Справа № 22ц-1091/2007 Головуючий у першій інстанції - БЕЧКО Є.М.
Категорія - цивільна Доповідач - ЛАЗОРЕНКО М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І.,СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державного казначейства України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним порушенням та провадженням проти нього кримінальної справи в сумі 50000 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з державного бюджету моральну шкоду, заподіяну внаслідок незаконного порушенням та розслідування проти нього кримінальної справи у розмірі 50000 грн..
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 травня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь стягнуто заподіяну моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.
Доводи його апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", відповідно до якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, який на час винесення судом рішення становив 420 грн. Оскільки при закритті кримінальної справи слідчий не скасував обрану
відносно нього міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд, то апелянт вважає, що він був обмежений у пересуванні і перебував під слідством з жовтня 2002 по травень 2007 року, що становить 53 місяці, а тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 22260 грн.
В апеляційній скарзі Державне казначейство України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт наголошував на тому, що суд постановляючи рішення допустив порушення матеріального та процесуального права, а саме: не встановив наявності незаконних дій посадових осіб, заподіяння позивачеві моральної шкоди та наявності причинного зв"язку між шкодою та протиправними діями. Крім того, апелянт вважає, що суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди без врахування всіх обставин справи та фактичного характеру і обсягу немайнових втрат позивача.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 16.10.2002 р. Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором була порушена кримінальна справа № 75/2131 за фактом порушення вимог природоохоронного законодавства при прийнятті в експлуатацію АЗС по АДРЕСА_1, за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 364, 366 КК України, а 11.04.2003 року слідчим тієї ж прокуратури за тими ж підставами та статтями порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_1
18.04.2003 року ОСОБА_1 були оголошені постанови про притягнення його у якості обвинуваченого та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, що підтверджується матеріалами справи( а.с. 4-6) та матеріалами кримінальної справи ( а.с. 164, 168-169,171,172)
29.05.2006 року, після неодноразового розгляду наведеної кримінальної справи у судах першої та апеляційної інстанції, слідчим Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури винесена постанова про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1, на підставі ст.. 6 п.2 КПК України у зв"язку з відсутністю у його діях складу злочину.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності та відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, оскільки згідно п.1 ст.1, п.5 ст.3 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р.(далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття під варту і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного
накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 слід стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України
Проте апеляційний суд цілком не може погодитись з розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди з таких підстав.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 13 вказаного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таким чином, у зазначеному Законі передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватись судом із урахуванням мінімального розміру заробітної плати, однак ці вимоги залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що обставини справи судом встановлені повно та всебічно, однак неправильно застосовано норми матеріального права колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Встановлено, що ОСОБА_1 під слідством і судом перебував з дня порушена відносно нього кримінальної справи - 11.04.2003 року по день закриття кримінальної справи - 29.05 2006 року, що становить 37 місяців і 14 днів. На час перебування його під слідством і судом відносно нього обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Зважаючи на викладене розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 повинен становити одну мінімальну заробітну плату за кожен місяць перебування під слідством та судом.
На час постановления рішення, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік" з 01.04.20007 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено 420 грн., тому позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та стягненню моральної шкоди на його користь в сумі 15 736 грн. (420 грн. х 37 місяців і 14 днів =15 736 грн.)
Доводи ОСОБА_1, що після закриття кримінальної справи він був обмежений у пересуванні не підтверджуються доказами, тому в цій частині в задоволенні вимог позивача слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги Державного казначейства України спростовуються наведеними вище нормами п.1 ст.1 зазначеного Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ", ч.2 ст. 1 Закону відповідно до якого, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та ст. 2 Закону, яка встановлює право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом у випадку закриття
кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні злочину.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Керуючись п. 1 ст.1 , ч.2 ст.1, ст. 2, п.5 ст.3, ч.2,3 ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного казначейства України - відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2007 року-змінити, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди стягнутої з державного бюджету на користь ОСОБА_1 завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду до 15 736 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.