АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-604/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 31      Петраш Т.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддів Магди Л.Ф., Сіренка Ю.В.,

при секретаріКривденко О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ГУ МВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, головного управління державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину та стягнення моральної шкоди ,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як потерпілі по кримінальній справі, порушеній 8 липня 1994 року по факту підпалу гаражу, що розташований в домогосподарстві АДРЕСА_1 і належить   ОСОБА_7 і в якому на момент підпалу знаходився автомобіль марки ВАЗ - 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1,  що належав згідно даних технічного паспорта на автомобіль  ОСОБА_6, - звернулися до суду з позовом до ГУ МВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, головного управління державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування майнової шкоди, їм як особам, що потерпіли від злочину  .

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що 5 липня 1994 року невідомі особи підпалили гараж   ОСОБА_7, в якому знаходився  зазначений автомобіль ВАЗ- 21063. Внаслідок чого і гараж і автомобіль зазнали пошкоджень.

По даному факту 8 липня 1994 року була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.145 КК України ( в редакції 1960 року).

У період з 1994-го  по 1999-й роки слідство по справі неодноразово зупинялось відповідно до п.З  ч.І   ст.206 КПК України, у зв’язку з не встановленням особи, що скоїла злочин.

26 травня 1999 року дана кримінальна справа прийнята до провадження слідчим головного управління МВС у Черкаській області, у якого перебувала в  провадженні до 9 липня 2009 року.

20 липня 2009 року дана кримінальна справа надійшла до Чорнобаївського районного суду з постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області для вирішення питання про закриття справи в зв’язку з закінченням строків давності. При цьому особа, що скоїла злочин, органом досудового слідства не встановлена.

16 жовтня 2009 року постановою Чорнобаївського районного суду провадження по кримінальній справі по факту умисного пошкодження майна потерпілих шляхом підпалу була закрита в зв’язку з закінченнями строків давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1177 ЦК України, позивач ОСОБА_6,  , просив відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету, на його користь заподіяну шкоду підпалом автомобіля в сумі 21161 грн.50 коп., що визначена згідно висновку авто товарознавчої експертизи №90.1/10 від 19 серпня 2010 року , а позивач ОСОБА_7 просила відшкодувати на її користь   шкоду в сумі 8589грн., заподіяну пошкодженням гаража, в результаті підпалу,   визначеної   висновком товарознавчої експертизи №90.2/10 від 26 серпня 2010 року.

Також позивач ОСОБА_6 просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 30 тисяч грн., яка полягає в його душевних стражданнях , яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням його автомобіля, як транспорту , що вимагало зміни його життєвих зв’язків та виникненням, пов’язаних з цим проблем.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ГУ МВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, головного управління державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням,  ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував обставин справи, а саме тієї обставини, що досудове слідство велося протягом тривалого часу, не вживалися належні заходи для встановлення особи, що вчинила злочин, а ухвалюючи оскаржуване рішення,  суд допустився формалізму , пославшись на норму ч.2 ст.1177 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення  апеляційної скарги  не має.

Відповідно до роз’яснень п.2 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009   р. «Про судове рішення» : «…Рішення є  законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2  ЦПК   , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно  до  статті  8  ЦПК  , а також правильно витлумачив ці норми».  

А рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки повністю побудоване на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності.

Так,   суд , розглядаючи справу , об’єктивно дослідив всі докази та обставини на які посилалися сторони і , встановивши, що шкоду позивачам було заподіяно внаслідок вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого  ч.2 ст.145 КК України ( в редакції КК УРСР 1960 року),  дійшов до правильного висновку,  що, хоча   ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину і має відшкодовуватися державою, але виходячи зі змісту ч.2 ст.1177 ЦК України відшкодована відповідачами бути не може , оскільки на час ухвалення судом оскаржуваного рішення  були відсутні умови та порядок такого відшкодування, які мають бути встановлені законом, який ухвалений не був.

У в’язку з чим суд правомірно відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог, пославшись на відсутність правових підстав для такого відшкодування до прийняття закону, яким має бути врегульовано  умови і порядок відповідних відшкодувань та визначений відповідний орган, який має здійснювати ці виплати.

Отже , враховуючи викладене, а також те, що  відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. І , що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань -  оскаржуване рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів , -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ГУ МВС України в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, головного управління державного казначейства України у Черкаській області про відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину та стягнення моральної шкоди  - відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року   - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :