АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Лисак І. Н.
суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.
секретар Сторожук У.Є.
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та усунення перешкод в користуванні, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА :
В лютому 2007 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у користуванні.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року позов задоволено частково. Розділено в натурі будинковолодіння по АДРЕСА_1. Виділено в натурі ОСОБА_3 частину другу, як другому власнику по варіанту першому судової будівельно-технічної експертизи, згідно висновку №1741 від 15 грудня 2010 року, саме: в житловому будинку літ. «А»виділено слідуючи приміщення: кухню 1-4 площею 11,1 кв.м., житлову кімнату 1-5 площею 19,4 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 16,5 кв.м., а також погріб літ. «пд», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ «Е», Ѕ вбиральні літ. «Ж», Ѕ колодязя №1, Ѕ огорожі №2, Ѕ воріт №3 на загальну сумі 21310,50 грн.
Виділено ОСОБА_4 в натурі частину першу, як першому власнику по варіанту першому судової будівельно-технічної експертизи, згідно висновку №1741 від 15 грудня 2010 року наступні приміщення: коридор 1-1 площею11,3 кв.м. житлову кімнату 1-2 площею 15,4 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 23,5 кв.м., гараж літ «Б», сарай літ. «В», Ѕ вбиральні літ «Ж», Ѕ колодязя №1, Ѕ огорожі №2, Ѕ воріт №3 на загальну суму 21024,50 грн.
Зобов’язано сторін виконати перепланування в даному будинку відповідно до п.2 висновку №1741 від 15 грудня 2010 року .
Зобов’язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні та ремонті частини житлового будинку, господарських будівель, які йому виділені.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що судом порушені норми матеріально та процесуального права, не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що будинок після пожежі більше не придатний до подальшої експлуатації. Крім того, вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Лашківської сільської ради від 12.02.1979 року №20/4 було зобов’язано її батька ОСОБА_5 після завершення будівництва нового будинку, старий знести, а отже фактично будинок вже не існує. Вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої знищенням майна є безпідставними, оскільки її вина не доведена.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року в частині відмови йому у задоволені вимог щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої знищенням печей, покрівлі та даху у спірному житловому будинку.
Посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідачка в ході розгляду справи підтвердила факт знесення нею покрівлі та його не заперечувала. В ході розгляду справи досліджувалися матеріали про відмову в порушені кримінальної справи, в яких також зафіксовані покази позивачки. Вважає доведеним те, що знищенням печей, покрівлі та даху у спірному житловому будинку йому була завдана моральна шкода.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами, яке знаходить по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках, тобто по Ѕ частці.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2009 року підтверджена дійсність свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2004 року та договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Ѕ частини будинку. (а.с.100, 110)
Посилання апелянта ОСОБА_4 на те, що рішенням виконавчого комітету Лашківської сільської ради від 12.02.1979 року №20/4 було зобов’язано її батька ОСОБА_5 після завершення будівництва нового будинку, старий знести є безпідставними. Вищезазначеним рішенням було зобов’язано саме ОСОБА_5 знести старий будинок після завершення будівництва нового будинку, а останній помер ще 2002 році. Крім того, згідно затвердженого районним архітектором плану забудови земельної ділянки від 03.10.1979 року (а.с.94 т.1), для виконання рішенням виконавчого комітету Лашківської сільської ради від 12.02.1979 року №20/4 (а.с.127 т.2), будівництво нового будинку не здійснювалося, що підтверджується схематичним планом будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с.188 т.1, а.с.39 т.2).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає та на підставі ч.1 ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частиною 5 ст. 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Таким чином, зобов’язання щодо знесення спірного будинку стосувалося ОСОБА_5, яке за життя ним не було виконано та припинилося у зв’язку з його смертю.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, посилання апелянта на звіт ЧКОБТІ від 03.08.2009 року №4029, на підставі якого ОСОБА_4 вважає, що спірний будинок не придатний до подальшої експлуатації спростовується листом ЧКОБТІ від 27.08.2009 року №2285 де зазначено, що вищевказаний звіт носить лише рекомендаційний характер.
З матеріалів справи вбачається, що згідно акту про пожежу, яка сталася 29.05.2009 року в спірному будинку було пошкоджено балки та перекриття даху. (а.с.160 т.1). Відповідачка по справі ОСОБА_4 розібрала перекриття в будинку після пожежі 25.08.2009 року, що вбачається з постанови про відмову в порушені кримінальної справи. (а.с.162 т.1).
Твердження апелянта ОСОБА_3 про те, що діями відповідачки йому була завдана матеріальна шкода є надуманими, оскільки відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. З обставин справи вбачається, що покрівля була розібрана після її пошкодження внаслідок пожежі, що унеможливлює спричиненням такими діями матеріальної шкоди іншим співвласникам.
Крім того, апелянт ОСОБА_3 просить відшкодувати йому вартість відновлювальних робіт у вигляді вартості будівельних матеріалів та вартості будівельних робіт, які необхідні для відновлення покрівлі на всьому будинку та які ним не були проведені.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_3 не довів, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, не довів причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням відповідачки, не обґрунтував розмір завданої йому моральної шкоди.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.
На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/