донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.06.2011 р. справа №32/240пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
(доповідача):Алєєвої І.В.
суддівВеличко Н.Л. , Москальової І.В.
за участю прокурора
представників сторін:Пономарьова А. О.
від позивача:не прибули
від відповідача:не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від10.01.2011 року
по справі№32/240пн (Сковородіна О.М.)
за позовомФізичної особи - підприємця - ОСОБА_6 м.Донецьк
доДонецької міської ради
провизнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6,м. Донецьк (далі ФОП- ОСОБА_6) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги позивач обґрунтував приписами ст.. 328, ст.. 331, ч. 5 ст. 376, ст.. 392 ЦК України та тим, що ним на підставі біржового контракту №229-н від 20.10.98р. була придбана у власність будівля кафе, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка в подальшому ним була реконструйована.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року по справі № 32/240пн позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задоволені в повному обсязі, внаслідок чого: визнано право власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (83119, АДРЕСА_2, інн. код НОМЕР_1) на будівлю кафе з літнім майданчиком (громадський будинок літер „А-2”, загальною площею 657,5кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач є добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, тим, що відсутність документів, що передують проведенню реконструкції (проектна документація, дозвіл на будівництво та таке інше), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об`єкта відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р.
Окремо господарський суд першої інстанції зазначив, що приписи ст.. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію в даному випадку не застосовуються , оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.
Заступник прокурора Донецької області подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову ФОП –ОСОБА_6 відмовити. Скаржник вважає висновки суду такими, що невідповідають вимогам чинного законодавства. В обґрунтування підстав для скасування судового рішення посилається на те, що судом не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення, як того вимагають приписи ст. ст. 328, 392 ЦК України; що судом зроблені неправильні висновки щодо можливості визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомості на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України. На думку апелянта суд повинен був перевірити чи відповідають самочинні зведені будівлі для визнання права власності на них будівельним нормам і правилам. Крім того, вважає, що судом не враховано, що відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій»(із змінами та доповненнями) закінчені будівництвом об`єкти приймаються в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначені порушення на думку заступника прокурора є підставами для скасування прийнятого у справі № 32/240пн рішення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив останню задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року скасувати.
Позивач та відповідач про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду не з`явились.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року про порушення апеляційного провадження у справі № 32/240пн явка представників сторін в судове засідання не визнавалась поважною.
Колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційної скарги заступника прокурора за відсутністю представників позивача та відповідача.
Прокурором заявлено клопотання про не здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. Клопотання колегією суддів задоволено.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що 20.10.98р. між ТОВ „Торговий дім „Пролетарський” та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 був укладений біржовий контракт №229-н (договір купівлі-продажу), на підставі якого останній придбав у власність будівлю кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 292,9кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №226/3 від 26.04.06р. був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0680га позивачу для експлуатації існуючої будівлі кафе з літньою площадкою по АДРЕСА_1 та передано вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років.
07.06.06р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0680га, у тому числі 0,0014га у межах червоних ліній, із земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради, для експлуатації існуючої будівлі кафе з літньою площадкою по АДРЕСА_1.
В подальшому позивачем, в ході своєї господарської діяльності за власні кошти, самочинно (без отримання відповідних дозволів) на орендованій земельній ділянці була проведена реконструкція будівлі кафе зі збільшенням лінійних розмірів та був побудований другий поверх.
Місцевим господарським судом встановлено, що за даними БТІ будівля кафе була проінвентаризована, як громадський будинок літ. А-2 загальною площею 657,5кв.м., розташований по АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно технічного висновку, наданому Дочірнім підприємством Науково-дослідним та проектним інститутом „Донецький ПРОМБУДНДІПРОЕКТ” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”, зазначено, що планувальне рішення будівлі кафе, розташованої по АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-99, несуча здатність будівельних конструкцій будівлі відповідає вимогам Сніп 2.03.01-84, 3.03.01-87, ІІ-22-81, ДБН В.2.1-10-2009, їх технічний стан –нормальний (стан І), будівля може бути прийнята в експлуатацію та експлуатуватися за призначенням.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.08р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Місцевий господарський суд вірно визначився, що відсутність документів, що передують проведенню реконструкції (проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об`єкта відповідно до встановленого Порядку.
Господарський суд першої інстанції надав належне тлумачення та обґрунтування щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ст.. 331 ЦК України.
При розгляді позовних вимог господарським судом першої інстанції вірно застосовані положення ст.. 16, ст.. 328, ч. 5 ст. 376, ст.. 392 ЦК України.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р. встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст.376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Як встановлено судом, позивач з урахуванням біржового контракту від 20.10.1998 р. № 226/3 та договору оренди земельної ділянки від 07.06.2006 р. до цього часу є добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, та має всі підстави для звернення до господарського суду з позовом в порядку ч. 5 ст. 376 ЦК України.
До матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки, в тому числі, при проведенні будівельних робіт.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва ФОП –ОСОБА_6
Крім того, згідно технічного висновку, наданому Дочірнім підприємством Науково-дослідним та проектним інститутом „Донецький ПРОМБУДНДІПРОЕКТ” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”, зазначено, що планувальне рішення будівлі кафе, розташованої по АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-99, несуча здатність будівельних конструкцій будівлі відповідає вимогам Сніп 2.03.01-84, 3.03.01-87, ІІ-22-81, ДБН В.2.1-10-2009, їх технічний стан –нормальний (стан І), будівля може бути прийнята в експлуатацію та експлуатуватися за призначенням.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Тобто, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
За висновками суду, виходячи зі змісту ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів ФОП –ОСОБА_6, як особи, що провела на орендованій земельній ділянці реконструкцію будівлі кафе та побудувала другий поверх.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав повністю відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що спірні об’єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан будівель забезпечує їх подальшу безпечну експлуатацію, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання права власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 на будівлю кафе з літнім майданчиком (громадський будинок літер „А-2”, загальною площею 657,5кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року по справі № 32/240пн є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга заступника прокурора Донецької області - без задоволення.
Результати апеляційного провадження у справі № 32/240пн оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.53, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.. 107, ст.. 111 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року у справі № 32/240пн - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року у справі № 32/240пн - залишити без задоволення.
Повний текст постанови складений 14.06.2011 року.
Головуючий суддя (доповідач): І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова