АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1303/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2 Діденко Т.І.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          28 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року та на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що він згідно виписки із акта огляду Черкаської обласної МСЕК № 2 серії 5ЧК №042848 від 12.10.2004 року є інвалідом  3-ї групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.10.2004 року він має статус  постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Позивач стверджує, що йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї  в меншому ніж належить розмірі.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».

Позивач звертався із письмовою заявою до відповідача про проведення ним  перерахунку його пенсії по інвалідності, але отримав відмову.

Вважаючи такі дії Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати йому пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними, позивач просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 пенсії у розмірі, встановленому згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії по інвалідності і сплачувати її йому з 01.11.2006 року.

Ухвалою Монастирищенського  районного  суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року було  відмовлено  в задоволенні клопотання відповідача про застосування до позовних вимог норм ст.100 КАС України.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ОСОБА_5 у перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка виплачується йому у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.11.2006 року по 17.11.2009 року.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5 за період з 01.11.2006 року по 17.11.2009 року державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5   за період з 01.11.2006 року по 17.11.2009 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області просить скасувати постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено пенсію в межах фінансування та згідно Постанов Кабінету Міністрів, що визначали розміри цих виплат. Також , в поданій скарзі на постанову , апелянт посилається на необхідності застосування норми ст.ст.99-100 КАС України , оскільки суд першої інстанції не врахував наявності клопотання відповідача про відмову в позові позивача у зв’язку з пропуском ним строків звернення до суду за захистом і неправомірно постановив ухвалу від 17.11.2009р.  про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування вказаних норм, яку разом з постановою також оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області і просило її скасувати.

Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про розгляд даної справи не надали клопотання про розгляд справи за їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача,   дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга на постанову не підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд  першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Ці норми, хоч і припиняли свою дію у зв’язку з внесенням відповідних змін    до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»    Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та   Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року  , але внесені вказаними законами зміни , які обмежували вказані виплати  , Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та   від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року – , були визнані неконституційними і норми про нарахування пенсії у вказаних розмірах відновили дію з дати проголошення вказаних Рішень.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач протягом  періоду часу з моменту ухвалення Конституційним Судом вказаних рішень мав право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  першої   інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов  КМУ  , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суд  правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону N 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів , як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму - перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись , виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновок  суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суд  першої   інстанції правильно зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону.

Разом з тим, суд, при вирішенні даного спору,   безпідставно   ухвалою  від 17.11.2009р. поновив строк звернення позивача до суду та не застосував наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду , які передбачені  ч.1 ст.100 КАС України , на чому наполягав відповідач,  за період з 01 листопада 2006 року по 20 липня 2008 року   включно. Оскільки доказів про поважність причини пропуску річного строку для  звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України ,  – позивач не надавав . Натомість з матеріалів справи вбачається , що позивач знав, що  на нього розповсюджуються норми  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  , в тому числі і  ст.ст. 50, 54 цього Закону, згідно яких  він має право на отримання зазначених вище пенсійних виплат  , але не звертався до суду за захистом своїх прав щодо зобов’язання відповідача здійснювати виплати пенсію в розмірі, що визначений цим Законом ні в 2007, ні в 2008 році. А тому, не зважаючи на наявність фактів порушення прав позивача, суд мав відмовити  йому в захисті   за вказані періоди, з підстав пропущення строку звернення до суду за захистом, виклавши такий висновок в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи. Тому, з названих підстав та враховуючи, що ОСОБА_5   звернувся в суд з позовом лише 21.07.2009р., рішення суду в цій частині підлягає до зміни , шляхом викладення абзаців 2-4 в іншій редакції зі зменшенням періоду за який належить визнати незаконною дії відповідача та зобов’язати його провести відповідні виплати, а зазначена ухвала, що була оскаржена апелянтом разом зі скаргою на постанову, підлягає до скасування.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 201 КАС України  суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильну  по суті вирішив справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 197 , 198, 201,205,207  КАС  України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційні скарги на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року та на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії -  задовольнити частково.

Ухвалу Монастирищенського  районного  суду Черкаської області   17 листопада 2009 року про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності – скасувати.

Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року  -   змінити.

Викласти 2-й , 3-й та 4-й абзаци резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ОСОБА_5 у перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка виплачується йому у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 21.07.2008 року по 17.11.2009 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5 за період з 21.07.2008 року по 17.11.2009 року державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_5   за період з 21.07.2008 року по 17.11.2009 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

У решті постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області  від 17 листопада 2009 року  – залишити без змін.

Постанова  апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :