донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №28/5009/936/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача):
суддів Алєєвої І. В.,
Величко Н.Л., Москальової І. В.
за участю:
представників:
від позивача:ОСОБА_1 –за довір.
від відповідача:не з’явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області
на рішення
господарського суду Запорізької області
від06.04.2011 р.
по справі№ 28/5009/936/11 (суддя Яцун О. В.)
за позовом:Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області
до відповідача:Токмацької міської ради м. Токмак, Запорізька область
провизнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області звернулось до господарського суду з позовом до Токмацької міської ради м. Токмак, Запорізька область про визнання права власності за Державою в особі Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області на об’єкт нерухомого майна, який складається із адміністративної будівлі під літ.В, прибудови під літ.в1, прибудови під літ.в2, гаражу під літ.Г, гаражу під літ.Д, складу під літ.д1 та туалету під літ.Т, розташований за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вул. Чкалова, 61.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2011 року у справі № 28/5009/936/11 в задоволенні позовних вимог Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області відмовлено в повному обсязі.
Рішення господарського суду першої інстанції обгрунтовано приписами ст. 53, ст. 137 ГК України, ч. 3 ст. 326, ст. 344, ст. 376 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального права, а саме ст. 326, ст. 344, ст. 376 ЦК України. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на наступне:
- підставою для набуття Управлінням права власності на адміністративну будівлю (літ. В) є набувальна давність, яка передбачена ст. 344 ЦК України, оскільки Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області добросовісно, відкрито й безперервно володіє чужим нерухомим майном протягом 10 років, сплачує земельний податок та утримує об`єкт нерухомого майна.
- Підставою для набуття права власності на нерухоме майно під літ. в1, прибудови під літ. в2, гаражу під літ.д, складу під літ. д1 та туалету під літ. т вважає ст. 376 ЦК України, відповідно до якої вказані споруди вважаються самочинним будівництвом;
- Позивач вважає, що Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області є належним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки є органом державної влади.
До судового засідання представник позивача з`явився, вимоги викладенні в апеляційній скарзі підтримав.
В судове засідання представник Токмацької міської ради не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. про порушення апеляційного провадження у справі № 28/5009/936/11 явка представників сторін не була визнана обов’язковою.
Враховуючи викладене та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Токмацької міської ради.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв’язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За матеріалами справи, господарським судом Запорізької області 28.11.2005 року було прийнято рішення у справі № 4/243 про відмову у задоволенні позову Управління Державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області до Токмацької міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на будівлю і шість гаражів, які розташовані по вул.. Чкалова, 61 м. Токмак Запорізької області і про зобов`язання відповідача зняти зазначене майно з обліку як безхазяйне. Зазначеним рішенням встановлено, що в приміщенні адмінбудівлі школи №8 по вул. Чкалова, 61 м. Токмак Запорізької області знаходиться відділення державної служби охорони при Токмацькому МВ УМВС України в Запорізькій області. Вказана будівля обліковується на балансі ВДСО Токмацького МВ УМВС. Також було встановлено, що будівля корпусу №2 школи №8, що знаходиться за адресою м. Токмак вул. Чкалова, 61 не увійшла до комунальної власності при розподілі майна державної та комунальної власності Токмацького району. Таким чином, суд дійшов висновку, що будівля корпусу № 2 школи № 8, що знаходиться за адресою м. Токмак вул. Чкалова 61, є загальнодержавною власністю, що передана в оперативне управління позивача для розміщення державної установи. Знаходження цієї будівлі на балансі організації не є безспірною ознакою її права власності на зазначену будівлю. Незалежно від того на балансі якого державного підприємства (установи) знаходиться державне майно, воно не втрачає статусу державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Підставою для визнання права власності на адміністративну будівлю під літ. В позивач вважає ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, та продовжує безперервно, відкрито володіти цим нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно встановлюється за рішенням суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена норма Цивільного кодексу України не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стаття 344 не має зворотної сили, за виключенням випадків, коли володіння майном почалось за три роки до вступу в силу Цивільного кодексу.
Зі змісту цієї норми встановлено, що особа повинна заволодіти чужим майном, власник якого значний час не проявляв намір визнати майно своїм, в будь-якому разі ця норма не розповсюджується на право державної власності.
Проте, як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 року у справі № 4/243, рішенням Токмацької міської ради № 31 від 11.09.2003 р. УДСО при Токмацькому МРВ УМВСУ в Запорізькій області для обслуговування будівлі надана в постійне користування земельна ділянка площею 0, 2163 га в м. Токмаку Запорізької області по вул.. Чкалова, 61, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 18.09.2003 р. за реєстровим № 99.
До теперішнього часу в зазначеному приміщенні адмінбудівлі школи № 8 знаходиться УДСО при ГУМВС України. Вказана будівля обліковується на балансі УДСО.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володіння певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
За таких умов, посилання позивача, як на підставу визнання за ним права власності на зазначену вище будівлю, на підставі ст. 344 ЦК України є безпідставними.
Що стосується визнання права власності на адмінбудівлю літ. В за Державою в особі позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 року у справі № 4/243 встановлено, що будівля корпусу №2 школи №8, що знаходиться за адресою м. Токмак вул. Чкалова, 61 не увійшла до комунальної власності при розподілі майна державної та комунальної власності Токмацького району. Таким чином, зазначена будівля є загальнодержавною власністю, що передана в оперативне управління позивача для розміщення державної установи.
З 2008 року змінена організаційно - правова форма позивача та відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 8914, УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області є органом державної влади.
Згідно з п. 1.1 Положення про Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (далі Положення), Управління, відповідно до абзацу п’ятого п.9 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N615, є державною установою, що провадить некомерційну (без мети одержання прибутку) господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.
Пунктом 5.1 Положення зазначено, що УДСО здійснює некомерційну господарську діяльність у порядку, встановленому законодавчими, підзаконними актами, а також нормативними актами Департаменту.
Відповідно до ст.53 ГК України встановлено, що некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління.
Згідно п. 9 Положення про Державну службу охорони, майно Державної служби охорони закріплюється за Департаментом, управліннями, відділами, підрозділами охорони на праві оперативного управління.
Згідно ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Таким чином, позивач має лише право оперативного управління, а саме володіти, користуватися та розпоряджатися майном в порядку та у спосіб, визначений власником майна, щодо майна, яке закріплено за ним.
Крім того, як слідує з Положення про УДСО при ГУМВС України по Запорізькій області, позивач є підпорядкованою Міністерству внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ. Складається з управління, відділів ДСО при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києва та Київської області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони.
Частиною 3 ст. 326 ЦК України встановлено, що управління майном, що є у державній власності, здійснюється державним органом, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.
За приписами ст. 4 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, до суб'єктів управління об'єктами державної власності належать: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади.
Отже, позивач не наділений повноваженнями ставити питання про визнання права власності на спірний об’єкт за Державою в особі Управління державної служби охорони при ГУМВС в Запорізькій області. До того ж, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції ці вимоги пред’явлені до органу місцевого самоврядування, який не є повноважною особою щодо розпорядження державним майном.
Що стосується визнання права власності на прибудови під літ.в1, прибудови під літ.в2, гаражу під літ.Г, гаражу під літ.Д, складу під літ.д1 та туалету під літ.Т, що розташовані за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вул. Чкалова, 61, слід зазначити наступне.
Позивач посилається на те, що зазначені об`єкти є самочинним будівництвом, тому з урахуванням ч.3 ст. 376 ЦК України просить визнати право власності.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під час уже збудованого нерухомого майна, або за умови, що таке будівництво не зашкодить іншим особам.
Отже, необхідними умовами узаконення самочинно збудованих об’єктів є: не відведення саме для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
В той же час, як було встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 р. у справі № 4/243, рішенням Виконкому Токмацької міської ради № 42 від 05.02.1976р. “Про відведення земельної ділянки відділенню позавідомчої охорони” було вирішено відвести земельну ділянку площею 0,6га по вул. Чкалова в м.Токмак відділенню позавідомчої охорони і дозволено провести прибудову службових приміщень розміром 12*8,40м.
Виходячи з наведеного, відділення позавідомчої охорони (правонаступником якого є позивач) здійснило будівництво на відведеній в установленому порядку земельній ділянці. Також, було встановлено, що позивач жодним доказом не довів факту самочинного будівництва гаражів та інших службових приміщень, оскільки відповідно до матеріалів справи будівництво здійснювалося за погодженням з Відповідачем.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011 року у справі № 28/5009/936/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011 року у справі № 28/5009/936/11 - залишити без змін.
Повний текст постанови складено 15.06.2011 року.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова