донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.06.2011 р. справа №37/46пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
(доповідача):Алєєвої І.В.
Суддів:Величко Н.Л. , Москальової І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 –за довір.
від відповідачів:
від третьої особи:1)ОСОБА_2. –за довір.2) не прибули;3) не прибули
не прибули
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аттис" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від28.03.2011 року (складене 04.04.2011 року)
по справі№37/46пн (Попков Д.О.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ в особі Донецької обласної дирекції м. Донецьк
До
Третя особа1.Приватного підприємства «Нива-В.Ш.»м. Київ в особі філії № 05 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.»м. Донецьк
2. Советського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка;
3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттис»м. Донецьк
провизнання недійсними результатів проведення аукціону з реалізації рухомого арештованого майна,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк аваль” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом в особі Донецької обласної дирекції, м. Донецьк (далі –Позивач) до відповідачів: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” м. Київ в особі філії № 05 Приватного підприємства „Нива-В.Ш.”, м. Донецьк (далі - Відповідач 1) та Советського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, м. Макіївка (далі –Відповідач 2) про визнання недійсними результатів проведеного Відповідачем 1 аукціону з реалізації рухомого арештованого майна (23 позиції згідно протоколу №0510540-1 від 22.12.2010р.) боржника ТОВ „Аттис”, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, ш.4/13, селище б/н та визнання недійсним акту з реалізації заставного майна від 22.12.2010р., виданого державним виконавцем ВДВС Советського РУЮ м. Макіївки Донецької області Войчук Н.І.
Ухвалою Господарського суду Донецької області до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені ОСОБА_3, статус якого в подальшому ухвалою від 28.02.2011 року був змінений на співвідповідача (далі - Відповідач 3) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттис»м. Донецьк (далі –Третя особа).
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на здійснення Відповідачем 1 реалізації майна за ціною, яка є нижчої оцінки предмету аукціону; на не повідомлення відповідачем 1 зацікавлених осіб про день, час і місце проведення аукціону та початкову ціну; на те, що відповідач 1 не звертався до позивача стосовно узгодження питання перегляду арештованого майна; на неперерахування коштів від реалізації заставного майна боржника.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.03.2011 року по справі № 37/46пн у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк аваль” в особі Донецької обласної дирекції, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23346741) до Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” м. Київ в особі філії №05 Приватного підприємства „Нива-В.Ш.”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36366978), Советського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, м. Макіївка (ідентифікаційний код 35020853) та Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання недійсними результатів проведеного Відповідачем 1 аукціону з реалізації рухомого арештованого майна (23 позиції згідно протоколу №0510540-1 від 22.12.2010р.) боржника ТОВ „Аттис”, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, ш.4/13, селище б/н та визнання недійсним акту з реалізації заставного майна від 22.12.2010р., виданий державним виконавцем ВДВС Советського РУЮ м. Макіївки Донецької області Войчук Н.І. відмовлено у повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивачем недоведено порушення прав позивача, а також незаконність проведення аукціону, зокрема суд дійшов такого висновку виходячи з наступного:
По-перше, ч. 3 ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) та п.5.12.5. Інструкції про проведення виконавчих дій встановлює право державного виконавця переоцінити майно, якщо його не було продано спеціалізованою організацією. Означене право було реалізоване шляхом прийняття акту від 14.10.2010р., законність якого наразі не оспорюється, а отже –це зумовило зміну (зменшення) початкової ціни реалізації порівняно із ціною, що визначалося до того експертом.
По-друге, положення п. 3.6. «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрованим в Мінюсті України 19.07.1999 р. за № 480/3773 (із змінами та доповненями) не встановлюють обов’язку для Спеціалізованої організації здійснювати персональне повідомлення учасників виконавчого провадження про торги – таке повідомлення здійснюється шляхом розміщення відповідної інформації на спеціалізованому веб-сайті,
По-третє, оскільки Позивач не був зареєстрований у якості учасника аукціону і доказів звернення будь-яких інших осіб відносно огляду арештованого майна до справи не надано, суд, враховуючи перебування цього майна з моменту складання акту опису і арешту на відповідальному зберіганні представника Позивача, не вбачає в факті відсутності погодження порядку демонстрації майна ані підстав для піддання сумніву законності проведеного аукціону, ані підстав для висновку про існування у зв’язку із цим порушень прав або інтересів самого Позивача.
По-четверте, неперахування коштів від реалізації майна не тільки жодною мірою не впливає на законність проведеного аукціону, адже він оцінюється виходячи з фактів, що мали місце саме на дату його проведення, тоді як розрахунок із Стягувачем мав відбуватися пізніше, але й фактично не відповідає дійсності, адже сума грошових коштів у розмірі 1200228грн. були перераховані Позивачу.
Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттис»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове про визнання незаконними, недійсними, такими, що не відбулись та нікчемними торги, які відбулись 22.12.2010 р. з продажу арештованого майна та відповідно незаконними, недійсними та нікчемними укладені угоди з купівлі-продажу цього майна. Просить застосувати наслідки нікчемності до угод з купівлі-продажу арештованого майна, зобов`язавши солідарно Відповідачів 1,2,3 повернути майно, а кошти, які були сплачені стягнути до Державного бюджету України у зв`язку з укладанням правочину, який заздалегідь суперечить інтересам суспільства та вчинений з застосуванням обману та зловмисної домовленості сторін, як це передбачено ст.. 208 ГК України. Крім того, просить постановити окрему ухвалу про виявлені порушення чинного законодавства України, виявлені в діях посадових осіб Відповідачів 1,2,3, яку спрямувати до прокуратури та Міністерства юстиції України. На думку апелянта відповідачі не мали права на проведення торгів з продажу частини цілісного майнового комплексу складу нафтопродуктів (нафтобази), яка є власністю ТОВ «Аттис», оскільки було своєчасно оскаржене до Апеляційного суду Донецької області рішення Советського районного суду м. Макіївки по справі № 4-с-7/2010 від 19.11.2010 р. –щодо визнання проведеної оцінки ємностей, що знаходяться на складі нафтопродуктів недійсними та призначення нової незалежної оцінки як ємностей, так і цілісного майнового комплексу складу нафтопродуктів (нафтобази). На думку апелянта, господарським судом першої інстанції були проігноровані ті обставини, що під час розгляду справи № 4-с-7/2010 виконавче провадження 05.11.2010 р. було зупинено, апеляційна скарга по справі № 22ц-1177 від 22.02.2011 р. на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки по справі № 4-с-7/2010 р. від 19.11.2010 р. була частково задоволена, в подальшому ухвала Апеляційного суду Донецької області по справі № 22ц-1177 від 22.02.2011 р. була оскаржена в касаційному порядку, і на теперішній час розгляд касаційної скарги триває. Вважає постанову Державної виконавчої служби від 20.12.2010 року про поновлення виконавчого провадження незаконною, оскільки Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.12.2010 року по справі № 5/193б порушена справа про банкрутство та введено мораторій. Тому на думку апелянта арештоване майно повинні були зняти з торгів, закінчити виконавче провадження і направити виконавчий напис до Господарського суду Донецької області.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апелянта заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін. Позивач зазначив, що з боку ВДВС Советського РУЮ м. Макіївки Донецької області та ПП «Нива –В.Ш.»під час проведення процедури реалізації рухомого майна у рахунок погашення заборгованості не було порушень чинного законодавства України.
Приватне підприємство «Нива –В.Ш.»у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає вимоги, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. В п. 5.12.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158 передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торгівельні організації, до яких і належить ПП «Нива –В.Ш.». 31.08.2010 р. до філії 05 ПП «Нива –В.Ш.»від ВДВС Советського району Макіївського РУЮ була надана заявка на реалізацію арештованого майна ТОВ «Аттис», внаслідок чого 31.08.2010 року був укладений договір про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна № 0510540. Вважає вимоги апелянта такими, що не підлягають задоволенню.
Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник ТОВ «Аттис»в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Апеляційним господарським судом та господарським судом першої інстанції встановлено, що в межах виконавчого провадження, порушеного за ініціативою Відкритого акціонерного товариства (попередня назва організаційно-правової форми Позивача –а.с.а.с.34, 35) „Райффайзен Банк Аваль” (Стягувач) по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аттис”(Боржник) державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна від 03.06.2010р., згідно якого було арештовано рухоме майно, у тому числі –ємності для зберігання ПММ у загальній кількості 20шт, насоси, електродвигун, трубопровід та огородження тощо, які були передані на відповідальне зберігання представнику Позивача.
Арештоване майно Третьої особи є об’єктом застави згідно договору застави майна №012/08-3/0628/4, укладеного 07.12.2006р. між нею та Позивачем.
Відповідачем 2 на ім’я директора філії Відповідача 1 подано заявку №9-671 від 27.08.2010р. на реалізацію арештованого згідно акту опису й арешту майна ТОВ „Аттис” від 03.06.2010р. з початковою вартістю в сумі 199603 грн. без ПДВ.
31.08.2010р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір № 0510540 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна. Згідно п.п.1.2.-1.4. умов Договору, Відділ передає спеціалізованій організації рухоме майно Третьої особи, визначеної в зазначеному вище акті опису й арешту від 03.06.2010р. для реалізації на аукціоні із визначеною стартовою ціною в сумі 199603грн. без ПДВ станом на 16.07.2010 р.
Згідно п. 2.4.3. Договору до обов’язків Спеціалізованої організації відносить публікацію інформації про реалізацію майна на визначеному веб-сайті не пізніше ніж за 15 днів до дня його реалізації, а в п. 3.3. зазначено, що кошти за придбане майно, за винятком визначеної винагороди, перераховуються на депозитний рахунок Відділу.
На виконання умов п. 2.4.3. вказаного договору Відповідачем 1 на відповідному веб-сайті 02.09.2010р. було розміщене повідомлення про торги №267655, згідно якого спірне рухоме майно визначалося за лотом №19 зі стартовою ціною 199603грн., а сами торги призначалися на 20.09.2010р.
Листом № 1883 від 21.09.2010р. Відповідач 1 повідомив Відповідача 2 про те, що у зв’язку із відсутністю купівельного попиту аукціон за реалізації арештованого майна за лотом №19 не відбувся та запропонував провести переоцінку майна.
14.10.2010р. державним виконавцем був складений акт переоцінки майна, згідно якого майно було уцінене на 30% до суми 139722грн.
Після отримання акту переоцінки Відповідачем 1 знову 22.10.2010р. було розміщене на відповідному веб-сайті повідомлення про торги № 285554 із визначенням нової стартової ціни.
22.12.2010р. Відповідачем 1 був проведений аукціон з реалізації арештованого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Аттис”, результати якого зафіксовані у протоколі № 0510540-1 та за змістом яких переможцем аукціону було визначено Відповідача 3, який запропонував 139800грн., та до 31.12.2010р. мав з урахуванням сплаченого гарантійного внеску внести на депозитний рахунок Відповідача 2 суму в розмірі 1200228грн. без ПДВ. Цього ж дня на підставі зазначеного протоколу Відповідачем 2 був складений акт про реалізацію предмета застави, а згідно платіжного доручення № 35 від 06.01.2011р. грошові кошти в сумі 120228грн. вже були перераховані Позивачу.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем на підставі наявних у справі документів не доведено наявність з боку Відповідачів порушення захищуваних інтересів у вигляді незаконності оспорюваного аукціону.
За приписами ст.21 Закону України “Про виконавче провадження” (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.
Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції згідно з п. 5.3.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. №74/5 (зі змінами та доповненнями) реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції.
Пунктом 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. №74/5 (зі змінами та доповненнями) передбачена реалізація арештованого майна. При цьому зазначено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в пункті 5.1.2 цієї Інструкції, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Наведене повністю відповідає приписам ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), якою передбачена реалізація майна, на яке звернено стягнення.
При цьому судова колегія зазначає, що з урахуванням приписів ст. ст. 55, 61 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями), пунктів 5.3.6, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. №74/5 (зі змінами та доповненнями), реалізація майна у спірних правовідносинах повинна проводитись у відповідності з вимогами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5 (зі змінами та доповненнями). Цей Порядок прийнято відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин). В п.1 Порядку зазначено, що він регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження".
За своєю правової природою прилюдні торги опосередковують угоду з купівлі-продажу відповідного майна, сторонами якої є покупець –учасник торгів, і продавець - відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці торги за договором із державною виконавчою службою.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, Законом України “Про виконавче провадження”.
Позивач, вважає спірні торги незаконними через :
- здійснення реалізації майна за ціною, яка є нижчої оцінки предмету аукціону;
- не повідомлення Відповідачем 1 зацікавлених осіб про день, час і місце проведення аукціону та початкову ціну;
- Відповідач 1 не звертався до Позивача стосовно узгодження питання перегляду арештованого майна;
- неперерахування коштів від реалізації заставного майна боржника.
З матеріалів справи вбачається, що згідно заявки на реалізацію арештованого заставленого майна початкова вартість майна складала 199603,00 грн., проте перший аукціон не відбувся по причині відсутності купівельного попиту, про що свідчить лист –повідомлення філії вих.. № 1883 від 21.09.2010 р.
27.09.2010 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про проведення переоцінки рухомого майна, належного ТОВ «Аттис», яка була призначена на 14.10.2010 р. о 10:00 годині. Таке право державного виконавця встановлено ч. 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»та п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, згідно яких державний виконавець переоцінює майно за участю представника торгівельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торгівельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна.
Згідно акта переоцінки вартість рухомого майна належного ТОВ «Аттис»склала 139722 грн. від визначеної експертною оцінкою ринкової вартості.
За наслідками проведеного торгівельною організацією аукціону з реалізації заставленого майна визначився переможець –ОСОБА_3., який запропонував найвищу вартість майна –139800,0 грн.
Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що положення п. 3.6. Порядку реалізації арештованого майна не встановлюють обов’язку для Спеціалізованої організації здійснювати персональне повідомлення учасників виконавчого провадження про торги –таке повідомлення здійснюється шляхом розміщення відповідної інформації на спеціалізованому веб-сайті, що й було зроблено ПП «Нива –В.Ш.», зокрема за 15 днів до початку аукціону та не пізніше ніж сім днів від дати укладення договору на реалізацію майна, на веб-сайті Міністерства юстиції України за № 267655 від 02.09.2010 р. було опубліковано оголошення про реалізацію вищевказаного арештованого майна.
Колегія суддів вважає твердження позивача стосовно невиконання організатором аукціону п. 3.2 Положення про порядок реалізації арештованого майна необґрунтованими, так як майно не виставлялось для демонстрації, оскільки згідно акту опису й арешту майна від 03.06.2010 р. воно було передане на відповідальне зберігання представнику банку –Мірошниченко І. В. і бажаючі оглянути майно до організатора аукціону не зверталися.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в факті відсутності погодження порядку демонстрації майна не вбачається підстав для піддання сумніву законності проведеного аукціону та підстав для висновку про існування у зв’язку із цим порушень прав або інтересів самого позивача.
Суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають дійсності твердження позивача про не перахування коштів від реалізації майна, оскільки 22.12.2010 р. переможцем аукціону –ОСОБА_3 на депозитний рахунок державної виконавчої служби були перераховані грошові кошти отримані від реалізації арештованого майна у розмірі 120228 грн., що підтверджується квитанцією № 5351/з15 від 22.12.2010 р.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем позовних вимог, оскільки вони є не обґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Що стосується інших доводів апелянта, у тому числі щодо мораторію, то вони також є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів, з огляду на те, що відповідно до умов договору від 31.08.2010 р. про надання послуг по організації і проведенню аукціону, первісно торги призначались на 20.09.2010 року.
В апеляційній скарзі апелянт просив суд постановити окрему ухвалу у відношенні посадових осіб Відповідачів 1,2,3, яку спрямувати до прокуратури та Міністерства юстиції України. Колегія суддів таке клопотання вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки виносити окрему ухвалу це є право суду, а не його обов`язок.
Місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив надані матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттис»не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2011 року по справі № 37/46пн відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі № 37/46пн оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.53, ст.81-1, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.. 107, ст.. 111 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2011 року по справі № 37/46пн - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттис»на рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2011 року по справі № 37/46пн - залишити без задоволення.
Повний текст постанови складений 14.06.2011 року.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова