача припинилося. Вимоги позивача щодо зобов»язання посадових осіб МРЕВ ДАІ УМВС України вилучити автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію, заборонити реєструвати та знімати з обліку зазначений автомобіль задоволенню не підлягають, оскільки вимоги щодо зобов»язання вчинити певні дії щодо третьої особи є безпідставними.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи цю норму, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним судові витрати в суді першої та апеляційної інстанції, а саме 591,56грн. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 квітня 2011 року скасувати.
Позов Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог –МРЕВ Кіцманського РВ ДАІ УМВС України в Чернівецькій області про повернення автомобіля задовольнити частково.
Вилучити у ОСОБА_1 автомобіль «ФОЛЬКСВАГЕН»1997р.в., об'єм двигуна 1595 см.куб, реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.10.2005р., і передати їх в розпорядження отримувачу гуманітарної допомоги - Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації понесені судові витрати, а саме : 591,56грн. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :