АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1649/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2 Ткаченко О.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Міщенко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С.В.,

суддівМагди Л.Ф., Трюхана Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу   ОСОБА_5 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області  від 07 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень незаконним та його зобов’язання до перерахунку державної та додаткової пенсій, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень незаконним та його зобов’язання до перерахунку державної та додаткової пенсій.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що її віднесено до 1 категорії осіб, які постраж дали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.05.2005 року.

Згідно довідки МСЕК від 11.04.2005 року серії МСЕ № 058764 вона визнана інвалі дом 3-ї групи в зв'язку з захворюваннями, пов’язаними аварією на ЧАЕС, викликаних впливом її шкідливих факторів.

На підставі вказаних документів позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності та доплати до неї, але в меншому ніж належить розмірі.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, відносно яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим  по третій групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю по третій групі інвалідності, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V «у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1;2;3;4- перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму».

Позивач зверталась із письмовою заявою до відповідача про проведення ним  перерахунку її пенсії по інвалідності, але у відповіді відповідач стверджує, що відсутні підстави для перерахунку його пенсії.

Вважаючи такі дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області неправомірними, позивач просила суд визнати незаконним його рішення щодо відмови в перерахунку ним розмірів належних їй державної та додаткової пенсій по інвалідності за шкоду, запо діяну здоров'ю особи, що її віднесено до категорії 1, у відповідності з стат тями   49,50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28 лю того 1991 року , ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09 липня 2003 року та Постановою Кабі нету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва та захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобиль ської катастрофи» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі провести перерахунок її державної та додаткової пенсії по інвалідності, по чинаючи з 25 січня 2010 року та виплачувати її у відповідності з статтями 49,50,54, 67 Закону України №796-ХИ від 28.02.1991 року "Про статус і соціа льний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму   для осіб, що втратили працездатність, встановленого   у Законі    про   Державний   бюджет України на відповідний рік.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі  не надали клопотання про розгляд справи за їх участю, а тому суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд  першої інстанції не врахував того, що    позивача визнано інвалідом ІІІ групи, що пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону N 796-XII його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законами України   «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України  були внесені відповідні зміни, які обмежували розмір вказаних виплат, але ці зміни відповідно до статті 152 Конституції України припинили дію після ухвадення Конституційним Судом рішення від 09.07.2007  року № 1-29/2007  та рішення від 22.05.2008 року  за №10-рп/2008 року – , якими ці обмеження були визнані неконституційними .  Інших змін до вказаних норм закону не вносилося ні в 2009 році ні в 2010 році.

У зв’язку з чим відповідач в 2010 році повинен був здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин   позивач мав право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі  50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним критерієм для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту - суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  першої   інстанцій прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. У зв’язку з чим дане рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог позивача.

При цьому, задовольняючи позов належить врахувати, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону N 796-XII, а не постанов  КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, належить керуватися положенням саме нормами частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій . Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Водночас, визначаючи період за який належить визнати права позивача порушеними та зобов’язати відповідача провести відповідні нарахування, належить врахувати,   що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України кожна особа має право звернутись до суду лише за захистом своїх уже  порушених прав. А отже законом  визначено, що предметом позовних вимог можуть бути вже вчинені дії і судовий захист можливий лише від дій чи бездіяльності, що вже настали, а не можуть настати в майбутньому. До того ж, суд не може наперед визначити порядок та розмір нарахування і виплати пенсії відповідачам, постільки це не належить до його компетенції, а є виключною прерогативою законодавчої та виконавчої гілок влади . Тому , враховуючи викладене, а також ту обставину, що пенсія по інвалідності позивачу не виплачувалася в належному об’ємі і протягом  січня-травня 2011 року, то  ухвалюючи рішення слід обмежити період, за який відповідач має здійснити відповідні нарахування , днем ухвалення рішення, відмовивши позивачу в задоволенні її вимог щодо проведення цих нарахувань в майбутньому.

Згідно ст. 202 КАС України  суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI  «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»,  ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207  КАС  України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області  від 07 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень незаконним та його зобов’язання до перерахунку державної та додаткової пенсій – задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області  від 07 червня 2010 року у даній справі - скасувати.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про відмову в перерахунку   розмірів належних їй державної та додаткової пенсій по інвалідності за шкоду, запо діяну здоров'ю особі, що  віднесена до 1-ї категорії , у відповідності з стат тями    ,50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28 лю того 1991 року -  протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області провести ОСОБА_5 нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % (процентів) мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум за період   з 25 січня 2010 року по 30 травня 2011 року  включно .

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області  провести ОСОБА_5 нарахування та виплату щомісячної державної пенсії як інваліду IIІ-ї групи в розмірі 6-ти ( шести) мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум за період з 25 січня 2010 року по 30 травня 2011 року  включно.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :