АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1367/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2 Мишенко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівСіренка Ю.В., Трюхана Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та головного управління державного казначейства України в Черкаській області про визнання незаконними дій суб’єктів владних повноважень та зобов’язання виплати допомоги на оздоровлення в сумі 2 595 грн, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та головного управління державного казначейства України в Черкаській області про визнання незаконними дій суб’єктів владних повноважень та зобов’язання виплати допомоги на оздоровлення в сумі 2 595 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що він відповідно до довідки до огляду Черкаської обласної МСЕК серії 6ЧК №120114 від 23.10.2007 року є інвалідом 2 групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Позивач стверджує, що йому призначена та виплачується допомога на оздоровлення, але в меншому ніж належить розмірі.
Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, повинна сплачуватись допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Позивач звертався із письмовою заявою до відповідача про проведення ним до рахування допомоги на оздоровлення, але отримав відмову.
Вважаючи такі дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому допомоги на оздоровлення, позивач просив суд зобов’язати Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Головне управління державного казначейства України в Черкаській області донарахувати йому допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1140 грн., за 2008 рік у розмірі 1455 грн., всього просив донарахувати 2595 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2009 р. Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та головне управління державного казначейства України в Черкаській області були замінені, як неналежні відповідачі , на належних відповідачів по справі, а саме: управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси та Черкаський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси провести ОСОБА_5 перерахунок та виплату недоплаченої йому щорічної допомоги на оздоровлення виходячи з вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2008 роки, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року про часткове задоволення позовних вимог позивача та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено пенсію в межах фінансування та згідно Постанов Кабінету Міністрів, що визначали розміри цих виплат.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про розгляд даної справи , не надали клопотання про розгляд справи за їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на постанову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом першої інстанцій встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та його визнано інвалідом ІІ групи. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII позивача віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Внесені Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, що обмежували виплату вказаної допомоги, - були в подальшому рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними. Інших змін до даного закону не вносилося.
За таких обставин, відповідач повинен був провести перерахунок та виплатити позивачу на оздоровлення грошову допомогу за 2007-2008 роки відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Тому правильними та такими, що відповідають ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач протягом вказаного у позові періоду має право на виплату допомоги на оздоровлення у зазначеному розмірі.
Наявність такого права у позивача є визначальним критерієм для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону N 796-XII від 28.12.1991 року в редакції до внесення в нього змін, що були в подальшому визнані неконституційними, а не постанов КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно визначив період за який належить задовольнити позов - 2007-2008 роки, оскільки позивач, звернувшись до суду в грудні 2008 року , не пропустив, встановлений ст.99 КАС України ,річний строк звернення до суду за захистом порушених прав. А також правильно обрав спосіб захисту порушеного права, зобов’язавши провести ОСОБА_5 перерахунок та виплату недоплаченої йому щорічної допомоги на оздоровлення.
Тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Ч.1 ст. 195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вказаних обставинах колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197 ,195 , 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та головного управління державного казначейства України в Черкаській області про визнання незаконними дій суб’єктів владних повноважень та зобов’язання виплати допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат - відхилити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам , які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :