АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13  липня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого                                                  Лисак  І.  Н.

суддів          Винту Ю.М. та Заводян К.І.                    

секретаря  Сторожук У.Є.          

за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” Куриша В.І.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача –ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці  від 19 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

          12 липня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя, вимогами якої було визнати за ним та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частин житлового будинку. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2011 року вказаний позов задоволено в повному обсягу. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частин за кожним житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені вимог ОСОБА_3 Вважає, що суд визнаючи спірне нерухоме майно спільною власністю подружжя не врахував, що воно придбане за особисті кошти одного з них, та не звернув уваги на той факт, що спільне майно подружжя було розподілено між ними в добровільному порядку.

          ОСОБА_3 в поданому запереченні на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доводи апелянта та її представника, представника третьої сторони, які підтримали апеляційну скаргу відповідно до викладених в ній підстав, та заперечення представника відповідача, який апеляційну скаргу не визнав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В силу ст. 60 ЦПК України обов’язок доказування і подання доказів покладений на сторін. Докази подаються сторонами і доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Обов’язок та порядок подання доказів визначені ст.131 ЦПК України.

В силу ч.1 ст.64 СКУ дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. В силу ст.69 СКУ дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Аналогічно, в силу ч.1 ст.372 ЦК України майно , що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.  

Як наслідок реалізації цих прав ОСОБА_1 було пред’явлено, а судом досліджено, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 24 червня 2008 року (а.с.30), відповідно до якої вбачається, що останній отримав від ОСОБА_1 30000 доларів США в рахунок компенсації при розподілі спільно нажитого нерухомого майна подружжя, внаслідок чого ніяких фінансових претензій до відповідача у справі не має. Враховуючи додержання нотаріальної форми поділу нерухомого майна вбачається, що сторони у передбаченому законом порядку добровільно провели розподіл нерухомого майна, внаслідок якого ОСОБА_3 належну йому частину за домовленістю між співвласниками отримав у грошовому виразі і претензій щодо цього не має.

Зазначення у вказаній заяві номера будинку АДРЕСА_1 внаслідок чого, на думку представника позивача, вказаний доказ не стосується спірного майна, спростовується зібраними у справі доказами та їх сукупною оцінкою, що дає підстави вважати про допущену помилку. Так, повідомленнями Чернівецького МКБТІ № 2165 від 18 жовтня 2010 року та Чернівецького КОБТІ № 997 від 25 травня 2010 року спростовуються наявність нерухомого мана під номером АДРЕСА_1 та реєстрацію під таким номером нерухомого майна за ОСОБА_1 Також представник позивача не надав належних доказів про ведення будівництва ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 або наявність рішень про виділення останній у власність для будівництва нерухомого майна земельної ділянки під цим номером.

Висновок суду першої інстанції стосовно невідповідності половини вартості нерухомого майна отриманій ОСОБА_3 компенсації, внаслідок чого заява про поділ майна не була взята до уваги, не ґрунтується на вимогах закону та порушує право співвласників на добровільність вирішення порядку поділу та визначення внеску у спільне майно кожного з них.  Також на визначення вартості майна, що підлягає поділу в досудовому порядку, за погодженням між подружжя спрямовує судову практику п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”.  

Таким чином, суд допустив невідповідність висновків обставинам справи, порушив ст.213 ЦПК України та ухвалив незаконне рішення.

Враховуючи відмову у задоволенні вимог судові витрати, понесені ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги, на підставі ст.88 ЦПК України віднести за рахунок позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 64, 69 СК України, ст. 372 ЦК України, п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” ст.ст.88, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці  від 19 травня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, які складаються зі сплати 850 (вісімсот п’ятдесят ) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. з ІТЗ розгляду справи, а всього 970 (дев’ятсот сімдесят) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його  проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом  20 (двадцяти) днів.

Головуючий

          Судді