АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1399/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2 Клочко О.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддівСіренко Ю.В., Трюхана Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на  рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та його зобов’язання по перерахунку державної та додаткової пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що його віднесено до 1 категорії осіб, які постраж дали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно довідки МСЕК від 25.04.2005 року серії МСЕ № 058852 він визнаний інвалі дом 3-ї групи в зв'язку з захворюваннями, пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі вказаних документів позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.

Хоча згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком. А згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.Ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V передбачено, що у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму .

Позивач звертався із письмовою заявою до відповідача про проведення ним  перерахунку його пенсії по інвалідності, але у відповіді відповідач стверджує, що відсутні підстави для перерахунку його пенсії. Але відповідач, на думку позивача, ігнорував ці норми і виплачував занижену пенсію.

Вважаючи такі дії Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси неправомірними, позивач просив суд зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 22.04.2010 року (з моменту звернення до суду з урахуванням трьох річного строку позовної давності)

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про відмову ОСОБА_6 у перерахунку пенсії по інвалідності \основної та додаткової \ відповідно до ст. ст. 50, ч 4ст. 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 квітня 2007 року та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 по інвалідності \основної та додаткової \ відповідно до ст. ст. 50, ч 4ст. 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 22 квітня 2007 року.

У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкасиі відмовити повністю, оскільки позивачу сплачувалася пенсія в межах коштів, що були виділені на ці цілі та в розмірі, що був визначений Кабінетом Міністрів України.

Особи, які беруть участь у справі не надали клопотання про розгляд справи з їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд  першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Висновки суду в цілому відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України , громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанцій встановлено, і це не запереречувалося сторонами, що позивача визнано інвалідом ІІІ групи, що пов’язана з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Ці норми, хоч і припиняли свою дію у зв’язку з внесенням відповідних змін    до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»    Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та   Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року  , але внесені вказаними законами зміни , які обмежували вказані виплати  , Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та   від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року – , були визнані неконституційними і норми про нарахування пенсії у вказаних розмірах відновили дію з дати проголошення вказаних Рішень.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону N 796-XII, є висновки суду попередньої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі  50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  першої   інстанцій прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві , застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов  КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильним є висновок  суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 і 54 Закону N 796-XII, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновок  суду попередньої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суд  першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність здійснення перерахунку пенсій позивачеві з врахуванням наведених вище розмірів та норм Закону. Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи, в цій частині не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.

Але судом першої інстанції при ухваленні  рішення не було взято до уваги те, що   протягом періоду з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. і з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. вказані норми  припиняли свою дію у зв’язку з внесенням відповідних змін    до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   ,  Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та   Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року , а отже підстав для нарахування позивачу пенсії у вказаному розмірі у цей період не було і його права її виплатою у меншому ніж передбачено законом розмірі – не порущувалися.

Також судом помилково не взяв до уваги, що відповідно до ст.15 ЦК України та ч.2 ст.2 КАС України кожна особа має право звернутись до суду лише за захистом своїх уже  порушених прав. А отже законом  визначено, що предметом позовних вимог можуть бути вже вчинені дії і судовий захист можливий лише від дій чи бездіяльності, що вже настали, а не можуть настати в майбутньому. До того ж, суд не може наперед визначити порядок та розмір нарахування і виплати пенсії відповідачам, постільки це не належить до його компетенції, а є виключною прерогативою законодавчої та виконавчої гілок влади.            Але при ухваленні рішення суд не конкретизував дату по яку належить зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачеві надбавки пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розмірі 50 % мінімальної пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При таких обставинах рішення суду першої інстанції  в   частині визначення строку за який належить зобов’язати відповідача здійснити відповідні виплати підлягає до зміни , шляхом зазначення в резолютивній частині постанови періоду за який було порушено права позивача за який належить  зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси проводити ОСОБА_6 відповідні виплати пенсії , визначивши його з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по  дату ухвалення судом першої інстанції рішення  01 липня 2010 року включно, враховуючи, що права позивача на отримання пенсії в належному розмірі порушувалися відповідачем і протягом 2009-2010 років.  

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 201 КАС України  суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильну  по суті вирішив справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 197 , 198, 201,205,207  КАС  України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії -  задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року - змінити .

Абзаци 2-й та 3-й рішення викласти в наступній редакції:

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси по відмові ОСОБА_6 у перерахунку пенсії по інвалідності /основної та додаткової / відповідно до ст. ст. 50, ч 4 ст. 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по   01 липня 2010 року включно .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси провести перерахунок та виплатити ОСОБА_6 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по   01 липня 2010 року включно  державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.

У решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси  від 01 липня 2010 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів , шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :