АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1562/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1. Кащук А.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівСіренка Ю.В., Трюхана Г.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и л а :
31 серпня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії як дитині війни.
Свої вимоги мотивував тим, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просив визнати дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області перерахувати розмір його пенсії з врахуванням підвищення як дитині війни 30% від мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області призначити йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року позов задоволено частково .
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо виплати підвищення до пенсії, як дитині війни в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» -неправомірними.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на користь ОСОБА_5 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди: з 31.08.2007 р. по 31.12.2007 р.; з 22.05.2008 р. і по даний час з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області в дохід держави судовий збір в сумі 8.50 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, у встановлені строки оскаржило його, та просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року і закрити провадження у справі, а також тому, що йому не було в повній мірі здійснено доплати як дитині війни у зв’язку з відсутністю коштів та механізму фінансування і виплати даного підвищення до пенсії.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про розгляд даної справи не надали клопотання про розгляд справи за їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення зміні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Внесені п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року у цей Закон зміни, що обмежували виплату вказаної допомоги, - були в подальшому рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року - визнані неконституційними. Інших змін до даного закону не вносилося.
Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Інших змін до даного закону не вносилося, а отже діють норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни в редакції від 18 листопада 2004 року, тобто позивачу повинна виплачуватись надбавка до пенсії як дитині війни, в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином у вказаний судом період відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року , відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.
Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано судом не взяті до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачу не виплачував, а тому рішення суду про часткове задоволення позовних вимог позивача у рамках строку передбаченого для звернення за судовим захистом, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Але при ухваленні рішення суд не конкретизував дату по яку належить зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачеві надбавки як дитині війни, хоча позивач в позову просила обмежити період 31-м серпня 2010 року. Також судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача належне позивачу підвищення до пенсії в розмірі надбавки як «дитині війни» , оскільки суд не є органом, що уповноважений здійснювати нарахування належних виплат і в даному і в даному випадку стягнення коштів є не належним засобом захисту порушеного права .Тому рішення суду належить змінити, виклавши абзац 3-й в іншій редакції, зобов’язавши відповідача здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії за період з 31.08.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. і по 31.08.2010 року.
Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду , якщо визнає, що суд першої інстанції правильну по суті вирішив справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», ст.ст. 197, 198, 201,205,206 КАС України, колегія суддів , -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року – змінити.
Абзац 3-й рішення викласти в наступній редакції:
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести на користь позивача відповідні виплати за період з 31.08.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 року включно , з урахуванням виплат, які було проведено за цей період часу.
В іншій частині рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :