АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-948/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 20 Журба С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,
при секретаріКривденко О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_10, відділ опіки та піклування виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси про визнання договорів купівлі – продажу та іпотеки недійсними ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 особисто та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договорів купівлі - продажу та іпотеки недійсними.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 5 червня 2004 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 було укладено шлюб, в якому вони перебувають і по даний час. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу 15.04.2005 року позивачем та відповідачем ОСОБА_7 за спільні сімейні кошти на ім’я останнього було придбано квартиру АДРЕСА_1. В даній квартирі вони проживають всією родиною з моменту її придбання і по даний час.
А у березні 2010 року позивач дізналася, що дана квартира була продана відповідачем ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_8 Також позивачу стало відомо, що після придбання квартири ОСОБА_8 передав її в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк». Позивач своєї згоди на укладення спірного договору купівлі-продажу не надавала, при цьому вона весь час проживала у даній квартирі зі своєю неповнолітньою донькою.
Таким чином, позивач вважає, що продажем квартири порушуються її права як співвласниці квартири та права їх неповнолітньої дитини, оскільки вона фактично може залишитися без місця проживання. У зв’язку з чим просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.08.2006р. реєстр. №7037 та договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_8 – недійсними.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2011 року у задоволенні позовних відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням , ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що при продажу спірної квартири було порушено право її малолітньої дочки, яка хоч і не була зареєстрована в спірній квартирі, але як член його сім’ї проживала і продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_1 , що належала її батьку, який , не отримавши згоди органу опіки і піклування , продав її, залишивши малолітню дитину без єдиного житла.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Відповідно до роз’яснень п.2 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення» : «…Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми».
А рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки повністю побудоване на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності.
Так, суд , розглядаючи справу , об’єктивно дослідив всі докази та обставини на які посилалися сторони і, встановивши, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.08.2006р. реєстр. №7037 позивач ОСОБА_6 ,як співвласник квартири, надала свою письмову згоду на її продаж (а.с.54) , дійшов до правильного висновку, що його укладенням жодних прав ОСОБА_6 порушено не було.
Також, враховуючи, що відповідач ОСОБА_6 не була стороною договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_8, та на час його укладення уже не мала права власності на дану квартиру , то внаслідок його укладення жодних її прав сторонами договору також порушено не було. У зв’язку з чим суд правомірно відмовив їй в задоволенні позовних вимог і в цій частині.
Також суд встановив, що неповнолітня дочка позивачки майнових прав стосовно вказаної квартири не мала, відповідно , для укладення вказаних договорів купівлі-продажу та іпотеки дозволу органу опіки і піклування законом не потребувалося. При цьому посилання апелянта на статью 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", яка передбачає попередню згоду органу опіки і піклування для здійснення будь-яких угод стосовно нерухомого майна, права користування яким мають діти, також не може бути підставою для задоволення позовних вимог , оскільки на момент укладення договорів купівлі-продажу та іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 30.08.2006р. дана неповнолітня дитина, відповідно до існуючих у справі доказів ( довідки від 27.06.2006р. а.с.50) не була зареєстрована у вказаній квартирі. При цьому її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, продаючи дану квартиру , свідомо приховали факт наявності в них неповнолітньої дочки і , проживаючи за різними адресами ( а.с.51-52) , відповідно , здійснюючи свої батьківські обов’язки згідно ст.155 СК України, мали зареєструвати по місцю свого проживання і свою неповнолітню дитину, визначивши її місце проживання згідно ст.160 СК України .
А отже укладенням цих договорів прав дитини порушено не було, поскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали місце проживання і могли забезпечити свою дитину житлом.
Тому , враховуючи ці обставини, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. А посилання апелянта на допущені судом порушення норм матеріального права і в цій частині є безпідставні.
Отже враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. І , що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань - оскаржуване рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_10, відділ опіки та піклування виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси про визнання договорів купівлі – продажу та іпотеки недійсними - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2011 року - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :